Подивись у небо, загадай бажання,
Напиши на хмарці щирості слова.
Я їх прочитаю, бо слова кохання
Мені шепотіла дощова вода.
Ти скажи тихенько вітрові на вушко,
Який сон наснився уночі тобі.
Він мені розкаже дотиком беззвучно,
Про те як сумуєш й плачеш уві сні.
Шлю тобі цілунки я з промінням сонця,
Дятлом передав я свого серця стук.
Мрію зазирнути до твого віконця
І тихенько пальцем в шибку тук-тук-тук.
Чом нас роз’єднала доля тимчасово?
Чи перевіряє наші почуття?
Зорі в чорним небі сяють однако́во,
І єднають в ціле наші відчуття.
Місяць буде свідком нашої любові,
Бо кохання вічне і немає меж.
Буду пам’ятати я вуста цукрові
І палає серце, ніби сто пожеж.
25.04.24р. Олександр Степан.
