Все!Годі!Досить!Настраждалась!
І наболіло.Та пройшло.
Дощами, снігом занесло
Усе, над чим я побивалась.
Все!Годі!Досить!Більш не буду
Стрічати ранок у сльозах.
Холодний я забула страх...
І про довіру теж забуду.
А що́ ?Їм вірити?Коли?
Коли слова блудні́ несе,
Вважаючи, що ми вже все -
І на край світу би пішли?
Та може ми й любили щиро
Не раз. Не дві. А завжди!
Та наче чистої води
Не вистачало правди й миру.
Так наболіло!! Так спекло
До серця. До душі. До пальців.
Це все таке холодне вранці...
Хоч пристрастю вночі жило.
Ви циніки! Бридкі потвори!
Цілунок ваш -справдешній яд...
Розбити серце кожній рад.
І на чуже плювати горе.
Азарт -погана штука, хлопці,
Як не зупинишся завчас
І знов в СТОп"ятдесятий раз
Чиюсь чужу застелиш постіль.
Ви циніки! Чи є добро
Тому, хто так лукавить в очі?
Хто обіймає дні і ночі
То тих, то тих -вам ж всеодно...?
"Моя кохана! Якби ж знала! -
Тебе, тебе одну люблю́ !
Куди захочеш, я піду!"
- Ти знаєш, де б тебе послала??"
***
Ви стережіться цих невдах!
Женіть від себе, що є духу,
Немов набридливу ту муху.
Бо не одній поїде дах!=)
А взагалі вірш справді правдивий... На жаль... 
Тікати від таких Типчиків треба 
але непогано 
