я викладу всі карти по правилах естетики,
ти весь в смугастих жартах - таке приходить з віком,
у неба хворі хмари, і я готую ліки,
а ти вже чув, що небо – кінестетик?
відтінки половинчасті, гранчасті і ґратчасті,
і виключно непевно, і геть інтуїтивно,
напевно отаким десь я розумію щастя,
я бачу справжнім те, що інші дивним.
ремарки однозначні, двозначність остаточна,
напевне отаке щось мені б і напророчили –
щоб з музикою, вітром і іншими примочками,
миттєво, в тему, відчуттєво, точково.
у неба хворі хмари, у тебе хвора віра,
я небу чай з малини, для тебе – чай з обіймів,
я викладу всі карти, а ти слідкуй за діями –
я потім з тебе поцілунки вирахую.
стривожені маршрутки риплять півсонним бруком,
я викладаю карти, тому мене не рухай.
у неба хворі хмари, піду помию руки,
я небу чай з малини, воно мене не слухає…
