І кип'яток "любви" у голові,
Ти мантелепа встанеш зранку,
Яби був чоловік в тобі,
То мав би тисячну коханку.
Чекає кава на столі,
Від світу заслониш фіранку,
Скуриш цигарку, як і всі,
На ганку, на холоднім ганку.
Ти терпко пахнеш простинями,
А простині його духами,
Ти зрештою є решта,
Як і всі.
І він без будь-яких вагань,
Скаже "прощай"
-це перша правда із брехні,
Бо не повернеться.
(нажаль)
