До болю гіркі спогади-то минуле,пуста далечінь - майбуття. Я так чекаю. Я ще й досі твоя...Чуєш, твоя. Німим обличчям самоти снується павутина часу. І те,що десь,колись, давним - давно було нам рідним, гниє в мовчанні забуття. Я ще твоя. А ти уже не мій. Забутий сад,довіри яблука хтось інший солодко смакує....А я закопую ті спогади в закуток серця,то приховане минуле,котре перегортаю,немов альбом. І перед сном малюю силует твоєї постаті чужої,цілують губи цю печаль....А місяць головою киває,йому так жаль,бо наше щастя вже розбите,як дорогий кришталь...Пишу вірші і створюю картини- в твоє їм\"я, бо ти для мене Бог єдиний...Немає слів ,і почуття снуються тілом. Думки застигли,у душі одвічно вже тривога,і сниться та дорога,котрою ти пішов...
