Кажуть, що час так швидко пролітає,
Але буває зовсім навпаки.
Коли даремно день минає
І сльози ллються, ніби дві ріки.
Коли батьки лишились мрії і надії,
Як обірвалось синове життя.
Змінили колір скроні, вії
І час з тих пір пішов у небуття.
Для когось рік, для інших дні минають,
А дехто на хвилини ділить час.
До фото з смужкою в куточку розмовляють
І на могилку ходять раз-по-раз.
На кладови́щі збільшилось героїв,
Гори вінків і фото на хрестах.
Ще більше прапорів і більше горя…
І все палають свічки по церквах.
Щоночі шепіт материнський лине
І в зморшках батькових зника сльоза.
-Почуй, будь ласка, наш герою сину,
Слова які ми шлем у небеса.
Наснись хоч раз, чи протягом торкнися,
Пригрій промінчиком, полегшить біль душі.
Сьогодні рік… ти з неба посміхнися
І хай Господь простить твої гріхи.
29.02.24р. Олександр Степан.
