Долоні в крапельках дощу
Н.Чир
Мелодія крапель звучить так космічно уранці,
Шо вкотре душа оновиться до самих основ,
А дощ затягнувся, неначе прощання коханців,
Які ще не знають, чи скоро зустрінуться знов.
Стою під дощем, вся у струменях срібного світла,
Вростаю у вічність, у пісню води і небес.
Така в мені спрага живої вологи розквітла,
Такий в мені поклик живої поезії скрес…
Коли ж захлинуся від надміру простору й часу,
Поєднаних міцно одвічними струнами злив,--
Візьму у долоні краплину, як срібну прикрасу,
І в рими закутаю це найпростіше із див.
Гарно! 
