Не прагне бачити аварій
На перехрестях долі світлофор!
Лиш одна необачність й живого люду стрій
Залишає кривавий колор.
Мчать бездумно спати в домовинах,
Шукати, розбитими склянками
Спокій в покинутих родинах,
Стертий, безсонний, сльозами.
Летять ці капсули смерті,
Либонь, в останню путь.
Застороги всі наївно стерті
« Світ за очі» женуть.
З стрімкокрилим вітром зливаються,
Напевно, пече кудись поспішати.
З бісеням необачно граються.
Йому ж до вподоби ними жонглювати.
Даремно перламутр бензинових калюж розлили!!!
Тепер душею горять.
І знову при дорозі нові могили,
І, звісно, бездахі сліпці до них мчать.
