Осінній степ утратив свої фарби,
Давно краса квіткова відцвіла.
Але недавно був він дуже гарним,
Повільно осінь в степ оцей прийшла.
Вмостивсь полин на край узбіччя,
Духмяний цвіт літа над степом.
Рожевий колір до лиця суцвіттю,
Який пройнятий гірким щемом.
Якщо в житті у когось щось не склалось,
Тоді згадаєш про гіркий полин.
Не завжди буде, як того бажалось,
Чимало зроблено в житті провин.
Терзати буде довго гіркота,
Якщо комусь зробив ти боляче,
(Полин гіркий згадаєш неспроста):
Колись покинув серце любляче.
Пройдуть роки, що втратив - пожалієш,
Зірвеш напам"ять полинову гілочку.
Тільки тоді ти ясно зрозумієш:
Від серця того, не побачиш вісточки.
Цвіте полин, колись щоб нагадати,
Не все так просто в нашому житті.
Він нагадає нам про незворотні втрати,
Про вчинки, що були гіркі, не ті.
Пречудовий твір! 
П 
р 
е 
