І уві сні нема спокою,
Все жахи видяться мені –
Немов женеться хто за мною,
Ніяк не здожене в пітьмі.
І уповільненії рухи,
Не можуть відстань подолать,
Тягну я до спасіння руки
І жах в душі один – тікать!
Коли ж я вистрибну в безсоння,
Лише тоді вгамує стук
Моє серденько, і в спокої
Не можу я тих снів збагнуть…
А то – нема мені чим дихать,
Неначе у воді пливу,
Чи може, повітряний вихор
Мене затяг в свою трубу…
Кричу безгласим чорним криком,
Страшнішим з того, що німий,
Таким безвихіддям сповитий,
Неначе й голос то не мій -
Не підкоряється велінню
У тих напастях закричать,
Щоб розірвати павутиння,
Що не дає тебе прощать…
2003
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - "Сонна картина" Lee Hadwin
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2025
автор: Тетяна Даніленко