Доведи! І розкрилися вени,
ніби очі--від полиску бритви.
Витанцьовував вітер шалений,
як шаман ув екстазі молитви.
Тріпотіли листочки на буках:
Довела! Довела аж до краю.
Кров'ю вивела ти кожну букву
у банальному слові "кохаю".
Та коли за вікном лікарняним
безпритульно обнімуться віти,
ти підеш за новими вогнями,
аби знову дощенту згоріти.
Буде різне: і слава, і сцена,
ще захочеться тихого щастя.
А від того, як лезом- по вені,-
лиш тонесенький шрам на зап’ясті.