|
По життю, мов по дорозі,
Я невпинно йду
І при спеці, й при морозі.
Як зустрів біду,
Намагаюсь стороною
Тихо обійти
І неспішною ходою
Уперед іти,
Де чека на мене щастя
Світле, чарівне,
Щоб, здолавши все нещастя,
Радо стріть мене.
А як обійти не можу,
З нею я борюсь
Й вірю в те, що переможу.
Я не підкорюсь
Тій біді, щоб лиш тужити
Все своє життя,
Бо я прагну в щасті жити,
Світлі почуття
Й думи у собі носити,
З іншими людьми
Ними ділячись, щоб жити
Мали змогу ми
Всі щасливо і щоб жи́ли
В світі цім зземнім
Аж до самої могили,
Поки ще на нім
Йде, біжить, тече, минає
Наше все життя,
До якого, кожен знає,
Більше вороття,
Як мине, не буде. Маєм
Ми життя одне.
Проживаймо ж, як бажаєм,
Все життя земне!
Євген Ковальчук, 31. 03. 2021
ID:
1034525
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.03.2025 19:27:31
© дата внесення змiн: 02.03.2025 19:27:31
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
