Цей світ покинула Людина (Фелонюк Євгенія Семенівна)
На 85-ому році життя перестало битися серце
моєї тітки Фелонюк Євгенії Семенівни.
Цей світ покинула Людина…
У горі страшнім вся родина,
Бо діти втратили матусю,
А внуки – бабцю, прабабусю.
Свою матусю наймилішу,
Свою бабусю найдобрішу.
Вона ж любила всіх, ростила
Та гідно виховать зуміла.
Тепер прийшов час вирушати,
У путь далеку йти від хати.
Іще проснулась до схід сонця…
Як перший промінь у віконце
Лиш ледь пробився на світанку,
Вона стояла вже у ґанку.
На дім свій глянула востаннє
Й пішла тихенько в небо синє..
А діти й внуки сполошились…
Не покидати їх просили:
-Матусю, рідна, зупинися,
Назад до нас скоріш вернися,
Бо як ми будемо без тебе?
Не йди, рідненька, в синє небо...
Не мить лиш мати зупинилась
Та в білій хмарці розчинилась...
Пролилось небо вниз дощами –
Земля вмивається сльозами.
Світла і Вічна пам’ять та Царство Небесне тітці Жені.
Щире співчуття дітям, онукам і правнукам
у важкій втраті найдорожчої людини.
