Коли твій погляд – об’єктивом,
Чому вважаю тебе дивом?
Чому ціную і радію щиро,
Для чого це, й чому ти МИЛА?
Звичайно прагну розуміння,
Я ж осліп, і процес прозріння,
Прийде побачиш, принесе він світло,
Ти гниєш поволі, а не розквітла.
Чому повинен я старатись,
Й на пекельні муки віддаватись,
Не бачу я взаємної віддачі,
Чекай, тепер моя подача.
Відносини склались, у нерівноцінність,
Запаси почуттів втрачають міцність...
