| Сторінки (9/863): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Завжди у пошуках людина,
І воля ця її нестримна,
Нею вона мов вітер сильна!
Чи варто стримувати її сірістю покори?
Душі болючі стіни.
Їй треба простори!
Блукають бергманівські лицар* й зброєносець
По збуреній хворобою планеті ...
Шукають сенс. Без сенсу самогубець
Барахтається в брудному кюветі …
У глибині століть за шахи сяде Амадей.
Багатством музики наповнить світ речей!
Він теж свою уклав угоду:
Допоки Реквієму я не закінчу́,
Не забереш мене, скрипуча панно, від людей …
Та видно сенс життя так скоро
Йому допомогло знайти чудове ремесло.
А може й від початку все він знав,
Граючи в шахи, незнання якесь вдавав …
Не дописав …
Його партнер по грі
У розпал партії угоду розірвав …
Він видно теж чиюсь увагу відвернув,
Щоб інший хтось цю небезпечну гру покинув ...
Занадто сильно не ті струни натиснув,
І граючи, загинув ...
Століттями пізніше хлопець молодий**
Закоханий у космос, … чекаючи на страту
Надряпав ґудзиком на стінці каземату
Свій нереальний ще тоді космічний корабель ...
Сьогодні теж за партію у шахи хтось сідає,
Ціна у грі - захмарна як завжди,
І вкотре хтось розумний відгадає,
Найбільша цінність – просто полюби …
Що є живим? Багатство як похмілля?
Вірші і музика як струмені життя?
Шопен – не гість для п'яного застілля,
Перевернути шахівницю в битві за життя
Для шанувальника банкнот
Аж надто складно -
Це не просте зробити відкриття …
Що є живим? Минула ніч та блискавиці.
Лиш вдалині щось огризається, іскриться.
Вкотре врятовані за шахами актори
Нового дня зірвали ночі штори …
*[i]Антоніус Блок[/i]
**[i]Микола Кибальчич[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766071
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2017
Емоційна,
Не печальна,
Тим, що тиха – голосна,
Не пуста,
Мов осінь гарна …
Вся жива … не золота …
Як би тобі не велося,
Як би не чужі вуста,
Байдуже, що не зійшлося,
Ну і що, що ніч пуста …
Ти прекрасна, ти сп’яніла,
Від віршів, не від вина,
Вулиць стрічка потемніла,
Ти як музика жива …
Ти блукаєш у містах,
Я жену від себе страх,
Відпустити, відламати,
Загубити у віках …
І волосся, і вуста,
Се́рдимося, сміємо́ся,
І не буде більше осінь,
Все забув, а любиш досі …
І не будеш ти п’яніти,
І не треба нам вина,
Щоб прогнати ніч безмірну,
Межі геть, будь непокірна …
Дуже голосно, Тарасе*,
Те, що треба шепотіти,
Забагато того часу
Втратити, не зрозуміти …
Ти у кожного, Вона
Раз весела, раз сумна
Не боїшся, озирнися,
Просто вчасно зупинися …
Склеєна із протиріч,
І служниця, і царівна,
Зрозумій важливу річ,
Лиш коханню Вона вірна …
В міні, в максі все Вона,
Як у Костя Москальця,
Ти душі його солістка,
Може навіть, що ось ця …
*звертання до Тараса Чубая
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
В місте́чку жив звича́йний чолові́к.
Так ста́лось, що зустрі́в він жі́нку.
Її забу́ти все життя́ не зміг.
Благав прожи́ти з нею вічність всю дові́ку …
Але вона не ба́чила його́
Помі́ж своїх важли́востей буде́нних.
У неї вже було́ сті́льки свого́,
Не поміча́ла спроб його шале́них …
Так ста́лось. Вдалині материки́ й зірки́ …
Що мав зроби́ти бог? Бо рі́зні тут казки́.
В обох добро́ в душі. Обо́є мають мрі́ї.
Бог все що міг, дав ко́жному наді́ї …
У неї ща́стя. Все яко́сь зійшло́сь.
А чолові́к життя́ своє дові́ку
Прові́в в само́тності німи́х снігі́в,
Бо в се́рці посели́в єди́ну жі́нку …
Коли уже проща́вся з цим життя́м,
Зітхнув: о, Бо́же, я мов чо́рний птах …
Бог вті́шений рапто́вим каяття́м
Наві́чно посели́в його в сніга́х …
Раз все життя ти малював сніги́,
То будеш ба́чити їх по́руч ві́чно.
Верта́тимеш до неї ти сюди́,
На один день за ро́зкладом щорі́чно …
Почути сміх її мали́х діте́й,
Сказати кілька фраз в житті простих,
Так може хоч тепер пізна́єш ти,
найважливіше нам - що для близьки́х …
Ця жінка завжди дуже дивува́лась,
Що кожен рік в один той са́мий день
Вона його у місті зустріча́ла.
Так наче то істо́рія з пісе́нь ...
В будинку серед льоду ти́сячі картин́ …
Гілля бере́зи, ві́льхи чи сосни́ …
Диви́вся бог на це і посміха́вся.
Я таки в тобі, друже мій, не помиля́вся …..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Все я бачила. Сховалась.
Мама з татом. Я вже знаю.
То такі великі ельфи.
Помагають Миколаю.
Я теж їм допомагаю,
Таємницю зберігаю,
Щоб мій брат не здогадався,
Друзям потім не зізнався …
Попросити захотіла, щоб мене теж взяли в діло,
Годувати оленят, готувати подарунки,
Я до них звернулась сміло,
Просить чемна, не пустунка …
Мама тихо посміхалась,
Тато щось побіг крутити,
Зла сусідка реготалась,
Що мені з тим всім робити?
Тато з мамою сказали, що робота ця таємна,
Наш секрет не видавай,
Підростеш, то на роботу
Візьме й тебе Миколай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2017
Приємно познайомитись, Авроро,
Для вас я просто Федерік.
Я поспішаю. На ходу хапаю ноти.
За мною друзі розкричалися вже хором!
Хоч … я вже мабуть і забув про все у цей момент.
О, як ви дивитесь у мої очі …
Розбита вся моя зарозумілість вщент …
Я знаю, ви завжди доб’єтесь свого …
Але ось тільки не мене.
Мене вам не потрібно добиватись.
Я не ховаю вже від вас нічого.
За зустріч з вами дякую я музиці і богу …
Я починаю прямо тут для вас концерт …
Ставайте, прошу, тут біля роялю,
Пробачте, граю тільки, не співаю,
Але у мене є такі важливі ноти …
Вони мов скрипка у руках душі,
Я навіть не торкаюсь клавіш ...
Авроро, ти і так уже все знаєш …
Вважають, чоловічу вдачу маєш …
Таким було і є твоє життя,
Ти ніжність свою в лати не сховаєш,
Ти жінка, що … дарує забуття.
А я тобі все граю й граю,
Цей вальс, що довжиною у життя,
Який писака там розповідає,
Що Федерік Аврору більше не кохає …
Ти знаєш, я шкодую дотепер.
Так, я пішов. Два роки сумував.
А потім я помер …
Тепер ти дійсно знаєш …
Моя Авроро, стала музика тобою …
Я далі граю свої вальси.
Я тут за клавішами розмовляю не з собою …
Не мають слів? Насправді, це романси …
Дивись як вже втомились мої руки,
Ці два століття я для тебе граю,
Та їм байдужі ці примарні муки …
Я з нот букет троянд тобі збираю …
Ти знову дивишся у очі …
Я знову кажу: радий зустрічі я з вами,
І мене звати Федерік …
Він був зовсім-зовсім порожній,
Той останній,
Без вас прожитий цілий рік …
Ви так хотіли врятувати,
Такий нікчемний збайдужілий світ …
Килими, кахлі, гобелени,
При цьому встигли стільки написати,
У нотах склав для вас я заповіт …
Я вам здається трішки допоміг
Я так старався … все, що міг …
Ви знаєте, я був страшенно хворий,
Але я … музикою вас беріг.
*[i]прототипами героїв є Жорж Санд та Федерік Шопен, хоч вірш цей насправді не лише про них[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017
Що попросити в Миколая?
Задача дуже непроста …
Попрошу я наснаги в віршуванні,
Щоб лікувати віршем ця змогла рука …
Коли я бачу, що у когось все недобре,
Щоб народилися в душі моїй слова,
Що здатні лікувати серце хворе,
А як потрібно, щоб любов прийшла нова …
Я, Миколаю, добре знаю,
Що все, чого я побажаю,
Це тільки мрія. Не дитина я мала …
Але я знаю, особливий подарунок -
Ну зовсім трішечки тепла
В своєму серці завжди маю.
Тому його ти забери. І віддай їй.
Вона мабуть про це не знає.
Вона на нього не зважає.
Вона у мене не візьме,
Але від тебе радо
Вона чарівний дар прийме …
А в мене як завжди сама робота,
Дитячі теж – мої турботи,
Я подарунків гору назбираю,
Я навіть і не прошу. Знаю.
Мені ти без прохань
Так завжди помагаєш …
Ось тільки зіркою у небі ледве мерехтить
Моя любов
Вона вже майже спить …
Я її зовсім вже не знаю,
Не розмовляю з нею,
Ні про що її я не питаю …
Завдання ще одне я надважливе маю …
Свою маленьку фею я оберігаю,
Їй теж важливо …
Хтось мабуть вже чекає …
Щоб хоч разок побачити
Її осінній вальс!
Хтось мріє їй сказати,
Двоє зір – то наче двоє нас …
Я, Миколаю, так багато в тебе хочу,
Сили моїх бажань хватило б на мільйон людей,
Для цих писань я особливий з льоду олівець наточу,
Ти вже втомився від моїх ідей …
Але ти знаєш, я, мабуть, вже не проситиму нічого,
Бо те, що маю, є важливіше багатства твого.
Якщо у серці стільки все ще є тепла,
Це значить – ти мені це все уже дала ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Вірменський крамар переїхав
З Галичини у Крим
У нього хлопчик народився,
Весь світ зробив своїм …
Варив він каву у кав’ярні,
На скрипці грав і малював чарівно на стіні
Все, що побачив в місті чи вимислив у юній голові …
Писав полотна на замовлення царя й султана.
Книжки подалі від очей ховав ...
Дружив з поетами, хоч віршів не читав.
Так власну думку він оберігав.
До миті смерті лиш картини малював:
Жнива, весілля, чумаків в степу, а згодом тільки море …
Не посмішку коханої, дружини …
Щойно його картини … вкрали в батьківщини.
Чому ж він вирішив, що краще малювати море?
Чому ж він не читав віршів?
Боявся … раптом в віршах лихослов
Зруйнує його світ, його любов!
Малює сонце, тихо сонце сходить,
Малює вітер, вже з усіх сторін,
Малює квіти, і вони ростуть мов діти,
Але не знав він, як малюється любов …
Усе, що малював, все бачив у житті,
Немов би помістив це все в картину,
А раптом лихослов теж «намалює» щось мені,
І зробить нещасливою рідну людину …
І вирішив він малювати тільки море ….
Бурхливе чи спокійне, вразливе, емоційне,
І смертоносне, і чуже!
Це все далеко ….
Поруч моє рідне …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Радію я тобі, любов,
Ще не було так, щоб я не радів,
Я знаю, це коли тепло,
У всьому музика без слів …
Стукіт трамваїв, незнайомі голоси,
Злітає сніг з ялин під ноги на чиїсь сліди,
У всьому цьому промені краси,
Веди мене кудись … просто веди.
Немов би склянку хтось її розбив …
І хто сказав, що це комусь назло …
Ні … просто очі я невчасно так закрив,
Лежить на листі це несправжнє скло …
Раптом приходить музики тепло,
Наповнити б все нею сірим цим світам,
На ноти дивлюся я крізь віконне скло,
Ти залишаєшся зі мною сам на сам …
Так пізно я знайшов потрібні ноти,
Так пізно клавіші мої зробив тобою,
Для справжнього байдужі позолоти,
Зробила музика все навкруги самим собою …
Як її - музику таку почути?
Ти не зважай на скло ... її треба відчути ...
Ти знаєш, що в вогні тому згориш,
Але ти любиш ... навіть, коли спиш …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Я пам'ятаю, як сміялась ти,
Приносила частиночку небес.
Що у руці моїй візьми ..
Це я тобі усе приніс ….
Що це? Тут нема нічого?
Добре придивись …
Якщо не бачиш, просто доторкнись …
Коли я йшов до тебе, я торкнувся квітів,
А ще зі мною привітались діти,
А ще я написав вірша.
Не мав де записати, то взяла собі рука …
А ще рука торкалась клавіш,
Я нею цілий вечір грав тобі.
Це не пластинка, її у програвач ти не поставиш,
Це все потрібно тобі взяти і забрати все собі …
Бо це твоє …
Не заберу з собою,
Тобі приніс, побудь зі мною …
Послухай, як чудово грає цей рояль,
Він наче розмовляє тут з тобою …
Бо я так гарно не скажу,
Не маю стільки клавіш, звуків, нот,
Я зараз перейду свою людську межу,
Останній осені пілот …
Ти руку мою прийняла,
Ти її наче обійняла,
Ти так рукою чарувала,
Ти нею ніжно вальсувала …
Кружляв листок,
Такий той диво – вальс,
Я прошу. Вітре, ти ж мій друг,
Залиш мені цю музику про нас ….
Я вибиваю пальцями у такт
Не залишай мене Осінній вальс,
Якщо ти справді так кудись спішиш,
Тут на руці мені швиденько напиши …
Я побіжу туди …
В наш парк,
Я знаю. Десь там зараз ходиш ти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
У новорічну ніч блукаю містом,
Мені до настрою глибокі ці сніги …
Назустріч ти – незнана, невідома
Теж уповільнюєш свій темп ходи …
Для нас обох нема куди спішити,
Вже наспішились на ціле життя …
А так хотілось берегти, любити,
Не мить, не рік. Не на сезон взуття …
Ви посміхаєтесь собі … чи сміх цей над собою?
Питання просто вкрило мене снігом з головою …
Так. Мабуть, так … З людиною чужою,
Ти заговориш швидше, як … навіть із собою …
А ви? Вираз обличчя ваш, так наче щось ви загубили,
Можливо щось, що ви вдавали, що любили ..
Можливо, що вдавали і для себе,
Мали, можливо, ви на це якусь потребу …
Тепер вже ні … і йдете ось сюди … у центр міста … між гірлянди і чужі сліди …
А ви праві … я тут читаю вірші … насправді, не свої – зовсім чужі …
Так, написала саме я … Так, це уже не мої вірші …
Писала зовсім інша … неймовірно інша …
Чудова тут ялинка цього року?
Мені здається, так … Хоч я не помічав …
Ви знаєте, я вас колись тут зустрічав …
Ви спішите постійно на роботу,
Вас чоловік тут на авто за сквером завжди забирав …
Тепер вже ні … Тепер інші турботи …
А ви завжди з дитиною в саду,
Катали сніговик на санках,
Вона сміялась, ну а ви йому,
Розповідали: завтра йти до школи зранку …
Ми з вами трішки диваки …
Я вас запрошую на каву …
Дивіться, в небі падають зірки …
А наші ніби знов на своє місце стали …
Ми просиділи у кав’ярні цілу ніч,
Пробачте за надмірну фантастичність ….
Я зрозумів одну важливу річ,
Ми тут залишимось на вічність …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Я встав тобі сказати тост,
Може сміюсь, в душі ж я плачу,
Ти мені рідна … здався б я давно,
Та тільки твої очі бачу …
Бродив би містом і дивився б я
На вулицю - ту, по якій ходила,
Тут всюди залишилось ще твоє тепло,
Байдужа? Так … але яка ж ти мила …
Я вальс Шопена чую у дощі
І вальс Шопена, як кружляє сніг,
У парку всі дерева і кущі,
На танець той не шкодували ніг …
Вони танцюють вальс із моїм почуттям,
Цей вальс назвуть колись чиїмсь життям,
Я йому вслід в уяві закружляв,
Я пам’ятаю. Завжди пам’ятав …
Кохання – це не гра. Воно – ціле життя.
У ньому не буває, що давно.
У ньому не буває німих сцен,
У ньому не сюжет з кіно …
У ньому грає десь Шопен …
«Осінній вальс»
Чи вальс - «Душа»,
Наповнює життя вогнем цієї музики краса.
Зі мною закружляли навіть небеса …
А я не проти тої круговерті,
Душа наповнена вже вщерть,
І зараз вибухне вона,
Від цього музики вина ….
Не зупиняй мене, ще кілька раз,
Я знову й знову переможу час,
Я знову й знову вирвуся з пітьми,
Щаслива будь … Щасливою живи …
І знову вальс … він знову й знов прийшов …
Я не просив …
Ти сам собі … зайшов!
Озвалась перша клавіша …
І раптом тихий стук , вже на плечі рука,
Ти раптом тут …
Де ж в клавіш тих взялась душа?!
Звучала музика ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Ти мої морозні ранки,
Впала десь корона …
Не фантазії ти бранка,
Ніжна, добра, сонна …
Спів пташиний ,
Погляд ночі,
Пташка, думка, ніжність рук,
Очі, рідні мої очі …
Плач гітари, скрипки звук …
На снігу лежать троянди,
Обійди, не наступи,
На ялинках вже гірлянди,
Скляну кульку не впусти …
Повісь її на ялинку.
То прикраса не проста,
Не цукерка, не зернинка,
Просто це чиясь сльоза …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Зимову казку для дорослих написав
Колись нам містер Крістіан …
Жило щасливих Двоє -
Ніким неперевершений трояндовий роман …
З’явилась пані на розкішному авто
І молодого пана «вітром» понесло …
Усі ці вигадки про скалку дзеркала якогось -
То для дітей. А для дорослих пан той - просто непотребство …
Він звався Кай, а її звали Герда
Для неї пишуться вірші усім псевдо - скарбам назло …
Її троянда - неземна любов!
Усе це виявилось сном …
І захотілось їй змінити все своїм теплом .
Це все насправді є типовим «ремеслом».
По черзі пропонує автор їй ціну за мрію:
Сади, що є звичайним сном?
Може поезія дає таку надію …
Палаци, розкіш, дорогі авто?
Але для неї це усе не то …
А може владу над людьми? Не щастя цього разу це жіноче.
Троянду серце хоче …
Ця мрія розтопила серце злого, зробила другом доброго,
Заставила чужого … покинути усе і кинутись за нею навздогін …
А потім зустріч ця зі сплячою любов’ю …
З принадами, що замінили серце,
Сидить перекладає діаманти,
І дивиться на світ крізь темне скельце …
Але щось того Кая розбудило,
Щось стало тим живим дощем …
Секрет у тім – вона ж його любила!
Ні не такого … Того, що з троянд кущем …
Такого не було … То що ж робити,
Самій мов тому скульптору зліпити?
Чи з мармуру, чи з льоду,
Потім лід цей розтопити?
Але як каже нам всім містер Крістіан,
Щоб цю троянду оживити,
Віддати треба майже все!
І мрією цією жити …
Чи здатен хтось на це?
Історій таких сотні …
Про Герд співаються пісні,
Складають музику, їм грають скрипки, лютні!
Троянди без шипів!
Зірвати просто, ви доступні …
Задумані, красиві і сумні,
Але вас не посадиш в чудо – клітку,
Навіть, якщо в тій клітці пруття золоті !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
У кожної людини у житті є два шляхи.
Чи стати лампочкою в склі, що не боїться
холоду - морозу …
І подих вітру зовсім не страшний.
Нема різниці, рік веселий чи сумний …
Лише вона у склі, як в саркофазі …
Й проблеми, якщо щось не так хіба по твоїй фазі …
А ще проблеми з доступом до серця й до душі,
І не дійдуть тут за призначенням вірші …
Чи стати вогником у свічки,
Безборонним ...
Найменш недружній подих і ти хилишся убік,
Проте коли гориш, то цілий рік
Глибоко все колодязем бездонним …
Можна згоріти, але як будеш горіти,
То цей маленький вогник – цілий світ …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764679
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017
В вівторок ходить Миколай,
Виконувати треба побажання:
Вухатого, великого, з хвостом …
Старому помагай - доні прохання.
В маршрутці їхав він на ме́ні,
У парку помінялися ролями,
Сміялись перехожі з мене,
Тепер би ще пройти полями …
Як ту собаку вітром понесло,
І як загруз по самі вуха,
Вона мов парус. Я весло.
Далеко десь поза село …
Та я догнав ту "нечемноту",
Відчув на собі Миколаєву турботу.
Дивом щось лівий чобіт вберегло …
І мало не розбив чоло …
Втягнув на другий поверх на балкон,
Я думав ти - собака, а ти – слон …
Потім тихенько пізно уночі,
Поклав його сушитись до печі …
Як висох,
До малечі пригорнув.
І повністю щасливий
За столом заснув …
А скільки радості було!
О, Миколаю дорогенький,
Ти ж так намучився, старенький,
Це ж так навколо замело …
Не заздрю і не ображаюсь.
Це ж бо казка.
Мені приємно і тепло́
По тілу з ніжністю пішло …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2017
Десь в Антарктиді може чи на полюсі якому
Знайшли замерзлу статую нікому невідому.
Ще зовсім юний силует протягує в руках,
Наче себе самого,
І віддає кудись. Іншій людині. Може, Богу.
Любов, замерзла в кригу,
Ти прекрасна,
Хоч пролежала нерухомо сотні тисяч літ!
Ти супроводжувала поглядом очей,
Лише пташиний заморожений політ …
Але ти повернулась до людини,
Тепер вона на тебе дивиться й мовчить,
Любов, протягнута в руках, яка все змінить,
Статуя з льоду. Залишилися хвилини …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Все рідше ходять в нас колядувати,
Немодно стало копійки збирати,
Та й у сусідів часто так буває,
За коляду немає що і дати …
Батьки розкажуть, діди пам'ятали,
Може в тридцяті, в сорокові, у війну,
Але ніколи це не поважали,
Щоб за копійку та й продати коляду ….
Хіба за гроші купиш сміх дитячий,
Хіба вертеп – рок – група чи джаз – банд?
Хіба були дола́ри – образ в хаті,
Чи п’яний ангел гепав в барабан?
Ось так з’явився ринок коляди!
Битви за гроші ті без всякої потреби.
Різдво ж не терпить скнарості ганьби,
Бо від Різдва лиш щирості всім треба …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2017
Щодня його приносять в парк,
Завжди усміхненого. Хто́зна, може щиро?
А може то є гра наввипередки за життя?
Ходити вже не може, вже несила ...
Годинами сидить і дивиться він на пташки, а може слухає дерева,
А може слухає прості людські смішки без сенсу, без потреби …
В парку з’явилось двоє чужаків, підсіли, розпитати їм щось треба.
Не зразу зрозуміли, в чім біда.
Думали, знають, в чому сенс життя.
Хоч здивували хлопця понад міру, але чомусь він мав до них довіру.
Тому їм щиро відповів ...
Сенс мабуть в тому, щоб до самого кінця
Сидіти й слухати у парку цім життя …
Питалися у нього про картини, про музику і про його родину,
Все підганяли під якийсь стандарт,
Моральний свій фальстарт …
За дійством цим дивилися ще й інші очі,
В майбутньому в минуле як без глядача,
І за якісь ну просто неймовірні гроші
Взяли і повернули хлопцеві життя …
Але не може він й тепер без свого парку,
Тримаючи за руку рідне вже дівча,
Вкотре розповідає від початку,
Усе, вдивляючись у сині небеса …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2017
Дощем умита вулиця, стежки,
Стоять стовпи неначе вояки́,
У місячному сяйві щось іскрить.
Мабуть якась душа не спить …
Мабуть якійсь душі не пишуться вірші,
Свої ж слова зробилися чужі,
Ламаються думки немов тріски,
То вже і не думки. Якісь дірки …
Трішки поет і майже карбонарій,
В душі багач, в кишенях пролетарій,
Дивак в науці, ворог для стандартів,
Любити ось такого. Досить жартів …
Колись вона любила ось цю парту,
Вслухалась в незвичайний цей концерт,
Що влаштували дітлахи у парку,
Бо осінь загубила свій мольберт …
Я розкидаю свій асортимент,
Хоч почуваюсь мов затиснутий в цемент,
Слово за словом виривається душа,
З затискачів - тюремників вірша …
Але потреби наверху нема,
Там вже стоїть новесенька стіна,
Блистить і світиться. Очікує Різдва.
Оголена душа - складна і небезпечна гра …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
[i]Переспів на сучасний лад однієї з пісень Візбора[/i]
Так. Привіт. Короткі фрази.
Ми не бачились сто років.
Подарунки і обра́зи,
Стукіт тих останніх кроків …
Одружилася. Дитина.
Бачив в тебе на сторінці.
Вона вже доросла жінка,
Все знайоме у цій жінці …
Чоловік сміється щиро,
Видно, добра він людина,
У дружини все краси́во,
І робота, і роди́на …
Як у мене справи? Пи́шу ...
Ніби всього так багато,
І мотивів, і сюже́тів,
Хоч не хочеться писа́ти …
Радий кла́вішам у неї,
Радий кла́вішам у себе,
Це вже не осіннє небо,
Перший сніг. Радість у тебе …
Їх уже у тебе двоє,
Другий - хлопчик.
Це чудово.
Кожен думає про своє,
Підбирає кожне слово ...
Як назвала своє щастя,
Здивувала, я не знав,
Посміхаюсь. Знову двадцять …
Завтра знову море справ …
[i]Музичний супровід з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017
Привіт, мій нічний музиканте,
Щось погляд у тебе сумний,
Чи може забракло таланту,
Чи може хтось вкрав твої сни ….
Чи може порвалися струни
На всіх інструментах твоїх.
І ось через це тобі сумно,
І ти майже валишся з ніг …
Та ні, всі натягнуті струни,
І музики вдосталь в душі.
Та тільки від неї відлуння,
Так наче ми з нею одні …
І плаче вона, і сміється,
Така вона, скрипка моя,
Лиш серце тихесенько б'ється,
Бо в серце прокралась зима …
Але він знайшов свої ноти,
І десь відшукав "ген" тепла.
Хоч вже назбиралось роботи,
Та ж Музика в гості прийшла …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017
Вміти любити -
Це вміти повстати,
Вміти прощати,
Слова тримати.
Чи батьківщину, чи жінку,
Дитину,
Щоб без перерв, щоб безупинно …
Стали ці стани крутим маргіналом
З нашоколадженим салом ….
Вогник – любов,
Вогник – довіра,
Вогнище – сором
Не співи це хором!
Для всіх однакових
І просто сірих!
Розпалимо вогнище,
Побачити чорних і білих …
Хтось цей вогонь в нас безжалісно вкрав,
Десь у підвалах глибоких сховав,
Дим вже нагору пробився,
Почули. Того злодюгу на запах відчули …
Можна було б щось кричати, сваритись,
Та вже нічого не може змінитись,
Вже догорає усе в крадія,
Майже без струн. Грає скрипка твоя* ...
* Каприс №24 ля-мінор Нікколо Паганіні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2017
Сидить замислений ... суворий
Душею мабуть важко хворий,
На вигляд зовсім не потворний,
Крадій, що має намір чорний …
Як десь кохання промінь знайде,
Непроханий у гості зайде,
Промінчик наче дріт змотає,
У ранець чорний заховає …
Як бачить ніжність рук, віршів,
Туди одразу прибігає,
Сичить, шулікою шугає,
Нахмуриться і відбирає …
А як приходять морози́,
Свої скарби перебирає,
На купки все порозкладає,
Мов недоріка радість має …
Але у переддень Різдва,
Десь скарб увесь той пропада,
Бо свій дарунок кожен має,
А він від болю завиває …
Можливо, все це не зі зла,
Й крадіжка ця, бо може хтось почує,
Що може хоч у День Різдва,
Прийде, побачить, розчарує …
Почуй, хто слів дощу не чує,
Віршами душу не турбує,
Чужого більше не кради,
Іди й своє тепло знайди …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
Ой, зима, ти мене упіймала
У свої снігові замети,
Бо не було вже в мене тепла,
Нецікаві стали сюжети.
Я ялинку ледь-ледь зачепив,
Так легенько хотів привітатись,
Чи подумала, наче щось пив,
І поліз обійматись?
Так засипала всього мене,
Довго з снігу тепер вибиратись,
Вже й синицям над силу сміятись,
Перестану з такими вітатись …
Провалився в глибокі сніги,
Вже і ноги набрали води,
Але мабуть природа така,
Що сувора у неї рука …
Але що б це було без зими?
Почуття всі чекали б весни.
Десь в емоціях зовсім не ти.
І не дні взагалі … Напівсни …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Оце жага ... провести ніч у замку.
І попросити на одну єдину ніч
Покинути свої сріблясті рамки …
Шляхетних слуг, прекрасних дам,
Галантних кавалерів -
Всього того, чого немає ... там,
У світі найпростіших тем і схем,
У рамках почуттів, що
скупчились
бентежно
на папері …
Я теж сходив на це велике диво,
Це мило, просто і красиво.
Це вам не джинси, галстук чи піджак,
Не оцифрований і не стандартний смак …
З картин весна і осінь, львівське ретро,
Діти художника всміхались щиро й тепло,
І намальовані замислені жінки,
Й заглиблені
в своє чоловіки …
Тут раптом опустів один портрет.
З нього пропав жіночий силует.
Точені форми, посмішка, німі слова,
Чи легковажна, чи така жива?!
Стояла вишукана і чуттєва,
Може Гелена, може Єва …
Неначе статуетка з порцеляну …
Але коли у очі її глянув …
Там цілий вир емоцій й почуттів ...
Це ж треба.
Сотні літ висіти тут без слів!
А що у вас тепер у моді, що читають?
Чи пишуться ще вірші, чи пісні складають?
Ще миють тротуари?
Чи дивуються картинам Халса*,
Чи оперу вітають?
Танцюють полонез, гавот чи вальси?
Згадав, що це був дивний час незгоди,
Прорвалась жінка в світ мистецтва й моди,
Зробили з неї центр насолоди!
Що пасувало до чарівності і вроди …
На всі питання я відповідав …
В захопленні від щирості очей
І ніжності таких тендітних рук, плечей,
І не лякався нереальності пригоди …
Моя супутниця пропала наче вогник,
Не забувався губ легенький дотик.
Такою нереальною була.
Торкнулась. Засміялась. І пішла …
[i]*Маються на увазі «Портрет пана, що тримає череп», "Циганка" та інші Франса Халса[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Маленький столик, чашка кави,
В куті малесенької зали,
Серйозні тексти, важкі справи,
На півгодини чужі стали …
Я не чекав тої пригоди,
Утік від львівської погоди,
Яка й на вулиці, й в душі,
Не то сніги, не то дощі …
З картини вийшла дивна ти,
Підсіла, не питаючись, і дивишся у очі …
Несправжня ти, але очей не відвести,
Породження ти дня чи ночі?
О, люба панно, радий вам звичайно,
Замовити вам каву, наче це без сенсу,
Замовлю вам вина,
Ви хоч не п’єте, і навіть цей бокал не розіб’єте,
Але на фоні цих орнаментів на стінах,
На фоні люстри, що нагадує човна,
Ця ваша посмішка така чарівна,
Дуже пасує до червоного вина …
Спокійним голосом озвалася до мене,
Мені сподобалися сказані слова,
І столик цей для мене майже сцена,
Тут на картинах вже ціла моя сім’я …
Просити хочу вас знайти мою колись адресу,
І там заховані старі листи,
Я так боюсь брудного інтересу,
Хоч вже минули не роки, віки …
У цих листах вірші, а у віршах кохання,
І біль розлуки, радість і страждання,
А потім зрада, злість, розчарування …
Не для чужих моя любов остання …
Доручення я виконав одразу.
Приніс листи і тут при ній спалив.
У нагороду я отримав фразу:
Якщо б ти жив тоді, то ти б мене любив …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Якось приходжу до студентів
І відчуваю, щось не так,
Щось не спілкується ніяк,
Чи до науки вже несмак?!
Наче цікаво і все вірно,
І не загруз у хабарі,
Та світла щось в знанні не видно,
Там ззовні треба лихварі …
Там ззовні чиношанування,
Служба на службу, клан на клан,
І роль освіти там остання,
Шлях виживання – сонний стан.
Кому потрібен той аналіз і матриць неймовірна гра,
А на дівчат зростає попит, десь починаючи з бедра …
Кому потрібен гострий розум і совість чиста на щодень,
Сьогодні лестощі у моді. А керівник зазвичай пень.
Безглуздо знищені заводи, ми продаємо хіба брухт.
Політ фантазії тут шкодить. І розум - в межах вузьких бухт.
Якщо ж чиновницьку відраду для себе той студент обрав,
«Ялинка» – то його посада. Весь світ в зелене він вже вбрав …
А ще питання, що ж їх вчити, якщо не з цим їм далі жити.
Вином – наукою «залити», все зачинити і летіти?
Моїх студентів вже по світу сотень зо три вже набереться
Вони ще наші. З яблунь цвітом …, з минулим вже стежина рветься.
А дехто вже й махнув рукою. Говорить зовсім ні про що.
А до такого вчитись ходить вже не студент, а абищо …
Забудьте весь ваш пієтет, це вже не університет,
Забудьте вже про храм науки, причина цього - ми «безрукі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2017
Така – «одна». Така - не «кожна»,
Така - не «та», якою бачиш.
Чиста душа і сукня чорна,
Відтінки сам позначиш …
Рука лежить у тебе на руці.
Волосся хвилька. Сльози на щоці.
Така - не «та», душа як перші вірші,
Щира до болю. За межею тиші.
Ти не хапай, що на руці лежить,
Маленька «пташка». Хай летить!
Руку в кулак не закривай.
Ти не капкан. Чекай …
Шукаєш інші кольори?
Тепло долонь з собою забери.
Зима. Квартет осінній вже затих.
Ти не забудь про них …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017
Струна розмовляє, сміється і навіть, коли мовчить,
Мене обіймає ... собою, своїм звуком ... вона мене вчить,
Бачити хоч іноді тобою,
Другом, коханою і навіть чужою.
Струна не ображає, навіть коли бринить,
Її ж треба торкатися ніжно. Кожної лінії її тіла,
І не спішити звісно, щоб вона не затремтіла …
Струна іноді плаче, коли ти її справжню не бачиш.
Не думаючи, що її від грубого дотику болить.
Ти вважаєш, що вона байдужа,
А то її душа втомилась і мовчить ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Сьогодні. Львівська Опера. Аншлаг.
У гості завітав професор - маг.
У супроводі дивного кота.
Квитки - від тисячі до ста!
Все краще львівське панство в залі,
Знімають пальта, шуби, шалі.
Від норки, соболя і відблисків металу
Вороняче гніздо це нагадало.
Тут сонцесяйний мер, місяцесяйні депутати,
Тут власники кафе і конфіскату,
Письменники, що пишуть лиш промови …
Фіскальна, митниця. І управління забудови …
Прийшли на мага. Книжок не читали,
Тому його, властиво, не впізнали.
Чи, Кіпріоте, публіка все та?
Озвався незнайомець до кота.
Проходять роки, щезла десь ріка,
Все та ж у залі глухота і німота …
Ми ж наче представляємо з тобою зло,
А так виходить, що ми кличемо добро?!
Вже час, розпочинаємо розмову,
Ми все ж актори, хоч і примусово.
Почувся голос з залу: Шарлатани!
Зараз почнемо роздавати прочухани!
Погрався маг прихованим й таємним,
Сміявся над святковим і буденним,
А публіка над іншими сміялась,
Про себе щось почувши, то страхалась …
Від моря зелені втрачало панство мову,
Фальшиві долари покрили все навколо,
Верески «Ще» заповнили повітря,
А кілька диваків десь збоку собі стало …
А ви чому так до грошей не ласі?
Чи може, ви якісь клієнти вже не наші?
В кота неначе відібрало мову
З’явилось щось, що було незнайомо …
Хіба це магія, - ті кілька відповіли,
Тут саме так всі і живуть. Тут так і жили.
У чому ж магія, якщо вона відома?!
Від вашої вистави лише з’явилась втома …
Професор Долард сам зійшов зі сцени,
Це несподівано для мене ...
Я сотні років думав, що даремна ця вистава,
Моя й помічників безглузда справа …
Якщо навчились ви писати свій роман?
Він - як ціле життя? У ньому - не обман?
Якщо любов – найбільше відкриття?
Тоді ваш скарб не гроші. Почуття ...
У Маргарити й Майстра знову гості
Тут не бажають вам багатств у тості,
Тут не складають рейтинги гостей,
Тут цінність є, а не ціна людей!
Десь посередині між різними світами
Вже ціле місто світиться вогнями,
В пошані тут любов, і творчість, всюди правда,
Що в світі успіх, те в тім місті – вада …
*[i]імена свідомо змінено чи перекручено .... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Дрова в печі. В вогні якийсь роман
Розповідають вже востаннє у житті.
Такий дещо Булгаківський той стан
Із пошуками раю на землі …
В вогні відтінків як у людському житті
Можна згубитись у зазнайстві й каятті ...
Щось догоряє, а щось тільки возиться з ключем,
Щось вже минає, ну а щось солодкий серця щем …
Коли у нього щось я підкладаю,
Я сам себе зажди питаю,
Що там вогонь?
Горить? Не затухає?
Булгаківські сюжети не вмирають,
У залі публіка все ті ж гріхи ховає.
Закохані в поетів
На мітлах пролітають …
І рай шукають …
Дрова в печі. Не я.
Розповідають …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Сту́кає дощ так го́лосно у вікна.
Вірша́ насту́кав і собі пішов.
Мабуть, душа у мене не магнітна.
Чи заборона в неї – на любов …
Співає вітер свої рок – балади …
Самотній друг, - хтось так тебе назвав.
Згасли у залі лампи і лампади,
Під його соло тільки я не спав …
Вітер чомусь порвав мої вітри́ла,
Не дми, - я так колись тебе проси́в ...
Знайома скрипка на́встіж світ відкри́ла,
Мені віддала двоє своїх крил ...
Дощ мов вино, залив мої турботи,
Я в ньому мрії свої загубив,
Світ посірів у доларах і злотих,
В такому ноти взяв і утопив ...
А я й забув, що є у мене скрипка,
Коли її я ніжно обійняв …
Закрила очі в небі навіть зірка
З нею дуе́том уночі зaграв …
[i]Музична композиція з використанням ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Веб – ресурс, веб – мрія, веб – талант,
Інтернет – герой й колаборант,
Інтернет – любов без правил і констант,
Оце і є суспільний антидепресант?
Ховаються усі і вся
В неконтрольовані простори
Людських думок, ідей безкрає море,
Почуєш тут і дурня і знавця …
Знайдеш і друга,
Якщо маєш вдачу,
І найскладнішу вирішиш задачу.
Втратиш любов,
Й одразу знайдеш нову. Хай трохи сонну.
Не звичайну. Електронну …
Почуєш і поради, і прокльони,
Побачиш людську душу, не лице,
Зламаєш давні звичаї і забобони,
Придумаєш нове метке слівце …
А хто хотів,
Щоб потриматися за руки,
Щоб зазирнути в очі,
Нащо вам ті муки?
Як наплетете щось там від нудьги,
То веб – ресурс візьме вас на поруки …
Радіє електронний контингент …
Вже не існує електронної розлуки.
І совість електронна – рудимент,
Тому вже веб – ресурс - це майже постамент!
На нього Інтернету статуя готова,
Ви думали, людина?
Ні, істота зовсім незнайома.
Яка й сказати толком не зуміє,
Про що вона насправді мріє …
І де вона насправді вдома …
А може є у всьому міра?
І в Інтернеті виникне довіра,
А потім зустріч, теплота душі,
І ніжність рук, її очей вірші …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Хто ти, та, що йдеш назустріч?
Хто ти, та, що дивишся в очі?
Може, ти - мрія, а може, ти - простір?
Може, миттєвість, а може, дні і ночі …
Хто ти, та, що смієшся з мене?
Хіба я щось маю проти.
Мені не шкода цього образу для тебе,
Напишу не одні ще ноти …
Хто ти, та, що сердишся на мене?
Сумую, щось зів’яло на твоєму підвіконні …
Швиденько витираю все, що написав навпроти
Не я. Злий вітер - пішохід сторонній.
Хто ти, та, що мене цілуєш?
Я ж тебе зовсім не знаю,
Я не писав тобі ноти, чуєш!
І віршів для тебе я не маю …
Хто ти, та, за ким я так сумую?
Моє небо, моє яскраве і не буденне!
Кому я свою пісню подарую.
І стане більше тебе у мене!
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
У мене у руці твоя рука.
Хіба мені ще щось крім цього треба?
І як б не малювало синім небо,
Тону в твоїх очах. Тут так глибоко в тебе …
Я б говорив, і слухав, і мовчав,
Лише б за руку я тебе тримав,
Але тобі цього більше не треба,
Вже інший колір твого неба.
У інших хочеш потонути ти очах,
Блукати в інших хочеш ти світах,
Для мене синє, а для тебе дуже хмарне небо,
Такі ось особливі очі в тебе …
Там цілий світ в жіночих тих очах,
Тим більше, всі тепер їх так малюють.
Їх зустрічають радісно, цілують.
Не бачив вас давно. Хмаринка це. Не птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Заколисала осінь те моє дівчатко,
Вже не добудишся уранці на зарядку,
Бо за уроками сидить до опівночі,
Руки ще пишуть, бачать сни вже очі …
Задачі. Приклади. Костенко вірші.
Дві іноземні. Цього менше, того більше.
Таке все різне й так його багато,
А тут ще й загуляв допізна тато …
Прості проблеми завжди недоречні …
Ми забуваємо свої маленькі втечі,
Такі серйозні, такі критичні …
А тут доводиться робити «земні» речі!
Предметів і оцінок так багато.
Де ж тут своє у хаосі впіймати?
Не творчість, і не гра, а біг, чого хто вартий!
Коли ж дитині тій навчитися «літати»?
Впрягти емоції свої
Як швидкі коні!
Справжні емоції –
Це ж хист моєї доні …
Вони летять неначе рання пташка,
Захочуть, стануть вітром собі в полі!
Їм залишатися ув'язненими важко.
Це ж не прості емоції, це ж долі …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
[i]Я не про тих хитрих ділків, що людську волю й людський дух приспали,
І не для тих, що з пам'яті нескорених зробили шоу,
Я про Майдан як хвилю гідності і хвилю слави
Щось написати хочу, а не якусь промову …[/i]
[i]Щоб своїм друзям, що живі й вже ні, поставити і свій маленький вогник …
Не у його вогні, а у мільйонів сні щоб не згубився до свободи дотик …[/i]
Майдан вирує, і говорить, і дзвенить,
Ви думаєте, що зараз він мовчить!?
Ви думаєте, що він зараз спить!?
Ні, він в людському серці вже кричить!
Це не концерт і не промови хитрунів,
Це той Майдан, що був у Києві через два дні,
Коли лежачих били на землі,
Коли церковні дзвони й не одні …
Коли, щоб весь цей гнів спинити враз,
То назбирали нам букет прикрас,
Лиш люди щоб не стали далі йти,
А залишились танці тут товкти …
Але той дух нікуди не пропав,
Він трохи спав,
Трохи учився і мовчав,
Нарешті зрозумів лихих говорунів,
І по камінчику минуле розібрав ..
Згадав Богдана і його гріхи,
Згадав, що таке уряд і суди,
Хоч залишилось мало тих стовпів,
Той плід доспів …
* або "Вогник"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762061
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
Зустрілися за кавою три серця
Одне велике і гаряче,
Одне маленьке й холоднюче,
А третє по дорозі ще.
Оте маленьке й холоднюче,
Найкращі блюда накладає,
Про свої статки і майно
Безперестанку розмовляє …
Оце велике все мовчить
І переважно трошки спить,
Бо це його щось не цікавить.
Третє не знає, що й казати,
Наче і добре це все мати,
Але весь світ свій заступати
Лише майном … то наче ґрати.
А є можливість вибирати?
Не в кожного …
Не хочу я встрявати в їхню розмову,
Та столики всі зайняті,
А ця розмова навіки,
Для чогось зовсім не порожнього,
І треба особливого співрозмовника -
Рідного, а не якогось там стороннього ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2017
Ти думаєш, що ти посміхаєшся?
Ні, це сонце зазирнуло на хвилинку …
Може, ти помиляєшся,
Але залишаєш йому лише малесеньку шпаринку.
Він до тебе проривається,
Через осінь, через темряву, кожну свою хвилину …
Він дуже старається,
Але він вітер. А тобі потрібно звичайну людину …
Може, він налітається
І покладе голову тобі на долоні …
Де був, у всьому зізнається,
І не болітимуть у тебе від нього скроні …
Та в чім йому зізнаватися …
Він би з тобою залишився,
Тільки від тої байдужості
Десь полетів, закрутився …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
"Вирує пам'ять як ріка" ледь не з кожного дворика …
А біля Філармонії не стихає Мелодія Скорика …
А біля Заньковецької трішки Юлі Гриценко самотності прози …
А біля Франка від Москальця «Вона» і не страшні струнам морози …
В затишному кафе, «Коли тебе нема», Вона з Океаном розмовляє,
Трішки Дикого танцю до столика, і Друг до неї підсідає,
Про "милу, що розсипала скло" тут кожен і кожна на лавочці знає,
Скрипаль за копійку і Брамса, і Скорика віртуозно зіграє …
[i]Та раптом …[/i]
О, місто банальності і місто циніків,
В якому Перехожий закриває очі,
Невже не зрозуміло, що це цілковита клініка -
Ці натовпи на вулицях до наших дівчат охочих …
Видерті зі стін фрески, зруйновані пам'ятки,
Банальні принади для стандартного туриста,
І куди перехилилися ці неправильні маятники,
Для нездар, які ось так керують містом …
Місто, яке начебто усім так треба.
Місто, яке було і буде вільним.
Ну чому ж ти не виштовхнеш цей хлам із себе?
Це не мрія. Це право бути сильним …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017
Дуб й берізка серед поля в самоті стояли.
Їм вітри свої романи на гілках писали.
Їм дощі свої поеми до самого серця.
Як змогли, усе донесли крізь льодяні скельця …
Їм сніги в зимові ночі ставили вистави,
Дуб й берізка завжди радо браво всім кричали …
А як вся ця славна трупа десь собі гуляла,
То берізка того дуба ніжно обіймала.
А він каже:
Я ж як скеля, як якась незграба,
Ти ж у мене така гарна, могла б мати граба.
Він і тріщин мало має, і широка крона,
Його любить дуже жайвір і навіть ворона …
Але ти чомусь до мене в степу прихилилась,
Я згрубів, а ти така ж красуня лишилась.
І на то вона одразу просто відповіла:
Через те, що ти, коханий, від вітру не гнешся,
А буває з того вітру як струна напнешся,
Через те, що ти мене так оберігаєш,
Ти сьогодні мою ніжність біля себе й маєш.
[i]Музичне прочитання із застосуванням ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
Порожній рядок парт, вже друзі розійшлися,
Ніхто вже не турбує із крейдою в руках,
Ніхто не відвертає мене від мого монологу
Не дивуйтеся. Я тепер просто живу саме так.
Завтра друзі ставитимуть виставу,
А мою виставу можна побачити у вікно.
Я в ній без виключення сама всі ролі граю,
І добрі, і погані. Мені вже все одно.
Тут друг заходить. Я його і не чекала.
Але у друзів прийнято давно.
Збирати скалки розбитого бокала,
Сюжет перекроїти поганого кіно …
*Або «Вечірні спостереження стороннього»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Стілець без спинки, просто крісло, цілий трон,
Куди ж мені Таку Тебе тут посадити?
Як повернути до такої кількості яскравих й не дуже вікон,
І як тебе освітлену таку потім так само просто й відверто любити …
Сіла на перший, крутишся, незручно,
Вдаєш, що дивишся нахмурено очима …
Тепер міняємось, ти вже смієшся гучно,
Та якось тьмяно наче в тебе за плечима …
Ну що ж, іду у сховок і несу тронище,
В цілому світі не буває вище,
Та ти зі сміхом злізла з того постаменту,
І сіла поруч … серед реманенту.
З тобою поруч – це для мене трон,
Чи можу біля Вас я сісти,
Дивлюсь, захоплююсь, і вражений мовчу,
А вікна – очі, що навколо, хочуть розповісти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Простягнута рука,
Візьму її в долоні,
В ній радість чи журба,
Слід пелюсток червоних …
Тендітна і легка,
Мов пташка та рука,
Ти лиш не налякай,
Ти грубо не хапай …
Як треба, зупинися на півслові,
Картини чорно-білі з’їдають кольорові …
Її рука – то дружній поцілунок,
І ніжна, і легка, вона ще і малюнок …
Така рука – назавжди. Це дарунок.
Вона із почуттів, емоцій візерунок …
Образиш, обпече вогнем, немов жарина,
Рука – це лиш рука, за нею є людина …
Емоції вогню і теплі, і гарячі,
Не бачать душі їх німі, глухі, незрячі.
Ну то летіть, немає на вас часу.
З не справжнього не зроблю я душі прикрасу …
А ті що справжні мові рук радіють,
Тримаються за них і так п’яніють,
І наче диригент в оркестрі
Твоя рука, кохана – мій маестро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Чи надто близько, чи надто далеко,
Чи надто ніжно, може надто щиро,
Заповнив надто всю тобою порожнечу,
Вчинив, мабуть, надто жахливо!
Говорю, коли «краще» шепотіти,
Сміюся, коли «краще» сумувати,
Не вмію з себе щось «нормальне» удавати,
Несила більше чужі ролі грати …
Канони, правила, жорстокі норми,
Заповнили собою все навколо,
Людина в стані емоцій коми,
Не має права вийти за відьомське коло …
Чому ми не стаємо самі собою,
Чому ми боїмося себе справжніх тіні,
Чому ми не назвемо чорне чорним,
Ми ж позабруднюємо все, що залишилось білим …
Ти любиш чорне,
Мабуть, це твій колір,
Підкреслюєш ним свою незалежність,
Я бачу, що ти також не сприймаєш,
Надмірну норму - обережність …
Твоя присутність іноді п’янить.
Твоя відсутність голосно говорить …
А твоє чорне - біле трішки спить …
Поки мелодію ранкову друг твій створить …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Чи привид може любити,
Чи може його серце боліти,
Чи він може здаля відчути,
Що треба поруч з кимось бути?
У нього не буває болю?
Бо не візьмеш його туди з собою?
Та хіба біль це тільки хворе тіло,
Його більше за інших все боліло …
Кленова зламана гілка,
Працею зморена жінка,
Боліли хворі діти і земне кохання,
Боліло кожне і найменше людське страждання …
Боліло його від чужого болю,
І боліло його від болю свого,
Він знав, про що проситиме бога,
Якщо віднайде до нього дорогу …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Живеш чужим життям ...
Не чуєш? Серце інше просить.
Не вмієш сам собі сказати досить?
Ну де ж тебе той вітер носить ...
Розбив стакан із справжньою сльозою,
Так випадково, бо схотів її вина …
А тут вже недалечко і до дна,
Десь здалеку. Один ... одна... один ... одна
Стрибаєш в хмарах, про ніщо кричиш,
Не бачиш ні землі, ні сонця,
Уявними скарбами в кишені дзеленчиш,
Що аж закрив коханої віконця …
Не стій, біжи,
Щоб не спинялись ноги,
Хай б'ється серце, хоч нема дороги,
Біжи через ліси й болота,
Штовхни у спину злого чорта,
Не бійся відьминих прокльонів,
Троянди ранять, сукні в них червоні …
То все дарма,
Враз сама ніжність жінка - осінь,
Тебе за столика запросить,
Ви разом вип’єте вина,
І поцілує вас вона …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Чарівна осене, тебе завжди питають,
Де коханий чи кохана блукають?
А я тебе візьму і запитаю,
А ти сама кохання маєш?
Що ти щороку відчуваєш,
Як хтось вірші тобі читає,
Твої дерева обіймає,
Ти ж цього, може, не бажаєш?!
Може, це все лише для нього,
Когось окремого, чужого,
Що він тебе не помічає,
Бо лиш за весною зітхає …
А може ти так довго зиму не пускаєш,
Бо так його з останніх сил гукаєш,
Плачеш дощами, грозами ридаєш,
Де ж він літає ... Ти ж так його чекаєш! …
Південний вітер. Мабуть, так він зветься,
Він може й хоче, та йому це не вдається,
Він раптом всупереч законам всім природи,
Летить до тебе і долає перешкоди …
Спочатку він з тобою грається, танцює,
Любується тобою, такою чарівною,
А потім майже голу він довго обіймає,
Тепло усе втрачає і … вмирає …
* або Історія з людського життя
Музичний супровід створено з використанням штучного інтелекту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Ти не сідала на перші парти,
Мабуть, не дуже цікавилась предметом,
Було в очах твоїх так легко заблукати,
Сплелись весна й думки живим букетом …
Від дружби до любові лише одна сходинка,
Лови її, тримай, це справжні чари,
Любові лабіринт. Лишилась половинка,
І знову хмари …
Через надумані стандарти поведінки
Палає серце молодої жінки.
Ти не турбуйся, без образ, лиш посмішки малюнок.
Десь загубився вже той дружній поцілунок.
Любов є різна, не в годинах її цінність …
Замерзла на шоках вся дружня ніжність.
Щасливий щастям я твоїм, чарівна,
Біжи, ти вільна …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Чи можна вкрасти любов?
Можна. Ти ж можеш вкрасти посмішку,
Призначену не тобі …
Ти ж можеш вкрасти не твою весну,
Блукаючи в чужому сні …
А яка вона вкрадена любов?
Вона сварлива, непідкупна,
Вона як скеля неприступна,
Вона з чужого серця на волю рветься,
І до злодюги не озветься?!
А можна повернути вкрадену любов?
Уже не візьмуть. Вона не має більше сили!
Ослабли вже її колись могутні крила.
Не покладеш, де взяв.
Там двері й вікна вже всі зачинили …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Коли країною керують Наче,
То голос розуму в куточку плаче.
На троні міцно всілися, міняють пози,
Бо що тих інших Наче їм погрози …
В рядок зібрались наче президенти,
Наче міністри, наче дисиденти.
Читають голосно свої наче промови,
На опонентів наче хмурять брови ...
….............
От уяви, що в школі діток зустрічає
Теж наче вчитель, що наче навчає,
Що пече хліб для нас теж наче пекар,
А ліки видає наче аптекар
Студентів вчить теж наче викладач,
Вся лекція з неправильних задач,
Лікує землю наче агроном,
А хитре зло стає наче добром
Всюди по хаті скаче Наче,
Воно вже велетень, не гном,
Не заховаєш під столом,
Воно ж активне, не ледаче …
Наче батьки зустрілись й наче діти,
Посумувати, може - наче порадіти?!
Чи порадіти, як посумувати?!
Як можна відчуття таке назвати?!
За наче кавою сиділи Наче й Наче,
Оте, що зліва, наче говорило,
А справа Наче слухало і наче розуміло.
Так Наче з Наче цілу вічність і прожило …
Яка ж різниця є між цими Наче?!
Це наче думало, а це наче любило.
Це наче сумувало, а це наче раділо.
Сіре ніяке в тому світі ледве животіло.
Ростуть в саду теж наче квіти,
Бо наче садівник буде бур’ян глядіти.
Коли ж наче любити стали наче діти,
Стало по справжньому тьмяніти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760762
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2017
Коли душа мовчить, не хоче говорити,
Не треба її чимось зайвим злити,
Бо можна її зайвим розчавити.
Не від душі і посмішка гримаса,
Не від душі і квіти не прикраса.
З обличчя варто посмішку цю змити.
Аж раптом кроки, кілька слів про осінь,
Про опечалену замріяну природу.
Ти знову бачиш жінки ніжну вроду.
Вона як вітер, що кудись несеться,
Вона як стежка, що шепоче, кличе,
Вона так радісно сміється,
А ти все в небо вище й вище …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017
Я пам’ятатиму ту ніч, той день*,
Коли ми вперше перетнули межу
Горя батьків, болю дітей,
Нікчемностей у формі злих тіней!
А потім люди, люди і Народ,
Що навчений до своїх прав й свобод,
Яких перетворили на юрбу,
Кривавим шоу всім закривши рот.
...
Чи то юрба, чи то народ,
Чомусь не може без господ,
Чи то пороблено йому,
Чи то вона така потвора?!
А може вона просто хвора,
А ліки їй все не несуть …
Вона зробилась зовсім квола,
І вся її у цьому суть!
*30 листопада – 1 грудня 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2017
Я не буду вриватися у двері,
Котрі зачинені на ключ.
Бо потрібно чекати і стукати цілу вічність
Заради одного нещирого слова.
Я не хочу розгойдувати тебе,
Коли ти не смієшся, як дитина.
Ти взагалі не смієшся.
Чужа серйозність
Чи удавана зайнятість.
Бо ти так випадково розіб’єшся …
І це буде значно гірше,
Ніж дивитися на зачинені двері,
Ніж слухати тишу.
Ніж розглядати порожні каруселі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Ти з нас не насміхалась, ти сміялась,
Ти нас не ображала, жартувала
Дистанцію між нами не тримала,
Ти захищала …
Ти захищала наше право бути,
Право сказати і право почути.
Могла і попросити щось забути,
Щоб, коли прийде час, уже це знати.
Радянська школа - забавка екранна.
Різницю всім довелося відчути.
А вчителька мов свічечка палала,
Щоб дати щось побачити, почути …
Мій друг тоді ну зовсім був кумедний,
Мені ж казала, ну який ти лірик,
Чорнобиль з друга вичавив кумедність,
Та й інші постарались чорні стріли …
Ти шанувала цих двох дивних друзів,
На другій парті зліва, майже кара,
Але чомусь хотіла нас почути,
Мабуть, щось відчувала …
Твоя улюблениця там сиділа справа,
Що вміла розповісти, як літати,
Чомусь зуміла також розказати,
Що в юності теж вміють помирати …
Коли сердилась, ти ніколи не кричала,
Слова бували і прості, й пророчі,
А твір мій просто взяла й заховала,
Бо ми ще неготові до мороку і ночі …
Тебе уже немає в нашій школі,
Та я й не знаю, хто тепер там Вчитель,
Отой єдиний, що рятує долі,
Той, що планети найцінніший житель!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760455
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2017
Коли тріщить від болю серце і розлітається навпіл,
Я набираю твоє ім’я у світі інтернет - мереж.
Ну скажіть мені, де ще … я можу пробігти сотні кілометрів за мить,
Де ще … як не в просторі без штучних і обридливих меж!
Без сум’яття пишу про сніг, що впав раптово у мої долоні,
Розповідаю, як я біг, щоб відчути вітер у скроні.
Пишу про вулиці такі порожні,
На яких раптом нізвідки кілька таких рідних подорожніх ….
Ти не злишся, що я забираю
Твій час такий дорогоцінний,
Тобі не шкода,
У тебе все просто і щиро. І я забуваю про дощ осінній …
Ти зі мною говориш, бо це тобі треба,
Бо у тебе є така потреба,
Бо в нас з тобою,
І над нами спільне небо … не тільки для себе …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
Кістлява баба, у руках відерце,
Обличчя в зморшках. Дірка там, де серце.
Міцне коріння проросло глибоко,
А гілки так далеко, що ледь сягає око!
Для когось ти надія, для когось ти повія,
А звуть тебе … Олігархія.
Тебе помалювали, по модному убрали
Малюються портрети, прислужують «поети» …
Над Україною вороною літаєш.
Чи то глумишся, чи данину малу маєш?!
В «театрі» безталанна всі перші ролі граєш,
Кривиш мармизу, оплески збираєш.
А ти лишень злодюжка,
Дрібнесенька п’янчужка.
Тобі усе віддали,
Лиш душі заховали!
Та затряслася раптом у тої відьми хата
Стукіт у двері. Хтось ламає грати …
Кричить і біситься хвостата,
Але нема куди тікати …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760298
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2017
Традиція постала в Україні,
Ховатись під місцевого князька,
Бо страшно залишитись наодинці
В державі, де чинуші як ординці …
Тож як попадеш в землі - володіння,
То не дивуйся на просте хотіння:
Ти чий, що так себе ведеш зухвало,
Бо князь бажають знати, що то завітало.
Чи тре йому боятись, чи втікати,
Бо може то відомі депутати,
Чи краще просто вас не помічати,
Як небезпечно гнів адресувати …
Але якщо ви гордо сам по собі,
І справедливість стиль життя чи хобі,
Вилазить вся «крута братва» зі сховку,
Щоб розламати вчасно гостру голку …
Бо не стає «воно» на четвереньки,
Не називає боса своїм неньком,
Ніякий подарунок не підносить,
Ще гірше – зовсім ніц не просить!
То ж годувальник, то свята людина,
Йому співають в церкві кожну днину,
А тут якась чужа, дурна істота,
Заходить в повний зріст в його ворота …
І всі пішли на захист пахана,
Вдягли святкові вишиті сорочки,
Дістали з сховку всі свої заточки,
Сорочка гарна, голова ж дурна …
Хто взяв на душу гріх, не так уже й важливо,
Це кодло кілька днів себе хвалило.
Лилось рікою знов дармове пиво,
Раб не радіє, в нього все виходить криво …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Зупинитись поговорити з тим,
Від кого нічого не треба,
Залишитись допомогти.
Не за гроші. Відчути потребу …
А «успішні» зустрінуть сміхом
Таку вашу чергову халепу.
Ви ж у їхніх очах нагадуєте …
Недорозвинуту амебу.
Чи сидіти в «високому» товаристві,
Що боїться зайвий раз дихнути,
Чи говорити з тими, хто не знає,
Як щиро руку потиснути …
Я люблю тих, хто робить зайві вчинки,
Хто не боїться осуду тупого,
Хто не боїться впасти. Не за законом ринку
Не пошкодує для кохання нічого свого!
Там ж сіроманці туляться на сцені,
Там тхне, там тісно, світло зовсім тьмяне,
Втечи! Тобі цього гармидеру не треба!
Тут зовсім поруч сонце, щирість, навіть небо …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
І зовсім не проста була вона,
ви не побачите її з вікна,
ви не почуєте її у гомінкому місті,
а щоб знайти її,
потрібно бачити поезію у листі,
що обіймає стовбури дерев,
чи у дощі, яким спілкується з закоханими місто ...
Ти можеш її бачити, а можеш ні,
Можеш її почути, як захочеш,
Усе, що дощ тобі писав на склі,
Усе, що лиш коханим дощ шепоче ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Так ніжно-ніжно розмовляла твоя рука.
Твоїх очей ласкава мова …
Навіщо нам німі вуста?
Не потребує ані слова.
Кохана, я твою весну навчу дощами розмовляти,
Ще вранці сніг, а в вечір дощ,
Навіщо так тебе лякати.
Проміння сонця все зберу і обійму його в долоні.
Тебе за обрій понесу,
Хоч це у тебе я в полоні …
[i]Музичний супровід створений з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Коли я обирав життя, то ти обрала сцену.
У мене біль живий, у тебе ж зіграний майстерно.
Коли дивилась вбік чи відводила очі,
В безмежну пустоту зривались мої ночі.
Тепер усе не так. Сміюся над собою,
Тим більше я сміюсь над хмурою тобою …
Та десь поділась ця нахмурена особа,
...
Запізно … Вже пішов. В душі вже інша спроба …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
Мрію відібрати неможливо,
Її неможливо вбити!
Можна звичайно брудом облити,
Якщо чужому відкрити!
Ти можеш її ліпити й ліпити,
Можеш навіть з нею говорити,
Чи якось по іншому в житті
Нікчемність, понурість позлити!
А можеш її малювати,
Словами її описати,
Чи навіть в куточках душі
Знайти їй ім’я і ім’ям цим назвати!
Її захочуть забрати,
Сама буде утікати,
Але чи захочеш ти сам,
Мрію свою наздогнати!?
Якщо маєш крила,
І світло, і волю,
Мрію не віддай нікому свою,
Не мрію втрачаєш, ... долю!
Бо доля без мрії облуда,
Порожня безглузда споруда,
Неначе опудало в полі,
Що лякає щасливі долі ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017