Ще й досі над верхівками дерев
Проноситься забута зла звитяга.
І голосіння королів та королев.
Аж плаче тихий вітер, бідолага.
Ще й досі із могил, печер та урвищ
Лунає крик, породжений печаллю.
Лунають відгуки страшних побоїщ.
І плач жіночий, стишений вуаллю.
Ще й досі по річках пливуть списи.
Мечі та лати дно водоймищ покривають.
І сотні-тисяч тіл без душ й краси,
Яких ніколи не знайдуть і не впізнають.
Ще й досі на сторінках книг,
Написаних натхненною рукою,
Видніється минулий горе-подвиг.
Не дав нікому він ні щастя, ні покою.
Ще й досі, після тисяч років вбивств,
Розстрілюють, роздрібнюють, стирають...
Вчиняють сотні незбагненних звірств!
І це усе за свою правду мають.
Ще й досі подвиг розуміється двояко.
Ще й досі у медалі є дві сторони.
Ще й досі є свої й чужі вояки.
Одні підуть до люльки, інші - до труни.
