Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лариса Омельченко: Свічники - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам за відгук! Щасти!
Копачівна, 20.01.2012 - 23:05
Така щемка дивовижна історія, такий характер української жінки, що без сліз читати не можна. Дякую Вам
Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я, слухаючи з її вуст цю історію, теж плакала... Але ж її свічники - яка краса, яка непереборна сила! Кожен - з власною назвою.Дякую, що співпереживали разом зі мною!
Оксана Пронюк, 18.01.2012 - 23:01
Читаю як повість - така добра і мудра розповідь із правди. От і думаю - як багато дивовижних людей навколо - про них треба писати, їх показувати по телебаченню - вони вчать сили, засвічують любов.Христос хрещається - Бог нам являється! В ріці Йордані - спішімо, звані! ВІНШУЮ СЕРДЕЧНО! Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Оксано, я згодна з Вами: про таких дивовижних, талановитих людей треба писати. Може, навіть було б цікаво укласти колективну збірку - з присвятами людям з усієї України - щоб показати багатство людське, багатство різножанрове...Дякую, вибачте , що пізно відповідаю.
Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отакі відчуття, коли розглядаєш Катеринину колекцію свічників. І кожен має власну назву.
Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що придивилися до того світанку!
Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надю, я коли бачила ті свічники та слухала розповідь Катерини - то плакала. А наступного дня народився вірш...
Тетяна Луківська, 18.01.2012 - 00:20
Ой, щось мені дуже сумно стало від земної реальності гіркої. А вона ж є, поруч. Дякую за пам/ять
Лариса Омельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я з Катериною Дикою знайома, і історія з свічниками - реальна. Вона нашому місцевому музею подарувала їх кілька. Дякую, Таню, що співпереживали разом зі мною і нашою героїнею! Може, й задовге, але так уже вийшло.
|
|
|