Сцена п’ята
Зала поруч з каплицею в Кастеллорі з балконом углибині.
Манріко, Леонора і Руїз.
ЛЕОНОРА
Що за шум зброї я тільки-що чула?
МАНРІКО
Близько загроза! Марно
тут грати у мовчанку, –
ми завтра на світанку
оточені будем!
ЛЕОНОРА
Гай-гай! Що кажеш?
МАНРІКО
Що ж, ми те військо враже
переможем… Рівно
маєм сміливість,
зброю і звагу!
(до Руїза)
Іди! Справи військові
в час моєї відлучки
тобі ввіряю!
Тримай порядок!
(Руїз відходить)
Сцена шоста
Манріко і Леонора
ЛЕОНОРА
Яким смутним світлом
весілля наше сяє!
МАНРІКО
Відкидай знак зловісний
від себе, люба!..
ЛЕОНОРА
Як можу?
МАНРІКО
Любов… любов безкрая
до твого серця у цю мить промовляє!
Ах, так, любов моя, чуття
того, що ми подружжя,
зміцнить мій дух нескорений,
руку мою посилить.
Але якщо написане
там, на сторінці долі,
що я впаду пронизаний
залізом зловорожим
(що я впаду пронизаний
залізом зловорожим),
то із останнім подихом
думки тобі пошлю (пошлю)!
Лише раніш тебе в небі
я смерть мою сприйму!
(то із останнім подихом
я смерть мою сприйму, сприйму!
Лише раніш тебе в небі
я смерть мою сприйму!
я смерть мою, мою сприйму!
Лиш в небі я, лиш в небі я
Раніш тебе там смерть мою сприйму!
Там смерть мою сприйму!)
(чути звук органа із сусідньої каплиці)
ЛЕОНОРА
(разом)
Хвиля звуку містичного
в серце згори іде (іде)!
Йдімо! Нам храм відкриє
радість любові святу!
(Йдімо! Нам храм відкриє
радість любові святу! Ах!
Радість любові святу! Ах!
Радість любові святу! Радість святу!
Радість святу! Радість святу!)
МАНРІКО
(разом)
Хвиля звуку містичного
в серце згори іде!
Нам храм відкриє
радість любові святу!
(Нам храм відкриє
радість любові святу! Ах!
Радість любові святу! Ах!
Радість любові святу! Радість святу!
Радість святу! Радість святу!)
(Вони радісно йдуть до храму;
до них поспішно підходить Руїс)
РУЇЗ
Манріко?
МАНРІКО
Що?
РУЇЗ
Циганка там, йдімо… в оковах… глянь же…
МАНРІКО
О Боже!
РУЇЗ
Вже руки варварів
вогонь їй запалили!
МАНРІКО
(Підходячи до балкона)
О бог! Я весь хитаюся,
очі мої туманить!
ЛЕОНОРА
Тремтиш весь!
МАНРІКО
Бо мушу! Знай про все… я є…
ЛЕОНОРА
Є хто?
МАНРІКО
Їй син я!
ЛЕОНОРА
Ах!
МАНРІКО
Ах, підлі… страшне видовище
дух мій майже забиває!
Збирай всіх наших, що є сили!
Руїз спіши… я чекаю!
(Руїз поспішно відходить)
У зблисках грізних вогню страшного
всі мої фібри стали горіть!
Злобні, гасіть, бо прийду на підмогу, –
вашою кров'ю все погасить!
Як полюбить тебе, їй був сином…
твій біль не зможе спинить мене!
Мамо нещасна, йду рятувати,
чи там з тобою разом помру!
(Чи там з тобою я помру!
Чи там помру, з тобою помру!
У зблисках грізних вогню страшного
всі мої фібри стали горіть!
Злобні, гасіть, бо прийду на підмогу, –
вашою кров'ю все погасить!
Як полюбить тебе, їй був сином…
твій біль не зможе спинить мене!
Мамо нещасна, йду рятувати,
чи там з тобою разом помру!
Чи там з тобою я помру!
Чи там помру, з тобою я помру!
Мамо нещасна, йду рятувати,
чи я там з тобою, з тобою помру,
я там помру!
Мамо нещасна йду рятувати,
чи я з тобою, з тобою помру!
Чи там помру! До зброї!
До зброї! До зброї!
ЛЕОНОРА
Знести не можу згубних ударів…
О, краще вмерти було б мені!
(О, краще вмерти було б мені!)
(Руїз повертається з воїнами)
РУЇЗ І ВОЇНИ
(разом)
До зброї! До зброї! До зброї! До зброї!
До зброї! До зброї! До зброї! До зброї!
Готові битися ми за тебе,
чи разом помрем! До зброї! До зброї!
До зброї! До зброї! До зброї! До зброї!
До зброї! До зброї! До зброї!
Готові битися ми за тебе,
чи разом помрем! До зброї! До зброї!
До зброї! До зброї! До зброї! До зброї!
(Манріко поспішно виходить, за ним Руїз і воїни. Чути брязкіт зброї і бойових знарядь)
ID:
1006962
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 27.02.2024 22:07:58
© дата внесення змiн: 27.02.2024 22:10:14
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
