Соняшник сонячно сяє
Посеред піль і степів.
Добре йому, бо він має
Сонце за друга собі.
Сонце сідає — він хилить
З ним і голівку свою
І серед ночі не скиглить:
Жде на ранкову зорю.
Сонце встає — він привітно
Друга стрічає вгорі…
Квітни, о соняшна квітко,
Завжди о ясній порі!