Душа не усміхнеться серед болю,
І промінь не народиться в пітьмі.
Героями становляться на волі,
Злочинцями становляться в тюрмі.
Чомусь усі так люблять будувати
Піщаних замків цегляний макет.
Чому ж злочинці можуть існувати,
Якщо герої світ ведуть вперед.
Та може сприйняття і похитнеться,
Коли біда й тебе не омине.
Коли герой пройшовши відвернеться,
Коли злочинець тобі руку простягне.
