Не линь уверх, Надії птах!
Хоч там блакитна вись,
Та може грізний буревій
Тебе збороти вниз.
Коли поверх високих гір
Літаєш в вишині,
Падіння вниз ти не минеш,
Бо бурі там страшні.
Впадеш побіля ніг моїх,
Нещасна, збита злом,
Калічна пташечка в крові
З поламаним крилом.
О, не співай, Надії птах!
Хоч день такий ясний,
Та ранок сонячний завжди
Зустріне час нічний.
Якщо у тебе пісня дня,
То як настане тьма,
Сидітимеш у темноті
Самітна і німа.
Хотілося б твій бачить літ
І чути співу чар,
Та знаю – день зустріне ніч,
А сонце – морок хмар.
Ella Wheeler Wilcox
Bird Of Hope
Soar not too high, O bird of Hope!
Because the skies are fair;
The tempest may come on apace
And overcome thee there.
When far above the mountain tops
Thou soarest, over all –
If, then, the storm should press thee back,
How great would be thy fall!
And thou wouldst lie here at my feet,
A poor and lifeless thing, -
A torn and bleeding birdling,
With limp and broken wing.
Sing not too loud, O bird of Hope!
Because the day is bright;
The sunshine cannot always last –
The morn precedes the night.
And if thy song is of the day,
Then when the day grows dim,
Forlorn and voiceless thou wouldst sit
Among the shadows grim.
Oh! I would have thee soar and sing,
But not too high, or loud,
Remembering that day meets night –
The brilliant sun the cloud.
