Ти відчужився, певно, від мене,
Що так дивно дивишся в очі,
Залилися бажаннями вени
Й розлились мої мрії дівочі.
Посміхаєшся тепло і мило,
А мурашки по тілу, як тінь...
Я з тобою попала б під зливу,
Щоб не стало тих власних видінь!
Забагато, здається, тих слів...
Йду до тебе - немає образ!
Бо від мене ти майже зомлів,
Увійшовши у фазу екстаз…