По життю, мов по дорозі,
Я невпинно йду
І при спеці, й при морозі.
Як зустрів біду,
Намагаюсь стороною
Тихо обійти
І неспішною ходою
Уперед іти,
Де чека на мене щастя
Світле, чарівне,
Щоб, здолавши все нещастя,
Радо стріть мене.
А як обійти не можу,
З нею я борюсь
Й вірю в те, що переможу.
Я не підкорюсь
Тій біді, щоб лиш тужити
Все своє життя,
Бо я прагну в щасті жити,
Світлі почуття
Й думи у собі носити,
З іншими людьми
Ними ділячись, щоб жити
Мали змогу ми
Всі щасливо і щоб жи́ли
В світі цім зземнім
Аж до самої могили,
Поки ще на нім
Йде, біжить, тече, минає
Наше все життя,
До якого, кожен знає,
Більше вороття,
Як мине, не буде. Маєм
Ми життя одне.
Проживаймо ж, як бажаєм,
Все життя земне!
Євген Ковальчук, 31. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Євген Ковальчук