Зірвалися гальма у двадцять другого,
Врізався він в мертві очі волові.
Пекло виперло з себе з натугою
Багряний пиріг на крові.
Блював від болю у колодязь люті,
Від відчаю німів.
Застигли жили люттю скуті,
Рот із кашею зубів.
Чує плач невтішна мати
З безодні у гарячковому сні.
Очі дітей хоче згадати.
Долі розчавлені.
Батько з колін не може встати,
Могилку безсило гладить.
Запізно вбивць благати,
Потиснути руку, що кров’ю смердить?
Війна хоче наш час ґвалтувати,
Тишу до підземелля водить.
Але не в змозі плід свій зачати!
Тоді хто жахливу красу народить?