Важка занавіска над містом –
Довгий холодний антракт.
В мряці всіх плутаєш з бісом.
Серце стукає зовсім не в такт.
В стінах промерзлого тіла
примостився холодний туман.
Він благає, щоб я зігріла,
спонукаючи на обман.
Та обману він так й не дождався.
я не дала йому довгождане тепло.
Без претензій у мандри подався,
бо між нами було лиш ніщо.
Причина наших взаємин –
подерта, протерта, стара,
всіма зношена теражами,
брудна осінню САМОТА.
