Бесконечные
звёзды
мешают мне
спать.
И Луна
тусклым светом
ползёт
на кровать, -
этот бледный,
висящий,
огромный
мертвец,
он украл
мои мысли –
положил их
в ларец.
И я чист,
и я пуст -
я как звёздная
пыль,
как волной
прогибающий
спину
ковыль.
Напиши
на мне
знаки свои
пустота,
ты –
великая тайна,
ты будто
врата!
Между тем,
чем я был,
между тем,
чем я есть –
через смерть
и рождение,
радость
и месть.
Всё
известно
тебе обо мне
пустота, -
бледным оком
Луны посмотри
из окна.
Напиши
на душе моей
тайные
знаки –
Блюзом
павшей
звезды,
Блюзом
чёрной
собаки.
Спасибо Noltow, это он меня вдохновил своими блюзами...
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
04.07.2007 - 14:49
Мастер Оз відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хм, вы знаете, мне тоже нравятся несколько ваших стихов, когда эпатажная пена чуток осядет, то я уверен, что будете писать гораздо лучше!
03.07.2007 - 15:49
Мастер Оз відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сильно сказано, спасибо!
02.07.2007 - 12:09
Мастер Оз відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да, есть такое выражение "звенящая тишина", вроде и нонсенс, но очень точно подмечено...
02.07.2007 - 10:12
Мастер Оз відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, вы ведь знаете, как это бывает, Виктория...надо просто вожжи отпустить, чтоб кони сами понесли, тут главное вовремя опомниться, а то можно ухнуть в пропасть...
02.07.2007 - 10:02
Мастер Оз відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да куда мне...пою, только когда напьюсь, но поскольку давно не пью, то только напеваю, чаще что-то из Гребенщикова, и находясь в душе...