Пуста квартира навіювала тіні минулого...тишина боляче пронизувала її душу...
Невже це кінець...Невже я ніколи не побачу його усмішки, він ніколи не пригорне мене, не заспокоїть...Я не вірю...не хочу вірити.
Він-це все чим вона жила.Коли вона була маленька батько покинув її, забув про її існування...А тепер і коханий.
-Він ж обіцяв мене не покидати!!!! Навіщо ти це зробив,навіщо???-Пошепки промовила, заходячись від сліз.Вона не тямила себе від дикого болю,вона не жила а існувала...Спілкування в колі рідних і близьких доводило її до істерики,вони наче не розуміли,що вона втратила найдорожчу людину, і всі в один голос вмовляли забути все, як страшний сон...Як можливо забути людину, з якою ти прожила 10 років, за цей час вона стає твоїм повітрям,водою,твоїм серцем...
Вона ненавиділа усіх, хто їй співчував і казав «життя продовжується,ти ще знайдеш свою долю!»Ці слова викликали в нею бурю емоцій з якими їй було важко впоратись.Все чого вона хотіла сьогодні і зараз, це повернутись у минуле- не відпустити його...
Яку ніч вона вже не спала, уявляючи, що він поруч і гладить рукою її волосся...Їй причувались звуки гітари, на якій він так любив грати.Вона чула його голос, бачила очі...
Відчинивши вікно, глибоко вдихала свіже повітря, щоб заспокоїтись, а потім зачиняла і йшла до ліжка...
Молодчинка! І якщо дозволиш, кілька порад:у тебе двічі повторюється слово "покинув", але ж є ще слово "залишив"; слово "чорт" у даному контексті не радив би вживати; "найдорожчу" пишеться через жч; перед "з якою, з якими" треба поставити кому;ненавидіти пишеться разом;йшла до ліжка. І кінцівку треба зробити. Може, таку: І знову поринала в солодкі мрії...
Лілея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую....знаю,що в мене на рахунок помилок повний капець.....треба виправлятись....
дякую....знаю,що в мене на рахунок помилок повний капець.....треба виправлятись.... 
сумненький твір....знаю.... 
