Хтось скаже двадцять - це багато.
Я ж посміхнуся. Ні, ще ні.
І з ним маленькою я стала, -
а він чужий зовсім мені.
Про мене зовсім він не знає
нічого, нічогісінько.
Лише ім'я, і вік, і очі.
А всі думки мої пророчі,
а всі бажання і всі мрії,
всі сподівання, всі надії,
всі роздуми й меланхолії
Він не дізнається ніколи...
і Він, як сон, мене забуде.
Не знаю нащо я йому!
Я особистість, не тваринка...
Я - індивід, жива людинка.
І те, що в мене в голові,
й мою історію думок,
не передам і на рядок...
А він - то так, помилка дня.
Не ідеал. Та чи ж була?
Я - та, ким є, бо я своя!
Й мені противна метушня.
У мене є своє життя.
Нехай важке і не просте,
але воно моє!
