Ці пуп'янки воліли б розцвісти
Під сонцем, його ніжним поцілунком,
Рости-буяти ще і квітнути,
Щоб взимку в вічність відійти.
Та не судилося: рожеві і червоні пелюстки
Раптово вкрились льодом.
То подих грудня троянди полонив
Своїм морозно-кришталевим візерунком.
Так засніжило душі і серця,
Вони промерзли серед стін холодного мовчання.
Ми вистоїмо, рідні, до кінця, до зустрічі,
Що не завершиться прощанням.
