Нескорена доля лікує години,
Та раптом приходить щось щохвилини.
Та мліє рожевість рум'янцем на сонці
І роси зливають життя у потоці.
Стрімкий буревій благодатної ночі
Дарує любов до життя, що здаватись не хоче.
Та струмінь води, потрапляючи в землю,
Дарує листи високосні, смиренні.
Та важність спокою дає благоухання,
Лиш серце радіє за глибокі пізнання.
Розум говорить душі про ведіння
На шляху до вічності, стрімкого стремління.
Та ось непокірна дотична та доля,
Зважаючи в радості, печалі та горі,
Випромінює щастя життя
Та смиренної доленосної волі.
30.11.2018
