Виривали з грудей стукіт страху Так приземлено відчуваючи страту Полумяні вітри поміж вени Залягали на дно до вечері У калюжах ножам загостреним Вже бракує темпераментих зречень Все чекають спонтаних ідейних Що без серця засинатимуть вперше
ID: 346008 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 24.06.2012 18:20:14 © дата внесення змiн: 24.06.2012 18:20:14 автор: Migelito
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie