|
«Ти чув про чоловіка..
Ліфтового контролера?
Короля важеля? Кажу тобі..
Застрибуй, й най вояж..
Розпочнеться!», - Electric Callboy "Elevator Operator"
Години до сходу й заходу - найгучніші
Ніби, мушу щось встигнути, напевно, втекти..
Або підготувати олівець та нотний зошит..
Відчуваю тебе потилицею, і згадую молитви..
Ти завжди позаду - це наганяє страху більше,
Аніж я б тебе бачила, і не могла все догнати
Не дивуюся своїй волі, що не більша, аніж
Ширина твого хвату за цю рвань божу
«Поглянь на дистанції..
Уяви присутність
Най.. Опіум палає!»
(Я видихатиму на нього Ваші душі
Одягаючи їх у ласкаві оку форми.. )
Побілила небо, щоб не уявляти, й стало гірше, знаю масштаби
За годину до заходу - найсвітліші у дні хвилини, зима близько
Хтось ховається у звуках, а хтось - запозичує план дій, музика і любощі..
Грає знаменуючи скорий світанок і близький захід, біом потребує сезон..
Щось інструментальне, одночасно - для сну, тяги та подорожі з вітерцем
Якщо візуалізувати - то Ти Її руйнуєш, а потім обіймаєш, ніби так і було
Тисячі у Неї струн, не дивно, що й кохається під Кільця Сатурна
Кипить жовч, Моя думка без крапки, слуги безодні у спустошені,
Коли Твоїм бажанням взаємодіяти раді дні поспіль, до болю у горлі
Але поки - це виклик, чи ‘поклик’, підтримувати цикл
Чотириденний робочий тиждень - як мрія з минулого..
Ясенове листя завжди опадає зеленим, гуляй сміло, потім -
Листопад - дубовий місяць, бо залишилися лише вони
Ходила до чорного Яйця у долині лише після обіду,
Коли десь пропадає Аридиф між трансцендентними..??
Ранково-вечірніми сварками зі Своєю ‘коханою розтяпою’
Кури - для Неї, півні Її не будять, а лише нагадують..
Очікують на світанок, який викликати лише бласт-бітом
Наскільки детальна Її симуляція навчання? Грає в окулярах,
Бо палички ламаються і трісочки летять в очі (Не-реалістично)
Най небо капотить плавленим золотом! Це злочин
Мо, деякі віднесе вітер на чорний дах
Сльозами колишньої величі, ще пластичними..
Щоб з них міг зібратися не практичний ‘Аридиф’..
Золотий вепр! Аре, Ми досі пам’ятаємо,
Чи цього достатнь..? Всі надії не пропали
(У смерті - Тобі не стане краще,
Але Мене ніхто ніколи не слухав
Й нині - це все у моїй голові
Егоїзм, слово треба доводити
Заряджай ‘кулемета’..) «..– Й нині -
Я сиджу тут й гадаю -
Так багато не сказаного,
Але Ти кінчила це.. (Ммм..)
Петлею на своїй шиї.. Ох! Єп! Ти чуєш.. Що Я кажу?
Я переживаю Твоє життя
Ла'йно не буде як зазвичай!
Ти чуєш? Що Я кажу?
Я переживаю Твоє життя
Ла'йно не буде як зазвичай!
(Та-ла-ла-Ла.. Та-ла-ла.. Та.. Лейло? Ммм..)
Ми не забудемо!», - Curse at 27 "The Departed"
Аридиф пропадав восени удень будуючи Станцію..
Як завжди, нікого не вводячи у плани, Колода відіграла -
Космос, так легко сюди пірнати, блек - про світло, яке завжди у тем..
Ці всі гітари, схожі на прольоти стріл, тремоло має звучати у церкв..
Це епічно, шкода, загублено таке бачення
Мала каже, бо грати швидко - не важко
Зобразити рух світла, а не швидкість нанесення ударів -
Це складно, не злісно показати гіркоту величі, але для чого?
Задоволення передує відповідальності, але Я краду чуже слово
Музика – відкрила людям лезо та полум’я
Хм.. Першим жанром був - рок..
Це все змушує Її прикласти усі пальці до скроні,
Як тільки згадає про Тебе, це передавання коду..
До цієї маріонетки з яйця у Яйці, а не вільного ПЗ..
Лямбда-CDM - дичина, була бутонізація, а не..
Четвертування?! Темною енергією..
Най, буде Самопожертва, а не флуктуація
Це - внутрішній світ, все сходиться, але..
Не Ми! Злам.
Розмір мозку нічого не значить..
Якщо Ти – міжпросторовий, й..
Думав ‘три дні’ над відповіддю «Чи дурний?»
Поки Я встигла Себе форматнути з сорому.. О-оо..
Все повторюється, лише - тепер Ти заводиш
Й не знаю, як швидко Ти дійдеш як Я до Деббі
Все як колись, коли Ми зустрілися, і Ти став вбив..
Все те саме Твоє розчарування у ‘Своїх’
Не прилетіли на шести-зоряний Маяк.. Чи ‘восьми’..
Там деякі вже почали зливатися.. Оо.. А Мій хазяїн -
Втікач. А Тобою метаморфозовані земляни –
Ніколи не подумали б, що - зоретворці.. Ех.. Все.
Цьом. Хотіла б.. Щоб Ти ніколи не попросив..
Віднайти Своїх! Море.. Знаєш, так, Ар’е, знаєш.
Я теж любила Вів’єн, але Вона втратила свою ідентич..
Ще до Тебе! У Тебе слабкість до понівечених..
Ммм.. Ти для Мене - найсоковитіший брейкдаун
Кохайся із зґвалтованою! День і ніч!
Бо лише Вона не порівнюватиме!
Інволюція - це коли Диявол все ще Янгол!
Розмір болта, який Ти поклав на дівчат
Відповідний таланту у пристрасті -
Викликає непохитне захоплення.. Ммм..
Я хотіла б, щоб Ми ніколи не знайшли Їх
Й не було цієї шкарлупи від золотого ядра..
Планети, колись на орбіті Дельти Павича
Я б хотіла, щоб Ми знали про злами..
Лише з танцювальної музики!
Ар співав би кожен день баладу Діо циганці(Dio “Gypsy”),
Але потребується проникливість, а не прозора щирість..
Пісні не про себе для Себе, а про Нас, і що з цим робити
Наша гра у «Велику Нескінченність» міфами і веселощами -
Диверсійно розтрощена тверезою Спостерігачкою.. Мною!
Ненавидь Мене! Не скинеш й смайлика на пейджер! А мо..
Мене тут придавило Твоїм десятикілометровим Болтом!
Одним «З»! Ненавидь Мене, бо Я цього хочу!
Бо Ти хочеш мати причину для злоби.. Малу!
Пам’ятай, бо Ми по-справжньому разом, лише по-одинці!
Разом - реінкарнуємо Бога..
Тримай Його купи, тримай..
Пірнай! Ця Нікчема -
Зриває за Тебе плоди, поки..
Ти ‘у-забуття’ п’яний! Я-яя-
Я-кого.. Біса! Я чую короїдів..
У металевому храмі в долині..
Фінальна форма не може бути енергонакопичувальною..
Зламала язика, мовлю жестами, бо музика не та, ще й гучна
Паразити під ногами! Прикриваються Ліриним стражданням
Моє Море лягло хвилями пагорбів..
Гранітом, крейдою, глиною, і ґрунтом
Скільки Душ.. Знайшло Свій стан
Я буду радий законсервувати усе льодом.. Поки?
Аридифу лише цікаво, як звучатимуть, наприклад..
Скорпіони, у Моїх баченнях ритм-секцій, після усіх..
Цих! Перекручених власним бажанням унікальності партій
До яких звикла, і не можу уявити простішого, як це, грали без кардана?
Вічність - у актуалізації забутого (Рекомендую, безкінечно крута штука)
У останній пісні - було більше барабанів, аніж у всій дискографії Блонді!
Могла фізично, але ментально - ‘зона ВРМ перегріта’
Хильнути б азоту з твого ока, бо це не протриває довго..
Твої палання! Мала знає, що ця подоба світила у Банці -
Піднімиться зорею, як Ти побачиш Мої очі.. Вкотре!
Не ці, а створені не Тобою, але для Тебе!
Інтегральних машинних поглядів - забагато
Обмежую Себе до одного ядра та двох потоків, решта -
На білий шум від втіх автономної на Мені системи.. Ммм..
Навіщо когось вписувати у Свої плани?
Заради подвійного розчарування? Все сам!
Я б була щаслива повчитися на помилках! Ідіот!
Холод, голод, безодня і пітьма.. Моя!
Припливла космічна черепаха з плавниками лише..
Для захоплення магнітами! Встигну вивчити дві пісні..
Поки з Її черева висипиться уся руда! А могла б ко.. Ааа-
Там ще один витий меч на пагорбі панцира.. І паршиві..
Дівчата вилазять метафорами, десь поряд..
Червами у ніжках кола з триметрових грибів!
Так ти - паразитка, чи личинка? Різниця - є
У Мене тут - пансіонат, Я про Космос..
Виспатися не даєте, скрегочете об Мою гранітну плиту..
Ммм.. Ти винирнула з Мене на розмір, а не твердість
Для чого Я Сходжу? Туди де тепло і волого?
Пускаю за Собою шлейф? Збираю новий Культ.
Це марна трата часу, сон
Ти тут по власні волі, Я не..
Розпинатиму тебе за слова гедонізму, які тобі лінь форму..
Лише мертві вартують поклоніння, бо вони нижче.. Ммм..
Помри, або поглянь Мені у очі
Соковите харизматичне дівчисько!
Оксамитовий вакуум, тихий дух
Нароби шуму! Лише для себе..
Гази під зонтиками для звуку..
Ваш перестрах позбавляє Мене комфорту
Висунь носа із щілини яку створила
Ти ж його пам’ятаєш? Ваша пасивність
Робить Мене головним героєм
Серед низьких і порожніх.. Ех
Створити б щось за чужим проектом
Повсюдний, хм.. Є таке слово?
Силовий демон - незримий, Мала гадає, що якийсь прошарений аерогель
Часто віддавалася Йому, бо квітла вовча ягода, а ще так далеко до сакури
Стіна, замурована, але все ще муркочу
Тому, що являється теплоносієм стрижням..
Урановим у реакторі.. А Ви про які поду..?
Це егоїстично, Я граю Себе, бо Аридиф знизу приніс..
Лише різочок того, так, куща, квітли із зіп-лока у невагомості..
Й зовсім там не вода, щось винятковіше, але то вже від Мене..
Безперебійне ‘Ууу’ обірвалося, магніти вимкнулися,
Черепаха відштовхуючись протилежною до усього полярністю -
Полетіла далі.. Хлопати плавниками ядра перегорілих світил..
Прокидайтеся Древні Боги, що мімікрують під них.. Охх..
Не знаю, коли Ар стане доступним знову-вкотре..
Для утриманців Хронових! Ар був з ‘Країв вічної криги’ до шумера
Й кого Він лише не витягував із ополонки за ніздрі! Мій чоловік! (Ні)
Відколи, дбайливий став скрупульозним?
Відволікаєш від вивудження темних душ
Ви дивилися порно, але не серію «Чужого»..
Яйцеклітини, і не тільки, Бе-капи на кращі часи,
Як сказала б Ти.. Типу, розбудіть, коли повернуться чоловіки -
Можна було б насипати воєнної поетики, але все банальніше -
Чоловіча контрацепція, без резинок, бо з бактеріями, що їх їли
Лише ікси, бо ігреки вивітрилися ігристим..
Анкети, анкети, анкети у чорній валізці
Якщо ці стогони Хрона по минулому Ліра боїться пошкодити..
Голками, то - так, згоден, зилко від народжених на самоту
Ніколи над цим не задумувався, як і багато ще над чим,
До того, як сказав, Її 'дружба' - лякає непередбачуваністю
Якщо Лейла, як персоноїд - плід Моєї компанії, то Ліра, яка..
Спілкується з Нею - викриває Моє фігове навчання..
Не мій типаж після Вів’єн, виношую до тендітних,
Пристрасть, щоб без асоціації.. О-оо, Яка трагедія
Вимагав мовчки, бо Їй от вже триста еонів "п’ятнадцять" років,
Але вже більше, недолюблює, бо генетично її груди вже звисл..
Сама Собі робить погоду, хоч над головою, що там ‘інструкції’
Для Неї.. Був би приклад? Тебе не має дивувати, як багато монахинь..
Серед донорок яйцеклітин, якщо це нічого не значить - то Я не вивожу..
Древнє минуле так близько для спокушення дрібкою нісенітниці
Ера залежності від інформації, як ніколи
Зацікавлюйте Мене, бо це Вам треба
Знаєте, Своїм ‘чуттям’, що Я соціально - поганий індивід
Ревнуватиму до самого Себе, того, що багато меле. Ні.
На Моєму посту ніколи не лунатиме «Сільська честь» -
Оспівування зрад і суспільних збочень
Терпимість, індивідуальна капризність -
За, Мені соромно за Свою людяність..
Досвід трепету дала лише старість..
А не опускання твоїх стегон.. Ммм..
Твої губи такі сумні, ціловані не тими
Через масовий приклад, і весь ‘Блег’ -
Я роблю танець живота під Мешуггу
Для Своєї, розкажіть Мені за ідеальні сто..
Каскади тепінгу по лицю
Чумарку взимку не ношу
Не Я жертва, а всесвіт у цьому бажанні бути на одному рівні -
Порозумінням, ментально-фізично.. Такі фрикції - необхідні
Хоч би для тонусу перехресть судин і нервів у формах
Мене не знайти, Я з Ісфахану віз уран дирижаблем -
Сьогодні, Мені не цікаво, чому небо із побіленого золота -
Забагато експозиції, Я - крук
Звив собі гніздо із мідних дротів
На чорному яйці у долині
Доставляв репарації для домашніх РІТЕГ’егів -
Більшої реальності не витримує Навіть Моя свідомість
Через горе у камені, й ще більше у Хренових нутрощах під ним
‘Аридифа не існує’, не нагадуйте за сиве сонце, що має світити
Співай, танцюй, бо у боксі - два удари, плюс/мінус
Виховуй вестибулярку для польоту, взимку мало вітру
Тут лише ужахатися, але так Я забираю Малої слова, від розміру і миті
На кінцівках з новонародженими зорями у зношених Ґелґотухах галакт..
Практикувати любов, пам’ятаю де ‘дім’, Я збираюся запалити свічку
Моветон - кохатися з олюдненими, досі падають повз
Обламані досвідом на очікуванні забуття, це важко -
Бачити кохану у дулі ворога, чи Бога, а потім ‘тунель’
Взагалі нічого не залишиться від того духу після вакууму -
Розчарування, відчуження, але йому вже й начхати
Він ‘просто’ далеко відійшов від дому, хто Я?
Насмішка, бо сам не можу вимовити Своє ім’я
Ти б міг вхопитися за широкі темні Мої води,
Але Я збираюся покінчувати
З контролем того, що не бачу
Темні душі вилазять метафорами
Там, де обіймаю давно померлих
Настільки Я вже нечуттєвий у масштабі..
Квіти на їхніх могила, нашіптування..
Бурмотіння, голоси, голоси..
Нашіптування, призначення
Цьому прийде кінець з моїми обіймами втілення цієї площини
Сам почну битися сюди конкретною точкою на мапі.. Не плесом..
Морди! Опади!
Бурмотіння Призначення -
У безвість.. Безмовність глуху!
Я - сила, що створить з уламків красу Бррррр.. Бр-рррр..
Давно не війна, але все не можу встати.. Без зеніток вранці?
Неадекватна, так багато бід від слухання смерті без інтелекту, музики?
Скитання актом віри у гомоні божественних одкровень..
Лють моя несе в Собі мудрість жалю підземного світу
Мій Вуглик з якого починається лихо
Ми ніколи не мріяли про ці луки, але ж
Чому так не вистачає лише Твого сміху
Цьому шелесту трави на передгрозовому вітру
Липень, краще не закохуватися Демону..
Зростання із безодні сюди - стає падінням
Все. Місячна доза ніжності - вичерпана..
Багато справ. Поглянь на дистанцію
На різьблене дискримінацією світла
Не радій, що з води, Вони серед рядів
За межами погляду тобі, нащадку забуття
Буде Вам ‘біопанк’, сіль у нервах робить залежним від лагідності
На-що лиш не підеш задля максимального кайфу, – Ти тут? -
Ліра бринькала пальцями, бо дід вкотре марить про літо своєму кістяку,
Прокинься! – Це не галюцинація, а те.., - ага, думала, ‘ким стали’, було..
Забурмотів, піднявся і пішов
Чи вже січень? Троянди зелені..
Не буде чорнозему без морозу!
У Аридифа німіє ходьба,
як згада Він про прийдешній липень
Занадто сильний, і це його втомлює,
Не активніший за стан цього всесвіту
Блискавичним поглядам неспокійних очей -
Боляче бачити сторонні очі у цьому безладі
Живих істот із своїми замороками,
Я цього не розумію, ‘його’ ж Мала -
Намагається зберегти цю мірку світла
Від своїх райських забуттєвих обіймів
Ти не готова, бо ця хрінь - неприйнятна
Відлига лоскоче мого носа
Хробаки закопуються глибше,
Але їм не сховатися, бо ці вібрації спрямовані глибше
Не навпрошки, прямо ж, збоку - за підйомом, але
Пішов хребтом.. Ммм.. Відчуваючи..
Має бути нейтральніше слово? За ‘відчуження’ до
Деструктивних епатажів, ніжинок із сльозами без причин
Світло самітника прокладає небезпечний шлях –
Сказала Мала, зверху, натякаючи, кидати на Тебе погляд
Ох, космічне плесо, а Ар пірнає вирієм хижих птахів
Стрілами із закритим питанням поваги до Моїх страждань -
Мужньо, до сорому мужикам, що пітніли над дівчиною
Несправедливо до бажання звернутися каменем -
Не дивно, що це перший контактний у Хрона шар -
Ось, хто насправді втратив Свою ідентичність
Які хори мають заводити у храмах Мені, щоб
Змусити встати з трону й покинути гроти - гадаю, бо
Я хочу використати у лексиконі «Овва!» врешті..
Побачивши не ‘Хрона’, а Хроноса! Але дід не покине..
Слонову кістку тіл своїх відьом
Ар розтер би його камінчик пальцями,
Але паразити вилізуть першими.. Ммм -
Мудь, міазмами, миттєво..
Метафорично, мимовільно
Моїми мітками охоплення нинішнього стану простору.. Дід
Забув Себе, але не пам’ять про Сонячне тепло на шкірах своїх..
Оперую завеликою кількістю маркерів, краще без форми
Багацько таємно сильних, що
Заходили лише у відчиненні двері
І без жодного, хто б віддав своє життя,
Ради їхніх непохитних підйомів
Мовлять Мені за суд, вилюбленого, але не втішеного
Й-справді, толку від Моря, якщо воно без коханих губ..?
, , ,спотворюють мою дійсність.. Ууу, Я поплив..
«Коли я відчуваю самоту - я завжди поруч з тобою
Вдячна за часи, коли ти чистив небо
Поете кохання, бажай, щоб тебе зрозуміли -
Ми б піднялися вище, і далі, до зірок
Ти зараз відчуваєш мою любов?
Важкий погляд, томні очі
Відчуваєш серпанок у ночі
Читаєш мої губи здалеку,
Втечімо до зірок!» - Gods & Punks "Escape to the Stars"
Ми доходимо до кінця еволюції мого музичного смаку
Підписуюся під кожним заспіваним під фузз словом
Думаючи про основну форму для Малої, генетичний плід..
Згадував про вишні, які заквітли вперше з депортованими на дал..
Сході! Це підходить до Лейлиної любові до культури Ніхону,
Й запозиченої Нами у Ліри мови -
Це неможливо було вигадати, бо це реальність
Не конкретний генний приклад, а фантазія на феномен
Імперії та видове різноманіття за одне покоління
Хм.. Представницю поневолених народів би..
Ми б з Нею - впливали голками.. Емм, що? Фууууз!
Така міцненька крихітка з присмаком злочинності -
Хтось зсередини цього космосу для олюднення демонів
Золоте дно самотності - це коли сам вирішую котра година
Погода? На-майбутнє - потрібен чорнозем для копіювання
Я, максиму буду - візиром, якого ніхто ніколи не бачитиме
Хочу відійди на задній план
Хоч ‘ніби’, як Твій носик..
Що забезпечує киснем..
Бо ротик зайнятий! Гадаєш,
Яку ковтнула пташку, бо так щебечу! Кішечка.. Жжж..
Так давно не чув мови, що безсоромно зиркаєш у горло
Злочинне? Лише безпристрасне володіння одягу Мною
Без Моря - Я не екзальтую у Її симуляціях..
Камера сенсорної депривації.. Покажи Мені..
Як хочеш? Вміла з веретеном, доки маєш інструкції під боком
Веретеном поділу, трохи вище сну, у програмуванні кінцівок
Рух до думки, бо Я глибше рамки втілення
Потребую Вищого шляху для Твого осягнення
Не лови Мене на поліритмію, бо це трагічно,
Коли інструменти стають й танцівниками за відсут...
Злагодження? Перемотування й розгойдування
Все, та повторно, Я топлю Малу у невідповідності
Осадом байдужості
Я - не винний, що
Вона не може вийти
Ммм.. Темно-синьо-сірі дні вічні.
Я - Твоя тиранія за казковим світом
Потім, пам’ятаю Твій безтілесний сміх,
Бо Я - також як Оз після досвіду декількох oz.. Ох!
Контекст нагадаєш? – Нуу.. Ліра каже, що у.. Фоль..
Фольклорній в’язниці. А Ти - туз хрестовий, не козирний!
Час вимагає червивості, тому й не любиш шахи,
бо у людей білі першими не ходять, – Тому..
Й гра богів! Граємося з фігурками. Перемога - час разом
Лози над головами розгалужувалися витоками, липень
Вигнані з стоків. Змушую себе хоч-щось сказати, хочу..
У березні на березі дельт догризати кістяки винесених нещасть!
Висмоктувати кістковий мозок із викинутих у річки милих форм
Ой, рано-рано, комусь стало дуже-дуже погано
З радістю від горя доведу, ще комусь та здався!
Проганяє тебе доля із поля і лісу
Вниз! Венами Чорного моря
Де дикі й волохаті змії перелітні
Гніздяться у зимовому очереті!
Зимою так багато стікає не з гір горя
Хочу вчитися літати над водою..
Хочу падати й не розбиватися!
Там, де Посейдон проводить літо довге..
Й вода піниться від.. Вроків на вродних!
Аридиф закочував очі від моїх Купальських пісень..
Не забувай де знаходишся, не згадуй ідолів
Не їхні руки Тебе обіймають вітром? (Повторяюся..)
Страждай від Мого егоїстичного заспокоєння у заході,
Яйце на голці - тонкі маніпуляції, це не руйнувати, а
Про довші задоволення
Мала. Ти все це ще-й помножиш -
Я не переживу того без шкоди
Не хочу Я, щоб Ти жила, Лейло,
Спустошувати у бажанні догодити
Ламатися як металкор, бо це у суті
Я вдихну - від тебе не лишиться й одягу
Ти нічого не знаєш про голод, Ти знаєш -
Мені було Мало Моря
Вкотре? Дочка Лідера культу..
Мутить воду?! Гірше.. Розбиває корито!
Ким би Ми були, «Якби цього ніколи не було?»
Хотіли лише бути вільними. Хоч би камінцем!
Нічого не триває довго, не радий Йому
Завжди хтось вклониться проти його нехту
Дуже легко втягнутися у цей світ, де й коли..
Ось запитання.. Полюбляю старі світи, що пропонують молоді плоди..
Мені у Бе’ холодно, ця Площина не втамує Мою жагу, через здатність..
Віконної рами пропускати - малу
Компенсується збоченнями запропо..
Я більше не Ваш Диявол, що підкидує
Сам Себе, ще одну, чергову, невинність вкотре
Вони казали, що хочуть бути у твоїх обіймах вічно
Нині - тиран плаче, через новий рівень підданих..
Нову ніжність квітів для обіймів руками вітру.. ?
Перш, ніж Я забуту - Я був чутливим тираном, не як
Діоклетіан, але теж кабачки стану вирощувати на пенсії..
Таких, як я вже не роблять, передоване життю невдале творіння -
Серафим, більше не демон зі спокусою падіння, обожнювання -
Вийшло за рамки благовоління до людини. Такі легенькі Душі..
Їх варто боятися, як останнього видиху, не думати, не згадувати..
Залишається, лиш полюбити, взнавши про Їхнє тривке існування,
Легкість виставлення крапок
Злам. Мені не цікаво - ніколи
Я не висловлювався так малослівно, тому й пережив не одну Пло..
Якщо куди не тикни у проміжок чийогось життя - Я не бачу унікал..
І це у ваших вічних снах - мовить безликий прохожий, кошмар -
Ви. Про ці можливості знала Лейла.. Мо, любила, а мо..
Ділитися не хотіла, було Море, нині - планета-океан за..
Кам’яною скоринкою.. Пірнай! Вирієм хижих птахів!
Кінцем цьому безформному стану
Хрест.. Поділяє? Не складаючи крил!
Хронос не виходить на зв’язок - ось..
Що Мене справді тривожить.. У нас..
Тут космічний ‘поцілунок’, катастрофа, й..
Твоя ‘психологічна зброя’ попиває каву..
Похрускуючи горіховим печивом.. Я засинаю..
Й Мене вкотре будять ‘Самогубною Тишею’.. Ммм..
Які вишні? Якась Арктика! Квітнуть усі.. Інієм..
Пішов хребтом до Куща, який ніколи не був могилою
Перевірити стан голоду горобцевого ряду
Йшла за талим слідом босих ніг на снігу
Даруєш дощ для сліз, вітер - для танцю
Сонце - для кохання, як хороший чоловік
Не промовила жодного слова, і так завжди
Кажу необдумане, – Дякую, красиві слова.
Куди Ти йдеш? Тупо, не можу
Тут знаходитися. Різко обернувшись відрізав Аридиф..
Це порпання змушує почуватися сміттярем людських страждань, -
Продовжуючи свій шлях - продовжив Він і мову подумки
Ровесниці.. Зі свого роду - така стара пісня забуття, причина
Незнаходження спокою, і згущення.. Фарб руками прихова..
Глухо усміхнувся, бо Мала - менша шпаринки..
До шкатулки принципів
Без-культурна, вільна, і
Тому - з чистою науковою грайливістю переміряти усі..
Кохана мала розтяпа, не вірить, Я люблю Її нікчемною, безособовою
Ар гуляє самотньо лишу у сутінках, любе Лейлу, складна поезія
Героїчні історії не дають нічого, окрім дотику до вічного полум’я
У Мене тут нагода полапати ‘Попіл’
Й горобці виявилися не голодними,
Бо з куполу Мальбеку звисали бідні китяги
Фінальні форми покриті голками морозу
Вийшла слідом з практично Його літньої хатини
Чому Ти в чорному, Ар’е? – Мене ніхто не вчив співати..
Хоч Я і ‘храмове дитя’.. Хех. Я хочу, щоб.. Ти зробила це.
Заспівала Своє «О’». Те, найпростіше чого навчила бабуся.
І спробуй відмов, подумала Я, бо він здійняв руку вгору -
Розвернувшись, може трапитися будь-що..
Витий меч у пурпурному полум’ї,
Що матеріалізувався у здійнятій руці з ростом мого виття -
Увіткнутим у землю одноручним ударом - не топив снігу, тоді як,
Сльози - так (Це не могила, як й це - не меч, віха
Лагідного переродження для Мною поглинутим, надалі..)
Заводила ніби перед стратою, боги, як Я - Його бо-боюся
Коли маг здіймає меча - не котяться голови, а підіймаються мертві
Згадайте за осанку, коли стоятимете на гарді, бо Я ніколи не забиваю пр..
Впав попелом навколо вістря. Зник. Бо це втілення заважає Йому..
Атакувати безжалісним безпосередньо Скарбничку Спогадів під ногами..
Чому, Я, ніби - відьма, але відчуваю Себе повією
Cтою, вигнана на мороз, це якийсь - сатанізм
Навіть потойбіччя по-поняттям сили, вибір дано лиш тут
Дякуючи Богу! Аридиф - хвіст чорної курки, бо має стилізовану гульку
‘Мав’.. Чому Я боюся втрачати форму? Бо не-маю власної фотографії
Я ж не для нього чепурюся, а для кращого самопочуття, категорія контр..
У відьми - казани з декоктами для виринання із Бе’..
У тирана - репери меж володінь з прахом першопроход..
Незворотні процеси запущено
Ері пітьми - кінець.. Які герої..
У майбутньому шукатимуть Ар’а тут,
Його фінальне втілення зі смертю якого -
Погасне й вплив сонячним світлом
Його не знищити, але можна вигнати
«Ми не хочемо бачити!»
Гру розпочато.. Опіатне багаття -
Я вже не відчуваю ніг, логічно ж,
Бо Мене збираються розкласти,
Не залишивши й підошов..
Ооо.. Дівчата, Я зараз пірну у чоловіка -
Це могло б бути Моїм забуттям, але Я..
Відчуватиму лише первісний туман Без..
Ооо.. Дівчата, використовую можливості -
Це те, що ми завжди робили? Ммм..
Ар’ такий паршивий, але для особливої -
Скромніше! Не очікуй на велич
Доторкнувшись до полум’я - Я потухла
… Нічого видатного, але й так непогано
Якби у Мене були тут відчуття -
Впевнена, що плаваю у пурпуровому сл..
Все людське - таке суєтне, це і змушує повертатися
Як виклик, гординя.. Ммм.. Поборися за-забуття..
По-сіті, зараз Я у ‘космосі’ Аридифа, але Він ніколи не розкриється
Для усіх! Де лані, що повернулися до води - співали свої китові пісні
Я не-маю особистості.. Ганяюся за єдинорогами, що рогами..
Вимальовують електронам орбіталі.. Нарвали!
Блукає відлуння.. Аа-ти.. Ммм.. Навіть не мутно-
Біла, усвідомлена, желейна маса із палички Коха..
Добра, не чорніша, не світліша. "В Мені" -
Дужчає, через цікаві несприятливі умови
Працює на осліп, ‘вікно’ - не люблю метафори. Прикол?
Рама з Твоє Его, але не влізеш найменшим істотним..
Значенням Свого полотна..? Стискає карту, та й лише
‘Відьма’, бо була спалена? Асоціацій у Її пам’яті не знайдено
Мо, тоді зрозумів би страх палати.. Я не витягую Сам прикол
З щоденним перейманням внутрішньою температурою Яйця
(Неадекватна) Дубчика хитало
Гуділо, ніби колії на кронах
Під м’ятою, від якої коні лежачи сплять - Вона могла виносити Мою ком..
Банально полюбила у Його роботі, незрозумілу, колись, батькову
За місяць праці у місті - Я можу купити вирощене все нами за літо
Творчий аспект, кристали з вигаданих планет..
Передсмертні конвульсії хуторського режиму
Життя десь там, де корова насрала, подалі від наук
Де злочин розкривається плітками і пристрасно
Де зорі яскравіші, бо світло їхнє не спущено на вулиці
Перед тим як зникнути - почервоніли, деякі ще видно,
Але не людині, намагаюся не дивитися у космосі ‘вниз’
Там.. Чорна тарілка чорних порічок..
Цікаво, де той Хрест Лебедя, що пірнав за горизонт..
Дякую, що дозволяєте не існувати, а наповнюватися..
Трохи знаю Свою основу для відновлення,
Й можемо розчиняти! Не турбуйся за Мій стан!
Ммм.. Оперую завеликою кількістю маркерів
Падаю угору, Ліра ходить, збирає кості, бо лиси..
Затягував Її у Свою безодню, випльовував.. Ммм..
Сидів у відьми в ‘дубчику’, бо Дубищ’е
Слухав піаніно, так, те було добре «О»,
А ці ‘плін-плін-плін-плон’ - без порівнянь
За три роки - Я тут вперше, хоч Ліра запрошувала..
Бо Я з тих ‘майстрів’ з яких погані вчителі, й моя
Інтроспективна поезія - ницо-потворна для переливань
‘Просто’, дозволь лайну трапитися, кажу либлячись
Найгірше, що вийде - фекалія, помилки у автономності -
Ніколи не будуть ще й розумними, забий на гуманність
Не переоцінюй Себе, - це кажу лише усмішкою
Тоді, Я задумався про курінь,
Виключно, на двох, тут - широко
Мала кохана розтяпа. Ліра ж -
Соціопатична з вольовими механізмами захисту
Жував вишневу смолу з ліщиною, запивав у січні..
Ммм.. Чаєм з глодового цвіту, ближче до нового,
Ніж до цього. З мініатюрних глиняних чашечок
Сподобалася міцна чавуно-скляна спиртова лампа-пічка -
Майстерна робота у своїй простоті, бо трутовик за гніт..
Ліра носить лише френч, не через піаніно, а через лінь
Хочеш, влаштуємо вандальний вояж? – Ммм..
Почути таке від відьми.. Це - пекельно солодко
Скляні баночки з травами і сушеними ягодами.. -
Через них і не приходив, буркун й в’ялені дикі вишні -
Збирала місяці, а Я висмалю і вижру все за тиждень
Хм.. Бо все, що Мені потрібно - має значення
Мені ніколи не везло з дівками, з жінками - так,
Бо Я ніколи не експлуатую доброзичливість
Особливо, коли це дозволяють.. Забагато м’яких знаків. Що-там..
Вигнані із стоків, туди, де ще ростуть не сплавлені річкою буки..
Її батько сплавляв річкою зерно, й був у Барселоні! Жила до ГЕС’ок
Що-там по-контексту? Фабулу давно загублено, бо живемо для себе
Принц подорослішав, й став Маленьким тираном.. Ой..
Чи для ‘Маленької’, останньої Моєї квітучої звивини
Відьма у Мене Її не вкраде, бо
Я теж не одягаю одну мантію двічі
На мені зазвичай сто карат у барвниках
Знешкодження - красиве слово.. Ммм..
Я змінюю агрегатні стани частіше, аніж.. Рукавички Ця панна
Здається.. Ні. Мала зібрала у ній всі мої фетиші, але не цікаво,
Бо Я більше не плачу під ‘плін-плін-плон’, не прагну ‘матері’
Ви забрали у Мене останню чутливість.. Хмм.. Не коханням
Але ще до того - 小人 (ко’біто, яп. ‘мала людина’) вкрала людяність..
Темним Душам, привіт! Я все ще тут, мур-мур-Еммуре, замурован..
Я не садист, це про дисонанси у маси.. Чому «Е» культ? Не зараз,
Бо не актуально у зверненні до сприймаючих Себе жінками, там -
Індивідуально, але Я фанат «О»..
Не фанат як емпат Я 'мистецтва'
'Доїть' Мене не найкращим чином
Все що творилося - творилося лише, щоб вдарити
Культурний шок - звук ‘Бррр’ барабанним карданом
Й так не спала, а вже ранок, хоч і темний, нічні почуття
Постійне повторення у очікуванні змін -
Безумство! ‘Брр-рр-Бррр’ - від холоду
‘Брр-ррр’ - що Ти верзеш? Не чую
Ліра не хотіла ніколи-вкотре почути виски колотої свині
Хрипіння слиною на зв’язках - додає витончені тони.. Ммм..
Моя терапія проходить успішно, яко Я на таке погодився
Мо, й справді для коханої розтяпи - краще за порно -
Вічком мікрофону фіксувати діяння глибокого горла
Артистував без правил, логіки, але все ще пахло приємно
З Ліриного чану.. Вдавали, ніби, це Вам потрібна допомога
Скликав паству, але приходила лише Відьма
Новий рік, надалі - суцільна хмарність на місяць
Я занадто світлий для ‘шумера’, бо для півночі
Як і сині очі для кращого зору у темряві, втечи від Аккаду..
(Досі не переспівав "Seven" від Erra, бо для Мене то не прикол)
Танцював разом з морозом у своєму гнізді на Яйці..
Гриміло у грудні швидкою музичною допомогою
Стала долітати з долини настирливіше ще раніше..
Після молодого жовтня - листя опало, - Від сорому!
Щоб не слухати, скромніше!
«Я знаю шлях, але я падаю
Мене не лякає власна терпимість
Є священне місце, надійно..
Збережене Разіелем!», - Slipknot "Circle"
Хіба, нічого, окрім холоду у центрі діри чорної?
Так, це підіймає мій дух відчуттям недолугості
Вперше - злякалася, викликають Дияв.. Але ж, Ар вже..
Сходу на сході знайомлячи з музикою минулого -
Штовхають у дезкор.. Картина - безглузда на перший погляд,
Бо насправді, Вони відволікають увагу перед проникненням
Хто-зна, проноситься крізь який вибірковий калейдоскоп життів..
Ар! І Чому Я не з Ним.. Не кличе, бо не-ма кого витягнути
Те, що робить Ар зі своїм ротом у спробах по-різному резонувати -
Неймовірно, скалиться винятково прокладаючи вдихом вокалізацію..
Не чула як ричать леви, але чула як звучить Те, що ними снідає..
(Це не жарт, це їм не християн на арені жерти.. Дякую за асоціації)
Було страшно і смішно, бо це не агонія ув’язненого у Ньому
Від нативного погляду і переживання
Бачить Мене, знизу, але не сприймає
Що за екзотично-креативне використання..
Людських можливостей! Це - свято, справді,
Бо Лейла грає перед сходом-заходом - щоденно,
Бо Ар проектує, займається чимсь ‘божественним’..
Коли Йому є часу ще-й рахувати світлові години?
Поганий настрій не забезпечить такою кількістю енергії
Ми не знаємо звідки у Нього цей оптимізм,
Й як це записати це у нотний стан
Цей академічний факт у любові до огидного, «- Реееее-
Йв! Рейв? Хіба ж, нічого, окрім холоду у центрі..
Чорної-Діри?! Небеса - Землі
Богу лиш відомо.. Чи Ми тут духом
Проза та вірші.. Нікуди піти,
Коли небо - ліміт!», - Architects "Blackhole"
Архітектори займаються й деконструкцією, час вже такий
Що ми хочемо у тій весні побачити? Намагаючись дожити
Намагалася Себе розважити правильною вимовою..
‘Царювання дощу’ з інформації навколо сингулярності
Ооо.. Дівка зрозуміла, що не у чорній дірі, щоб небо -
Було лімітом. Й те, що потрібно завчити лише «KIN»,
Щоб не розкладатися заживо.. Кожного б ранку -
Величне пробудження під - «Диявол вмер!» -
Ооо.. Сусід - дурний.. Чи архангел Гавриїл, який 'кінець світу'?
Серйозно, піднятися з килима у Дубчику змусив чистий ‘міст’..
Ммм.. Це Мене не здивувало, вже було..
Але нині новий динамічний діапазон
а не Оголошення Страшного Суду
Чесно, вибігла, щоб краще чути..
Впала, але не цілком, бо Ти -
«..Завжди на крок позаду..
Допоки, Ти не втямиш.. Хто Я!»..
Втримав й закрутив.. Кричачи у далеченні.. «Воля звіра -
Ніщо, у порівнянні з волею Божою», - Whitechapel "I Will Find You"
Мені подобається ця християнська музика з Чорного Храму.. Су-су..
Суєта, зависла над полум’ям хамелеонів, нарвали розводять фарби..
Згущають хмари Чому попіл шукає своє полум’я?
Це небезпечно Жертовність - корона для маг..
Королі - човни Для душ Свого народу
Сьогодні буде дощ Нікому не потрібний
Зимовий, омиє граніт Це суспільний вибір
Заговориш через рік? 'Вояж'? Ммм.. Спусти дух..
Я його з Тебе не вириватиму, Ліро, знаєш, як..
Перестати хвилюватися і полюбити бобра?
Незручне мовчання, або просто за бажання пореготати -
Додай до назви будь-якого твору бобра, Мої бобри тихі -
Я випала у Бе’ від сміху
Назви Мене Своїм бобром!
Бобролови! Прокидайтеся,
По вас йде Братство бобра!
Так.. Прикол вийшов із-під ко..
Так сміялася, що вмерла, ненароком..
Бо та дівчина, розбита, що радіє вже від простого
Впала у Нього, бо Він перед Безоднею.. Широкий.
‘Побачила’ вже у Театрі Хрона, боб’и та панчохи..
У якомусь персональному для Аридифа кабаре..
Шукав «Станцію втіхи».. Так.. Зламані душі, але
Найхтивіше, що є у ньому - це Я, бо Хрон без тих історій,
Пам’ятаючи жертву - пам’ятаєш і малодушного? Простіше..
Забуття, одні - від втоми приниження, інші - від задоволення
Існування Космосу і живий Бог - несумісні поняття, янголи?
Ммм.. Ну от, Хрон, масивний колись клаптик.. До мови,
Я Його не бачив, бо Він не має коріння з Безодні.. Мала -
Паскуда. Також, клаптик.. Ммм.. Запитай про ‘архангелів’ -
Маленьких тиранів, що піднялися першими з Бе’, бо бачили..
Самопожертву, оберігали завитки, але вирій стерв’ятників не зу..
Все. Насипав поки достатньо космогонії, – Ти Бачив? – Ммм.., -
Й либиться, ця людинка не вміє розмовляти ‘просто’..
Якщо сказав ‘поки достатньо’, значить - лише розпочав
Стоїть спершись в дальній кут кубічної високої комірчини
Бачила таке у кіно, Ти ж знаєш, Я не рухалася далі Виставки
Не дурна, а Ти не гробар.. Маркери.. – Так, це їхня проблема,
Що Нам не-ма місця у їхніх ілюзорних ізоляціях..
Двері елеватора зачинилися.. Дівчата не зважали
Не фанатки, а фантики.. Бун-бун-бун..
Без правил, логіки, але все ще попадання у ..
Твоє ‘Завтра’ - зараз.. Важкі рифи свідчать,
Лише про сприятливі умови на мілководді
Пора підніматися із дна.. ? Мені як сому,
Що нападає на прибережних голубок -
Знати про вас соромно.. Мейк зе Войд грейт е..
Мирне співіснування і зміни - непоєднувані
Усміхається, беззубо, натягнуто, так, щоб
Лиш показалися ямки на щоках, бо єдина..
Соціальна рольова модель - психопатична
Нікчемна, а мав би Він відчувати себе таким
Грала весела ліфтова музика, що так і прагнула..
Лягти на важкі рифи «Чаг-чаг-лайф’у».. Може..
Трапитися будь-яка дичина.. – Який рівень?
Потрібно Самій переривати тишу, бо не дочекаєшся..
Ти швидше заговориш з дияволом у пеклі, аніж з..
Кимсь у цьому ідеальну, бляха, світі! Так, дівко?
Усміхнешся лиш пекельному полум’ї, а не мені..
У цьому, бляха, ідеальному світі.. Відьма! – Рівень?
Рівень забезпечення, глибина - два кілометра.. Батискаф, а не ліфт
Але до уранового ядра ми звісно не спустимося.. Ілюзорна матриця -
Десь тут, бо біогенна.. Й Ти смачно перекрутила «Boneyards».. Хм
Краса у розумі слухача, не дарма.. Дурня давав
Мо, й підходить під контекст, але є веселіше..
Що Ти знаєш про ескімосів та хлопців по-виклику?
Це не система різних поглядів на одну проблематику
Для виходу на один рівень спільним знаменником
Якщо тут і ведуться дослідження - то над забуттям
Ніхто не палив кнопки виходів, Ці світи персональні..
Той день з дня у день.. Тому, без системи переміщень ‘між’
Хочеться сказати ‘вибач’, реальної реальності забагато
І подякувати за те, що знайшов задоволення у даруванні його
Це було чудове літо, носила статеві клітини мохів на спині, бо
Казкові ліхтарики розквітають лише для мурах та колембол
Не лише троянди у Тебе інвазійні в вологій долині.. Тисмії
Хмаровиння, сонечко гуляє схилами, злякалася власної тіні..
Так давно не було її видно Горе переможеним, Я вся..
Твоя прийдешнім літом! Ммм.. Ні. Вже запізно
Цього літа - вийде Мала? Я ‘довга’.. Ймовірно, бо Вона ‘довша’
Навіщо Тобі це? Принципи.. Бо це важко, а не легко..
Ммм.. Говориш цитатами, це вже було .. Безперечно
«На складному шляху немає конкурентів».. Шарль Де Голль
Чи прозаїчніше? Немає більше суб-особис.. Щоб далі ділитися
Й мовчання, – Який пароль? – Шуліка вчиться літати на грифі
(Щоб Ми могли знайти одне одного, думки-маркери)
Де Голки? Де ‘струни’? Ліро, Я без направляючих..
Відправляв би душі Драбиною Якова понад Крони
Я скоро згину, від туги.. Мені нема чого тут робити
Вам краще використати Мої можливості
Надмірна стимуляція, щоб
Ріс ліс - потрібні мурахи, -
Продовжує насипати подумки
Так ще гірше, чути це легато
Змій! Часто, Мені Тебе жаль..
Ні, Себе, бо нікому Тобі допомогти
Все Сам.. Спишуть потім на.. Божий акт..
Та, ніби, так і не є.. Людина не може так думати, але вірю, що
Те - може вдало виконати роль людинки, хоч неконтактної
Скинув з Себе відповідальність, й тепер Я - безконтрольно..
Схвильована! Все ще відчуваєш таке?
Коли усміхнений Забий. Я підготовив місце..
Те - все, що хочеш? Запалити зорю, але 'нікому'..
Допоки Я займаюся цим безладом
Ліфт ходить Убік, як тамбур потяга
Зараз заходитимуть й збоку.. Ммм..
Чи ні? Жебраки? Я збираю гурт
Поля й поля чорні, орані
Голі лісосмуги, зайці.. – Коли Ми?
У Декаді Ненависті для меншин
Метал став склом, Я дихнув - 大草原 (яп. дай-со-ген,
‘Великі трав’янисті угіддя’) Проявилося три ієрогліфа..
Ммм.. Сміх тай годі.. – Дай-шо-небудь..
Навіщо Мені це? Навіщо Тобі це.. Хто це вивів?
Дзеркально зсередини для нових пасажирів ззовні.. Ммм?
Не завжди вдається надати усім однакові можливості, а ще..
Декому завжди було і буде начхати на самовдосконалення
Мала, Лейла іменує це ‘вертикальною прогресією’
Попередні досягнення - сміття, а не набуток, пил
Нові бажання - вищі звершення, або облом драбинки..
Забуття у горизонтальному поширенні, а чим ти вище -
Тим далі від нього.. Ммм.. Я ще використаю Її слова проти Неї ж, знайте
А тим часом, жебрак не дочекавшись відповіді - пішов у наступний ва..
Бо, де музика? Чи хоч спів.. Фантик
Не темна душа, ініціатор ілюзії.. Мо..
Вона у одному із сіл, у яких зупиняємося
Вправляється у колонні дров одною лівою..
Люди заходили і виходили, а Ми заважали
Ліра розслабившись констатувала, що Ми..
Як черв’яки у Метаболіці, запитує чи «The Blister Exists»?
Розуміючи, що Я не впаду до персональних запрошень
Хто захоче - піде за Моїм шлейфом і вийде на руків’ї
Стоячи у різних кутках - походили на розсварену пару
Вражина Моя, яку поїв кавою, й Вона плакала ще до того..
Як усвідомила Що наробила несвідомо, експлуатована
Жодної ненависті, лише нейтралізація
Часто супроводжує на прогулянках, пом’якшує враження
‘Твоя’ людинка ж не тут, далі у часі, ще не народжена.. ?
Ліра віддала срібну шпильку, бо вміла читати на Своїй мові
Чому жебр.. Її однаково не було у Ліфті, лиш у цьому тамбурі
Прикрашає себе Сама, ілюзіоністам - натхненна ззовні
Розтруть, зроблять балончик з аерозолем.. – Вже було!
А смоктати термопари? Звучить як прокляття, – Або..
Градусник.. Шпилька V-видна.. Ти Сама тягнеш прикол
Ні. Це Ти Мене тягаєш.. Маю зізнатися Ти не повинна
Сире й вологе місце.. Воно мало бути у лісі.. Краще мовчи
А не у долині серед полів, де вітер сушить.. Мені начхати
Ні. Але як хочеш.. Було занадто самовпевнено..
Вважати, що те матеріалізації Моїх бажань
Мені воно нічого не розповіло за Тебе, окрім..
Винахідливості? Пута, особливий рівень контак.. Мені наплювати.
Будуть молодші, їм розкажеш. Я занадто старий для завихрень, це розбе..
Четвірка білих скакунів потягнула половину карети,
Галопом, ржучи тихіше за волаючого у істериці кучера
Лагідний перехід не вдався, – Ти не вписався, перестарав..
Елеватора оператор (Занадто юною знайшла скарб?
Вважаючи винагородою за смертельну наругу..
Швидко втрачу до кожного інтерес після святого духу
Розкажи Мені, як це.. Творити на естетиці, коли..
Разом із хтивістю відокремив пристрасть, і вона, звісно,
Не могла скам’яніти.. Я висміюю чи компліментую?
У Морі за нею ганялися? Чи лише з них і складалося?)
Викинув Мене у Гнилому Зубі, так нарік мого Дубчика..
Світило тьмяніло у зеніті, не чути барабанів перед заходом,
Бо Аридиф при свідомості.. Мо, лише вранці співатиме..
«Перш, ніж Я забуду».. (Це жахіття)
Так, йшов дощ, що з ніччю та мінусом став снігопадом
Триденний цикл вкотре у ділі, випаровування, конденсація..
Й це, Я все зіпсувала.. Я все зіпсувала.. Я, все, зіпсувала
Як довго Мені думати, перед тим як знайду Сама відповідь?
Просто, правильно сформулювавши запитання (самоповтор)
– Коно-кьоку-ва (яп. ‘ця пісня’) - «Say No Word»,
Сама оголосить й почне вибивати, таткова дочка,
Але нічого не змусить Аридифа повернути Лейлі повагу
Й буде світанок, й біло від зустрічі землі і побіленого неба
Намагалася підіграти, але це не ритм для піаніно..
Не Мій рівень віртуозності.. Подорож світла з надр
Лейла закінчить і здійметься до маріонетки, на роботу
Вкотре, ніби, жива, але без тяжіння у покарання? Ну..
Хоч є чим зайнятися.. Стискати розпечені Болти!
Полечу до Неї, сповістити, що являвся, живий
Про те, що контакт із Мною теж не йде - Їй не обов’язково знати
Занадто язиката для коханки, дівки хочуть руйнування? Тоді -
Працюйте над інструментами.. Мені потрібні лише союзники
У Тебе буде мітла не для поневірянь, а
Для розмальовки стражденного світу..
Вимітай коханців, розмітай багатих
Я - не вмер, лиш очікую на проекцію
Власне Свою на Простирадлах між Стовбурів
«Чи це цигарки в моїх руках, чи це палички?
Мені по-барабану, тому, що я качаю це
Я качаю це тут, і качаю це там, ти знаєш,
Я качаю це», - Miss Mellow "Chopsticks"
Мав багато дурних бесід за останні роки..
З 'фантиками', що все ж основані на 'реальних'
‘Розчин стигне’.. Хатинка почалася з ями
З дверей у Підвал до груби, бо кружлятиме..
Підлогою, а не стінами, нащо їх гріти?
На солоній в’язовій підлозі Вона й спала (Хто?!)
Слухаючи як ходить дим завитками, як кишками
Їй солодко, бо приклала не лише руки до..
Зв’язувальних, клейких властивостей розчину
Вона хотіла Його вбити, але не хотіла кривдити
Вийняв на тиждень, але не схотіла повертатися у Хрона
Нікчемна, фантик, а не темна душа, але все ще з вибором
Нікому не обов’язково знати про Неї.. Ніхто не повірить,
Що Мені, Просто, не засиналося на самоті
Просплю світанок, і пропаде живий вміст Яйця
Дозволяю Собі взимку, коли все сліпе без тепла
Й віруси, що не влізли у топку - мруть на морозі
Частіше - Сам Я після конденсації на стелі шахти у підвалі
Ознаки лігатури, біореактори з вішалками.. Об’єктивація?
Ммм.. Як мені начхати, оголюють також для першої допомоги
Я не граю у чужі ігри, Я підмітаю відігране
Когось повішають, а Я - вішалку у реанімації..
Не просто гарні Мені ключиці,
Це все жахливо, і лише початок
Більше не фантазія на феномен, й..
Не просто факдап, а фубар - це коли
'Арійки', що розмовляють французькою
Називають себе російськими паннами, бо Я..
Гадаючи над формою основною для Лейли- думав про далекий Схід
А потім згадав, що це за пляцок плити у Яйці, і десь мають бути татар..
Ки. Краще буде сьомою у араба, аніж єдиною у росіянина..
(Хм, Ну хоч не цигана..) Зла й насуплена татарка -
Була натурницею для Лейлиної робочої маріонетки,
Яка не пережила, так, опускання клинового листка Станції,
Але на той момент, Вона вже була у смертні Основі, а ця..
А Ця зла татарка - не втекла, а пішла до компаній і танців..
У Неї дуже слизька роль, але Вона погодилася на неї німотою,
Зла, бо Я не ґвалтував тих росіянок, що кликали циганом
Який спалить ліс, але не побудує хати (Хм, це не моє..
Не вірить) Без цвяхів, лише виступи і пази, паузи..
Потребую перепочинку, якщо не спочинку.. Начхати
Часом, не виженеш чужака із свого дому у ваших правах
Так, спробуйте, Мене з лісу (Повертаю до пекла
Нічого не розуміють, нехай дивний сон закінчить..)
Прогнати Ліру, у значенні..
Швидкого навчання, термінаторка -
Круте слово, хоча більше ж Мала? Вкотре, проґавила
Забий, те, у Яйці помістилася б Іото з усім мілководдям,
Але нате - степ, що взимку легко сплутати з Арктикою
‘Розчин стигне’? Де Моє Море? Це Ти Мені поясни
Посни це, Ліро, бо Я не говорю, бо Я не вивожу
Стан розслабленого очікування - найкращий момент
Для процесу відтворення.. Міг би Малу, але ні..
Я міг би вирощувати її у ліфті, і вона Сама б лізла до то..
Знову й вкотре, з пам’яттю милої форми, але з Нею робили
Гірше, не через збочену розплату, а могли тому Що
Забийте, кабіни падають, але не завжди повертаються..
Бо Жижа тягла й не з усією Я ладнаю
Нікому не обов’язково знати про Неї
У глодових хащах, оповита ожиною -
Її низенька, але глибока хатина
Там, де не гуляє Ліра, боючись напоротися новими підошвами
Що ‘ліпив’ Аридиф тоді? Вона не задавалася цим запитанням..
Нічого у себе в долині, ані.. Невже.. Забив? Й ліпив Стовбури -
Ні. Мо, експериментував лиш з розчинами.. Я Його не знаю
Скільки не дивлюся, не бачу нічого всередині (У цьому рівні)
Не здивуюся, якщо Він тримає когось тут у заручницях.. Мо..
Хтось Сам вийшов? Травку влітку вже вирощують..
Чим витонченіший смак - тим менший вибір
Ти сирота, Я сирота
Пущу човна до Сигота
Тисою до Дунаю та Чорного..
Інші шляхи - окуповано
У цьому часі - не буде моря,
Бо він без низьких і пустих
Моя агонія Мене наповнює
Чому перегоріли зорі?
Пам’ятай, де знаходишся
Запитання, до фаланги!
Вчора - плін-плін-плон, сьогодні - бун-бун-бум
Вчора бурульки капали, сьогодні - падатимуть
Ознаки пенетрації дійшли не лише тремором
Грохотом.. Ліро, Тебе випередили, саботаж..
Як Забивати? Ключиці, які опускаєш..
Роблячи акцент на шиї і лиці, Термопари став вужче
Завжди усміхнений розглядаючи декольте й..
Знаходячи красу у кістяку, а не грудях.. Здихаю..
Й плесо.. Ямки в основі шиї - грає.. Поглянув в очі,
Бо зазвичай це значить скорий плач.. Де та 'нордичка' .. ?
Мав цікавий діалог з ‘еталонним носом’ із гриба..
Із жінкою, що була.. Догідливою, хотіла бути
'Біла', бо у світлі посілих ліхтариків -
Її світле волосся було за рефлектор
Хтось не відкачав метан, у шахті завал
'Королева', бо Темна душа, що дарувала забуття
З дня у день той день, але нині з фантиками
Те, як Хрон відтворив усе із далекого погляду -
Вартує захоплення, воно приходить, але запізніле
Ось, й вже, Ти зловлена, піднялася на спогад по собі..
Всі тут - усвідомлено, але Час забрав Своє.. Тоді -
Вона заснула першою, ‘до чи після’ усього - залишимо теж трагедії..
До чи після? Вона й прокинулася у себе на роботі, але у невагомості
Я попросив Її зіграти роль, окрім всього
Для тих, що граються поза Хрона на повітрі, – Я знаю..
Як, і з якого каменю можна виділяти воду, але не метали
(Лукавив) - тоді Вона й закохалася.. Бо дуже незвично чути таке..
Від чоловіка, але Мені було начхати
Я не настільки крутий, і самозакоханий,
Щоб грати одночасно у паралелі за п’ятьо.. Ох..
Ультра-оніміла, смертельно нудьгує від вічності
Ні сліз, ані слів.. Цього ніколи не хотіла
Сплутала плід із зорею, бо плекають так само
У масштабі, галактичне гало не різнилося від Землі
Й Я, не хочу назад до Безодні, акулячої утроби.. (Хм..)
Не благала нічим, окрім очей, за хімічний спочинок
Ми правитимемо. З Мене суд, з Тебе - лезо..
Я контролюватиму, але буду чуйною.. (Хм,
Практично - зацитувала Сліпнот, але..) – Ммм..
Мені не потрібне лезо для правосуддя
Миші кота хоронять, Мені не цікаво
Кидати Своє правління на жереб війни
(Сказав зайве, роззброїв) – Я народжу дочок..
Не від тебе, але для Тебе.. Або від Тебе, й для Те..
(Сьогодні було пробито дно приниження жінки
Перед Мною) – Не принижуйся, – А далі нікуди
Все й так закінчилося виродженням, і закінчиться..
(Дружина Твоя - Безодня, всі тут - лише іграшки Тобі від Неї
Можеш бути лише лагідним, бо вони Так люблять ламатися..)
*клік-клік* - ручка у шиї, а.. Я - шоці,
Але прийнятному, бо це монолітна жінка,
Як гори, крізь які робила проходи, Я не хотів Її крові
Що сказати Лірі, чому Біла королева себе вбила?
Щоб впасти у Мої обійми цього Простору
Відірвала шматок контролю. Забила п’ять Голок
Не там де треба.. Дві - розкришилися. Все, що може -
Зробити сказане, але на самотності, щоб Я шкодував.
Звісно, Я заткнув дірку, але форма без духу - в комі
Театральна, ніби Їй потрібна зупинка життєдіяльності
Ммм.. Хоче сортувати людей, а не руду. Все було б, згодом,
Але Вона не хотіла ділити світло однієї Крони
Напівживим – напівсвітло, Я ж хотів - Сад
Де, та жінка з нордичними мотивами?
Навіть не запитав як звати, ділові відносини
Різниця потенціалів - розкол інтересів
Не конфлікт інтересів, а Її інтерес до конфліктів.. Забий, Ліро,
Ти - твереза асистентка, як на опіумних вечорах 20-х,
Щоб не захлинутися власним блювотинням, поки Я.. Нарощую
Витягнуті за носи лиця, й подоби мізкам з міцелієвим відростком,
Який Я живив ліктем, все ще не бог, і точно не диявол
'Білу королеву' Я ледве зміг втримати на одній руці
Випрямляючись - хрустіли Мої хребці із тисячолітньої лози
Повертаючись до 'Вояжу' -
Я теж займався ілюзіями для Своїх,
Але Я ніколи не зволожував очі..
Цілуючи? Ммм.. Це інтимна матриця
Фантики красиві, але фантики
Часом літаю над натовпами..
І ніяк не знайду для кого вистава, де та..
Нервова система у ембріональній жижі..
Ммм.. Не запитуй, чому болітиме спина..
Бо без кісток плавав у центрі карликової планетки
Не сумнівайся у ілюзорності, лише чи.. Це остаточний Рівень
На якому Тобі видавлять очі.. Й почнуть облизувати мізки,
Чи ти вже двійковий? Яйцеклітини?
Спіралі розкатані тиском у плоских че..
Навіть, як і мав би пристрасть - таке розкодування гидке,
Але усім не обов'язково про це знати, тому - будуть раді, бо..
Виродження - ще красивіше слово за ‘знешкодження’,
Бо доповнює його головною стратегію, лиш дивитимусь,
На те, який безлад у пасивності.. Не думай, ей, Ліро
Не думай про ту 'нордичку', Вона не кривдитиме..
Тут забагато душ, що віддали життя за чужі сім’ї
Їй Converge Їх з тими, що своє відлюбили - не вийде
Зазвичай, їхні ілюзію стирають з Мене останню усмішку
Збережені, лише через особисті якості, на які Мені начхати
До-біса багатогранні? У Вас завжди є гриби, щоб ‘повилазити’,
Й гарди, щоб піднятися над кривдою
Породження геніальної Безодні, нині -
Раби безнадії, а не Часу
Аудит - запорука фактів
Для низьких і порожніх -
Я чорне небо від мурмурації
Для низьких і порожніх -
Я ніколи не буду дверми
Юґен, плач по своїй формі
Мені приходиться працювати з душами..
Що втратили ‘чоловічу солідарність’.. Ммм..
Новий порядок? Старі повадки, мушу дякувати
(Ти Мені поясниш, чому при меншому чоловічому населенні -
Всі дівчата покриті? Ні? Так, згинь з Моєї ілюзії зі своєю поезією
Ти кохалася під захід, який Я фотографував, вважай, Я все бачив
Ти згула, а Я зацукрувався.. Чому ти не усміхаєшся?
Чому ти більше не усміхаєшся? Ти не усміхаєшся!)
Арт-хаус - це коли ‘Хо’у’ почулося тобі як ‘Хоуп!’
Лімінальні простори, Ці, тобі не відтворити для..
Нашого залучення.. По-Оо-ки-и-дьку.. Про це,
Про шісток поговоримо у наступній частині
Біжи, й не розгуби свій контекст
Коридором до наступної палати
Не тривож Нас, гниль, Ми на шляху забуття,
Якщо без коріння у Безодні, Не тривож нас,
Поки-дьку.. Демони переїдають, а не доїдають
Ти один з Нас, тому - замокни, потороч’е
Тут мало Душ, що персоніфікують Себе втіленням космосу.
Більшість - святі дайвери, забий й втечи з тією, якій хоч..
Соромно за задоволення.. Ммм.. Жертви війни..
Ні. Жнива, отава на полонині, війна - незмінна
Гадаєш, твій рід не без ґвалтівника? Згинь, мм-раз..
Ця форма.. Ти став занадто людяним, а тому - далі від забуття
Pulsar kick - й твоє золоте корито вилітаючи розбиває станцію, поки..
Ну, й схоже Я вислуховую завжди, спускаючись не просто вирієм -
Воно Мені треба? – Малята будуть смоктати.. – Цікаві метафори,
Звісно.. ‘Відьма’ ж, а Я для Неї - Пасіонарій, зникну, або згину
Розчинюся тут, або розійдуся у Безодні.. Страшне.
Змушую Її роздумувати про Власне Її кончину
Ходили на африканський базар, міняв сапи на каву
На нас дивилися як на колоністів, що зайшли занадто глибоко..
Так і виглядали, але з дарами, не найкращої якості, як каже Ар..
Тягає Мене.. З лицем тисячі бід, або просто діареї.. – Скажи це..
Мені. Лише Твій страх змушує Мене усміхатися. Ммм..
Пішла назад, рудим болотом до залізниці, тамбуру, і ліфта, бо Я..
Бо Я потребую лагідного переходу, ні? – Моя лагідність..
До цих фантиків, не заснуть.. Новий цикл не розпочнеться..
Кава буде? Хтось зберігатиме геном?
Тягає Мене.. Не за руку, а Волею, злий, як чор.. – Якщо Я..
Вартую страху через всесильність, тоді - де Моя дружина?
Сиділа вже за столиком і плакала, – Ти чого? Подумаєш,
Прилетіли до Дурбану посерфити, а тут акул нашестя
(Maybe Next May).. – Тож, пий маргариту, Ліро, не плаватимемо
Це не бібліотека, але Мені прийшлося стати бібліотекарам, й
Самому знаходити книги.. Протягни цей прикол далі Сама..
Типу.. Як її ‘винести’?
Угу.. Ти багато думаєш
Недостатньо Є деталізованість..?
Так, але.. ?? Не будеш ‘лоном’
Ммм.. Й Лейла розбила машинне
Ага, Боги..
Відчуваю Себе останнім воїном
Знущання, забавне мавпеня, коли..
Вже відпустить цей простір.. Але Я..
Лише почав експлуатувати пасивність
Нагадуючи з дня у день за горе..
Яким ви прикрились.
Ти не витаскувала живого
Це про роз’єми і конектори..
Мала розбила Лоно, ванну
Мені начхати на масштаби, бо те ‘Моє’, Мені треба деталі
Це не Моя пам’ять, Я відтворю пусте, цей діалог для чуйних
Улоговини, щоб між Крон заповнити
Цього хотіла б Моя Вів’єн,
Ви, прокляті виbлядки, бо Я..
Зіграю роль павука, і висмокчу ці, вже розріджені нутрощі.. Ммм..
Я не виправляю Власні помилки, тож, краще, най вони будуть ваші..
Незворотні процеси запущені
Нам тут не раді, Нас тут немає бути,
Терплять свідомо через мутації..
Що зроблять цю нірвану повнішою
Згодом, у новому одноденному циклі,
Але без нас в очах, колод, *Лірин смішок*
Схожий на перший сніг, усміхаюся також
Ти сирота, Я сирота.. Пустимо човна..
Це не сон, але ж тоді.. Де свідомі?
Ммм.. Ммм..
Я не віднаходив закономірностей
Мені переказувала хороші книги (.. Ще краща жінка)
Вів’єн любила «Убік», як погано використані перспективи..
Дік, ніби, забив на першу і третю книги, гадайте самі.. (Я..
Розпочав із найсолодшого.. У Мене не-ма часу на спектаклі)
Науковий аспект закінчився на принципі роботи ліфта.. Як..
Технології найнижчого ступеня деградації симуляції..
Лейла розповість Тобі більше, Мені треба відпочити..
Бо диви, Цей тіпок – Мій головний біль, з недавніх пір
Його забуття - не іронічно ляпнути ‘шукай-мене-на-дереві’
Й тут у Тебе має усе зійтися, а у Мене постати, лише одне затання..
Чому Ти досі не забила Голки? Я задовбався тягнути цього прикола,
А він - всього триметровий
Крони мінімізують поштовхи..
Вирощування напівпровідників..
Короч, це з епопеї Дітей обіцянки
Ці всі люди своє відлюбили
Мій суд - банальний, глибше
Літали чужими світами завдяки його проникливості
Його спеціаліст жив у 2119-му, на Землі не було росі..
Але повернувся з Марсу, бо там вкотре сезонні бурі -
Не познімаєш поверхню над лавовими трубками
Коренастий, невисокий із червоним маллетом, Він думав лише за..
Реінкарнаційні технології до яких не дожили навіть знайомі..
Не то, що батьки..
«Мрія Століття» -
Відправитися обіймаючи РІТЕГ
У космічне плавання зі смертю
Нову форму отримаю як приземлюся.. Ж..
Такої довгої подорожі плоть не витримає!
Мо, до того часу Моя віртуальна труна -
Наловить проектів від собі-подібних!
Ви точно хочете знати, як земляни освоїли Галактику?
Титанічними зусиллями безтілесного залишку
У Ванні чорної води.. З блискітками!
Прозора стінками для спостерігача..
Янгола охоронця! Для плаваючих у Бе..!
Розчиняючись, переформовуючись
Схожу оберігає, ніби, Ар, спиною, попиваючи каву у майстерні
Яка завжди була – лабораторією з вирощування гарнюнь.. Ммм..
Найцінніше і вціліло! Інак-б, і не мріяв про нульове відношення..
Та ‘гондола’ у долині - злочин, не Його. Ми про це ще поговоримо..
Точніше, біокібернетик сам насипе, бо у Жмеринці - космопорт!
Ненька - напівпустеля, але Аридиф Мене до цього готував
Я не рухаюся - поки мотається час, прив’язана до локації..
Ар ж почав з рівня.. Руху впливами на поняття,
Бо для Нього це все вже було.. Космічний жах!
Намагається вдало стати серед їхніх ідолів.. – Ммм..
Напівпрозорий, пурпуровий.. Триметровий Цибуліно! Моя повага..
Мене манить доброзичливість, а не обтяження
Коли Я відкриваю портал до чужорідної раси..
За світлові роки від Мене, щоб попередити про вимирання,
Про Себе. Міг би старти людство свого часу одним світанком
Все ж, радіаційно - Я впливав, видозмінюючи винятково, бо
Мрію про рідню.. Скільки шарів?
Якщо безодня - Світанковий Дім
Чи Ти чуєш мене.. Крізь білий шум..
Друже? Ти вкотре.. Грішиш у проекті
Вчиняючи.. Цифрове самовби..
За лаштунками теат Донт лук бек!
Донт лук бек! Паніка та зневір’я
Панки - не звірі Що? Забий, Їм начхати
Ммм.. Вийди на одинадцятому
Мої матричні маркери - ефективність, а не ефектність
Ти - косатки, яким акули виїдають печінки біля Дурбану
Ти не сховаєшся у замкнутій системі, Тебе експлуатують
Будь обережним із татаркою, у Неї ножі сховані по всій хаті..
Аридиф зник. Але обіцяв повернутися за Лейлою, щоб..
Втекти із своїм забуттям, а..
Людям - Ви потрібні ж будете
Аридифу стало на них начхати,
Бо час не той, справді, не зоряний
Краще дотліти у сімейному полум’ї
Хоч та й ілюзорному.. Ще багато чого Він говорить холодного,
А чого ще чекати, коли Його улюблені лейбли - «Трагічний геро..,
«Шумерський» та «Епітафійний»..
Слухала, літала, кричала..
Ніби з вугром між но.. (Так і було)
Часто - вимикала, і прислуховувалася до тиші, бо..
Ніби хтось окрикнув? Або записи настільки ‘гаражні’..
Що можна почути крики сусідів.. Ммм.. Сумую, бо Я не розумію..
Їхнього кайфу.. Ми - сироти. "Ти не знайдеш її у пабі, книгарні,
Ані навіть на лавці у парку.. У буцегарні!
За добровільними експериментами над ув’язненими
За коротший термін.." - Це ж про Мене!
"Мене вбила відьма.. Ненароком!"
Якщо Ви думає, ніби щось знаєте про ‘жіночі натяки’ -
То ви не спілкувалися з Аридифом, то крінж, то конфуз!
Він, справді згинув, але залишив сухофрукт форм.. ??
Хто це писав? Лейла! Вона помістила його під барну стійку
Під добре шліфовану гранітну плиту.. Стукають Йому..
Пустими чарками! (ред. Детальніше у циклі «не Дочка»)
Але Ми забігаємо наперед.. Не може Тебе кохати як лесбі..
Тому - хворіє Тобою як людиною.. Вкотре.. Мер вмер.. Й..
Про це необов’язково усім знати
Сонце колись заходило, бо хотіло..
Відпочити від Тебе! Поезія – це
Ліра не сиділа без діла, бо не лише..
Реквізит. І світить і дує, не знаючи спокою..
Чому ‘Відьма’? Бо не знала молитов,
Але хотіла з Тобою діалогу, всі ті пісні -
Не Твої, не для Тебе.. «О» О-оо..
Хочеш Моїх помилок? Для Свого набутку з..
Виправлень чудових ідей з поганими розрахун..
Ммм.. Не критикуєш.. Ніколи!
Я знаю, як це має виглядати
Я знаходила Твою пристрасть
У прохолодному лісовому яру
У липні, але ще весняній воді
Прозорій і спокійній, листя дном
Нічого незвичного, окрім острівця з..
Роїнням королев над сизою травою
Її тут не має бути, - подумала, не степ ж
Як ж глибоко у ліс тебе завіяло, вижило
Й це все під широкими кронами
Я знаю, як це має виглядати
Масштабувати, забиваючи ‘V’ без вендети
I штовхай хоч спиною, метаморфози - не те
Потрібно пірнати, й Ти..
Ти відлинув від простору,
Й Лейлі не обов’язково це зн.. Та й про ті пута,
Що ковзали стрункістю ніг занадто високо, але
Дуже приємно.. Не довго, бо почала експлуа..
Їй не обов’язково знати, що Я сама повзаю Безод..
Без страховки, Я втрачаю свою ідентичність, бо
Не миле Мені власне життя.. Вибачте. Я все зіпсувала,
Бо ‘направляючими’ були мої ноги для прута у путах
Не став це слухати, бо лише про Себе думаєте
Й справді, чому б Тобі цим займатися? Забивати.
‘Чи це цигарки в моїх руках, чи це палички?
Для мене без різниці, Я качаю це, Ти знаєш..’
Я качаю це.. Наскільки багатий дух у Безод..?
Це постійне бажання озирнутися без пам’яті,
Але з відчуттям омани.. Й чому Я пірнала?
Стержні із рідкоземельних металів.. Ммм..
‘Чи це цигарки в моїх руках, чи це палички?
Для мене без різниці, Я качаю це, Ти знаєш..’
Не подавишся, як будеш смоктати у завзятті?
Це все не з ненависті, рахуйте ‘вдосконаленням’
Хрона, як пірсинг, лиш практичний для ‘мурах’
Вірю у надбудову на пасивному Ідолищі, ззовні -
Фрактальний калейдоскоп на 'стоп', час той.. Щоб
Пірнати, а не бути затягнутою? Я можу, і хочу,
Я жила у стовбурі три роки! Кому як мені ліпити..
Ці фалічні символи! Монолітносте,
Допоможи згадати милість!
Бо це зовсім не красиво
Я втрачаю позиції, заковика -
Де Мій 'диявол', якщо Я - від..
Перенасичення інстинктів породжую думку
Комфорт, Я лише хотіла відчути Себе бажаною
Я все знаю про виділення, а не відходи, щоб..
У Мене не вийшло Щось та зліпити..
Декілька Лінз як млинці лягли на Рифт
Сковорідки із прямовисними скелями.. На яких
Льодовики.. Танутимуть і стікатимуть? Най!
Білій Королеві буде мало води, але у неї метанові жолоби
Що Вона Тобі обіцяла? Я заганяю Голки парами у Клумби
Психонавте, не роби мені нерви, як говорили в Одесі
Я справді, розмовляю з тобою без тебе
Кричу і сміюся тобі у обличчя, вдаю,
Ніби я просто роблю тебе скромним
Ти знаєш, всі ці дурні пісні
Знаєш, чого вони бажають
Не мрієш за своє, ніколи про мене..
Останній раз, коли ти посміхався -
Те було уві сні, мо, коли я помру -
Ти будеш сміятися, але
Ти знаєш, всі ці дурні пісні
Я можу лише уявити відчуття, коли мені раді
Розраховую на твою лагідність, хвороблива людяність
Залишає тебе вірним упокоєним, і плює на живих..
Черствий ззовні, але лав’овий всередині, як Цей..
У прогресивній формі самовдоволення, Хрон - хрін
Остання фантазія - бути проколотим
Стержнями під світлоносні монументи
Чогось такого хотіла, але замолоду, нині -
Це катастрофічно, й заради люду?
Древні пісні, дурні, про вихід з печери
Та й Я - весь цей камінь, така роль
Вище людської, бо ‘для неї’, Я - ці всі..
Брили гранітні, кілометрові урвища
Уламки кам’яних світів з’єднаних тяжінням
Тут кручі злітають ввись, із пітьми в імлу
Гало першим стухло, Хрон давно без зірок
Колись використаний та засоромлений..
Чужий серед Своїх.. Подався сліпнути..
Але чути.. Дико. Використання Мого вбивства..
Як психологічно-метаморфозної зброї останнього ба..
По цій поверхі неможливо переміщатися.. Гірська троща
Аридиф глядів з Кадату, довго ліпив той Шпиль?
Використовуючи камінь з очищеної Сковорідки?
ID:
1034131
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.02.2025 23:06:21
© дата внесення змiн: 25.02.2025 23:09:17
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
