Глибока ніч..
мені все не спиться.
Думки як вісники біди
у кожної своя зіниця.
Знаю що буде завтра й після завтра
але ще доживаю сьогоднішнім днем..
Для мене мрій велика втрата
повернулась холодним вогнем.
Про мене забув наймогутніший Бог
а я з надіями веду свій монолог
Із тінью твердості в душі
малюю чітко силует
відбитком на стіні
земний автопортрет.
Чи знаєш ти..
мій друг?
Моє життя звелось в замкнутий круг.
В мені давно помер художник
й солодко спить поет.
Учора ще й розпався
мрій моїх і планів ненадійний макет.
Він розлетівсь на шматки
не залишилось й сліду
і лиш малесенькі уламки
надавали віру..
В моїх віршах рядки
поперек проходять.
Слова гіркі ягідки
що душу не солодять.
Ніч була безсонна..
світанок ранній.
Для когось виявився перший
для когось останній.
За вікном весна..талий лід.
Слизький обрив
І теплий слід
що залишив
миттєвий мій політ.
Я чую шелест крил
за моєю спиною
але прокляття льодяних брил
і сьогодні не дасть мені спокою..
