Сніг ішов, пухкий і білий,
Тільки, мабуть, малувато.
Бо чомусь не захотіли
Повезти мене санчата.
Як то Дмитрик не кривився,
Учепившись за мотузку,
Буксувати на травичці
Важко нам було і грузко.
Поміч стежка обіцяла,
Та й на ній було завізно:
Скреготало камінцями
Заіржавлене залізо.
В Дмитрика роса на лобі,
Ціла бульбашка під носом.
Може, Владик ще підсобить
Нам з таким зимовим кросом?
Владикові каже тато:
- Треба снігу більше трохи,
Полозки ж не коліщата,
Мало їм лише дороги ...
