Не-ве-зе!.. Де любов її впала?
Де спіткнулась – ніяк не дійде?
Їй у серце вп’ялися жала,
І воно так нестерпно пече!
І червоним, і білим, і чорним
Малювало життя її вволю:
Може хтось ще її пригорне?
Може ще віднайде свою долю?
Їй би ласки бодай краплину
Їй би словом – зігріти душу…
І була б вона дуже щаслива…
І була б вона наче царівна.
