Пил потрапляє в очі,
І мене тягне до сну,
Кудись іду серед ночі,
Куди іду, не збагну
Бачу як сонце заходить,
Повільно за горизонт
Та все ж дрімота водить,
В стан мрій і думок до висот
Повільно,потроху згасаю,
І хочеться просто лягти
Та все ж я дошкутильгаю,
До місця де будеш ти
Не можна упасти так просто
Воля не для того дана
Не хай і будеш із воску,
Та будеш така ти одна
Відмова це -програш, фіаско
Розібєш мою душу мов скло
Обділений твоєю ласкою,
І повільно заляжу на дно
Та факел не згасне від цього,
А знових сил спалахне !
Вибач та не та я натура,
І могила, не поправить мене
