Невже любов - це тільки казка.
це мрія нашої душі,
яка вдягає різні маски,
щоб в це повірили усі.
Якщо ти скажеш... я люблю,
якщо ти скажеш... я кохаю,
в житті ти знайдеш лиш одну,
яку одну, ніхто не знає.
Нема в любові вже границь,
нема початку, ані краю,
хотів побачити Її,
хотів сказати Їй... КОХАЮ.
Проходили, минали дні,
душа налилась самотою,
нема надії у мені
щоб знов зустрітися з Тобою.
Щоб знов побачити Тебе,
Твої безмежні карі очі,
Твої п'янкі, п'янкі вуста...
душа Тебе одну лиш хоче.
Щоб знов я міг Тебе обняти,
торкнутись ніжної руки,
дивитись в очі і сказати
зі мною будь Ти назавжди...
Але на жаль, не я з Тобою,
не я торкаюся Тебе
я не зустрінусь вже з Тобою,
бо Ти покинула мене...
Невже любов - це тільки казка,
це те, що так бажаєм ми,
на все на світі Божа ласка,
на все, на всіх і назавжди...