І уві сні нема спокою, Все жахи видяться мені – Немов женеться хто за мною, Ніяк не здожене в пітьмі. І уповільненії рухи, Не можуть відстань подолать, Тягну я до спасіння руки І жах в душі один – тікать! Коли ж я вистрибну в безсоння, Лише тоді вгамує стук Моє серденько, і в спокої Не можу я тих снів збагнуть… А то – нема мені чим дихать, Неначе у воді пливу, Чи може, повітряний вихор Мене затяг в свою трубу… Кричу безгласим чорним криком, Страшнішим з того, що німий, Таким безвихіддям сповитий, Неначе й голос то не мій - Не підкоряється велінню У тих напастях закричать, Щоб розірвати павутиння, Що не дає тебе прощать… 2003 © Тетяна Даніленко Ілюстрація - "Сонна картина" Lee Hadwin
ID: 1032981 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 12.02.2025 15:42:04 © дата внесення змiн: 12.02.2025 15:42:04 автор: Тетяна Даніленко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie