Збреши мені, хай буде це неправда,
усе, що так здавалося мені.
Єдиним вірним кроком, добрим знаком,
які я так шукав, мов неземні.
Збреши мені, як букви всі отруйні,
души мене мотузкою зі слів.
А я повірю знову в тії буйні,
обіцяні ухіти ясних днів.
Бреши мені, не бійся, не вагайся,
моїй душі ти лий брехливий мед.
Будь поряд довго і не зізнавайся,
пий мою кров, потроху йди вперед.
Зрости плітки в останках тої правди,
що була вбита у твоїх руках.
Ти ніби звір, що перебив всі прайди,
залишився один, в своїх думках.
