| Сторінки (9/863): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Я заблукав в твоєму сні, що на пів ночі,
Відкрити очі і не можу, і не хочу.
Але такі ви неслухняні друзі - очі,
Сумую вами і над вами я регочу.
Я простояв немовби вічність за вікном,
З твоїм теплом між відблисків зірок.
А ти закуталась своїм жіночим сном,
І спиш. А тут від мене тільки крок …
Ні того вітру, ні дощу, ні пахощів весни.
Ще невідомо, що задумали вони.
Ще невідомі оперет цих автори.
Ти не пускаєш нас у свої сни …
Може в вікні примарний силует,
Що час від часу посилає запах кави,
Стане частинкою для щирої забави -
З дощем разом ще не написаний сюжет …
У ньому двоє пар очей, дотик плечей,
У ньому жодної з набридливих речей,
І так багато, що заховано від всіх,
Якби я це усе тобі віддати міг …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Коли я забуду тебе забувати,
По-іншому зовсім світитиме сонце.
І хмари забудуть небом літати.
І місяць забуде втекти крізь віконце.
І зовсім по-іншому цвістимуть квіти,
І птахи забудуть кудись утікати,
Забуду вірші на будинках писати,
Позичив, побачив? Забуду віддати.
Уміння дивитись і бачити сонце,
Уміння за мить опинитись край світу.
З характеру свого видовбую стронцій.
Кому ще потрібні подібні кульбіти …
Хтось інший забуде когось забувати,
Закине у небо здобутки і втрати,
Хтось інший зуміє це все упіймати,
Забуде забути? Навчиться шукати …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018
А я про тебе начебто про небо,
А я про тебе начебто про сонце,
Придумана п’янка потреба,
Не пропускають охоронці …
Придумали омани світу,
Придумали сухі принади,
Кілька ковтків сухого сміху,
Не надруковані балади …
Скуйовджене чуже волосся,
І не про це у мене йшлося,
А про чиїсь глибокі далі,
Які все далі, далі, далі …
Суворий запах середмістя,
Що молоде, мов років двісті,
Для юності вдихаю в себе
Кусочки волі з твого неба …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
Н. Т.
- Марго, а ви сьогодні без прикрас,
Що сталось, ви змінились чи забули?
Чи може ви від когось щось почули,
Що ця дрібниця може розлучити нас …
Ви вчора грали так чудово на роялі,
Все так граційно, ви чудові у цій шалі,
Мій друг нас познайомив у два слова
І нескінченна вийшла в нас розмова …
М.
- Колись хтось скаже: я – єдина, кого ви обняли.
Ще б пак, великий винахідник, майже чародій,
Ми з вами тут удвох цю вічність простояли,
Ти обійми мене. Не бійся. Ти посмій.
Можливо, ти боїшся так вчинити,
Можливо, жінка – не дозволена межа,
І цього навіть Теслі не змінити,
Потоків струму все проткнула мережа …
Н. Т.
- Ви так хотіли десь будиночок за містом
І щоб природою заповнити весь світ,
А я для вас готовий садом обійняти
Усе, що тут за кожними з міських воріт …
М.
- На вас чекає завтра Ніагара,
Потік енергії заповнить весь цей світ.
Але у вас не буде серця мого,
Не буду обирати я воріт …
Послухаю чужу пересторогу,
Що ви не звідси. Ви чужий тут серед нас,
Хоч ви не вірите, я вас вручаю богу,
А на прощання вам зіграю вальс …
*[i]у вірші йдеться про єдину любов Ніколи Тесли[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
У неї струни,
Тіло, що його обняти.
Готові шхуни
Не плисти. У небесах літати.
У неї очі.
Погляд упіймати
Не можеш. Хочеш.
Що розсипав, позбирати …
Немає болю.
Вже давно закрили штори.
Знову тобою
Наповнилось незриме море.
Знову тобою
Посміхалось поміж хмари небо.
Тобі такою.
Мені чужою, мабуть, треба.
Комусь стіною.
Комусь луною голосною.
Комусь чужою.
Комусь такою неземною.
Хочу для тебе
Саме такого сонця й неба.
Того, що скраю?
В хмарах? Без потреби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
Хоч ти стояла вся знесилена й розбита,
Немов скляне щось кинули з розмаху об стіну,
Немов та книжка, що ніколи не відкрита,
Немов би глумом хтось вдягнув твою красу …
Чи ти була така невидима у всьому,
Чи ти була надто складна, надто проста,
Чи ти ніколи не боялась втоми,
Чи ти жива, а може вже не та?
Чи ти розкидана мов квіти по підлозі,
Чи навпаки одягнута в тепло,
Чи ти в спокої, чи застила у тривозі,
Куди ж тебе таку сьогодні занесло?
Роздягнута, чутлива, безборонна,
Нікому не дано таку красу,
А вона б’ється, бо стіна бетонна.
Візьму на руки і її так понесу …
В який би бік ми з нею не ходили,
Там всюди погляди і поштовхи чиїсь.
Її уже в якийсь капкан зловили,
Але ми з нею вже навік переплелись …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018
А ти не знала, як це все назвати.
І чи ховати в серце все, що просто на вустах?
І чи казати чи нічого не казати?
Якесь це дивне почуття чи може страх …
А ти просто не знала.
Не бачила чи не хотіла.
Собі зізнатись у маленьких помилках,
В яких тобі хотілось заховатись.
Так у гніздо ховається маленький птах …
Але гнізда уже немає.
На його місці велетень з металу й скла.
І вже ніхто тут більше не чекає,
Щоб ти вірше́м злетіла, може повз пройшла …
І він не знав,
Що всі оці принади,
Розкидані мов віялом в очах,
Всього лише скрипучі автостради -
Порожні і бездушні по ночах …
Удень вони надмірно галасливі,
Здаються переповнені життям,
Приманливі і дещо мерехтливі,
І з шин не співом, а лише виттям …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
А ти стояла розгублена і зачарована тим,
Що хтось тобі так багато приніс усього́ у долонях,
Складне здавалося звичайним і простим,
Щось дуже голосно й незвично билось в скронях.
Неначе зачарована дощем і сонцем,
І небо щось ховало під своїм плащем,
У серці зачаїлось незнайоме «хто це»,
Якби ж ти тільки знала, що за цим лицем …
І незвичайний, і не з цього світу,
Він дивиться неначе вперше і мовчить,
Він думає, що він десь просто спить,
А вже немає того його світу …
Ти обійняла не його, ти обійняла весь його той дивний світ,
Ти поселила все це тут – в своєму світі,
Ти думала, що це неначе кілька біт чи кілобіт,
А вже планети вийшли на нову орбіту …
І як тепер дивитись у його лице -
Таке незвичне, навіть страхітливе,
Але він поряд, тут його плече,
І інший світ по своєму красивий ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
Вже списані стоси паперу,
Куди розкидають несміло.
Чорним пишуть на біле
Близьких і далеких людей.
І роблять помилки часто,
Вимазують руки у біле,
Вимазують руки у чорне,
Складаючи пазли з вістей …
Важливе стає важливішим,
Буденне стає надважливим,
Здається смішним і брехливим
Минуле, що було примхливим …
І знову в пошані обійми,
В пошані усе найпростіше.
Колись всі такі непостійні
Стають у житті найстійкіші …
Колись всі такі випадкові
Стають просто не замінимі.
Ховаєш в важливому слові
Мільйони відтінків любові …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Здавалося щастя маленьким – маленьким.
Як пташка ховалось в маленьке гніздо.
Чи може у неї втомилось серденько,
Чи може то втома у серця твого …
А пташка та справді кудись полетіла,
Попала у клітку і все зрозуміла,
Що їй так хотілось тут поруч співати,
Де зовсім не хочуть її упіймати …
Хоч вистели клітку усю в діаманти,
Готові співати круті музиканти,
Та в клітці чомусь не жартується пташці,
Сумує в такому клітковому щасті …
Зламала ту клітку й собі полетіла,
А то не дерева вже, а тільки стіни,
А то не ставок вже, стоять тут машини,
Пропало це все, що колись ти любила …
І де тільки в пташки взялися ці сили,
Що все це у різні боки закрутили,
Пропали будинки, пропали машини,
І знов повернулись з тобою хвилини …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Хтось інші зорі малював в твоїх очах,
Хтось інше небо видумав для тебе,
Знаходила своє в чужих словах,
У чомусь іншому знаходила потребу …
Воно все інше. Що мені туди
Кидати погляд чи про це писати?!
Я тільки хочу: там, де будеш ти,
Щоб це хотілось на вікні намалювати …
А може ти побачиш у вікні
Якісь знайомі обриси на не твоєму небі,
Які колись були в моєму сні,
Що я колись їх малював для тебе …
Подумаєш, що це все неспроста.
Напишеш щось просте мені в мережі.
Така собі звичайна суєта
Для мене втратить свої звичні межі …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Ти – може, мій дощ?
Ти – може, мій вітер?
Ти – може, мої загублені квіти?
Ти – може, мої не пробуджені ранки?
Щось, щоб сумувати і щось, щоб радіти …
Не дощ, бо спекотно і трішки байдуже,
Не вітер. Бо крізь почуття і не дуже
Болить, коли втома панує у серці,
А серце не хоче вже звичного герцю …
Ще квіти. Їх справді на тобі багато.
Ще квіти. Їх справді у тобі багато.
Ще ранок. Бо хочу з тобою літати,
Але не стараюсь тебе упіймати.
Бо хочу і вітер, і дощ на світанку,
Одягнені в щирість і ночі, і ранки.
Гаряча уява від заходу сонця.
Хижак одягнувся в костюм оборонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
Блукають світом зачаровані сновиди,
Таке собі без вигинів життя,
Спостерігаючи добра і зла кориди,
Не відчувають за сонливість каяття …
Обрали найпростіше - і не дні, й не ночі,
І радощі, й страждання лиш на певний зріст.
Рівнина ця псує, але не ріже очі,
Такий собі на совість і сміливість піст …
Бо Інше – це не зона для комфорту.
Застило все, немов у паузі життя.
Щось дивне там тече через аорту -
Вже не червоне - якесь інше відчуття …
Чи десь пробудиться ще український Данко?
А може це стосується не нас?
У людства не було давно світанку,
В безглуздя перетворюється час …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018
Той літній дощ ну зовсім нереальний,
Прорвалось сонце так, що аж сліпить,
Дивує вже не світ реально – віртуальний,
А та, що десь під тим дощем біжить …
Не помічаючи, що наче та актриса,
Збирає оплески дивакуватих глядачів,
Здаються застарілими колишні смисли,
Бо ж у дощу немає власників і покупців …
Не помічаючи, що наче стюардеса
Злетіла вже в повітря і летить,
А може вона просто поетеса,
І пише вірші тим, що так біжить …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018
Суворим був тридцять дев’ятий рік,
Творінням втішений Вільгельма Шмідта,
Невпинно час прискорював свій біг,
Вселилась знана львівська там кобіта.
Міністра вподобала у чоловіки,
Гуляли в домі львівські правники,
А далі засвітились на віки,
У вікнах віденські блискучі лампівки …
Дещо пізніше ресторанне там життя:
Делікатеси, прянощі і вина,
Салонна музика спокійна і невинна
Вбирала в себе запізніле каяття …
Облюбували затишні кімнати художники й таксисти, зачекати
Потрібно було добрих півгодини
В перукаря найкращого хвилини …
А далі рушитися стали стіни,
Будинок розібрали без журби,
І пустка у очах постала з тої днини,
Роки уже суддівської тяжби.
Може тому, що став поет спиною,
Може тому, що крил у інший бік політ,
Місто будинку цього сповнилось журбою,
Він як солдат боровся і поліг …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2018
«Дожити до понеділка»,
Щоб знову прийти на роботу,
Де щирі дитячі очі
Чекають на твою турботу …
«Дожити до понеділка»,
Бо як по іншому жити
У світі, де встановлено стрілку,
Протилежну напрямку любити …
«Дожити до понеділка»,
Коли будуть знову питання -
Не знаєш як відповісти,
В безсиллі якомусь зізнання …
Чекаєш закінчення тижня,
Щоб було все простіше,
А де себе два дні подіти,
Щоб хтось розумів твої вірші …
Щоб хтось радів сильно і щиро, так само щиро журився,
Переживав болюче, щоб ти не помилився,
Бо десь кабінетні нетрі стрічають набуту щирість,
Де роздають білети на підвищену немилість …
А ти штовхаєш в спину камінну німу істоту,
Що перетворює в ницість найкращу твою роботу.
Дивились дитячі очі, не навчені ще вдаванню,
Як те, що є найголовнішим, не стало все ще останнім …
Як те, що є найціннішим,
Стоїть, як якась фортеця.
І вчителю стало світліше,
Бо стежка привела до серця …
*[i]з вдячністю В’ячеславу Тихонову і усім, хто обрав таку Професію[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794280
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2018
Дощ змиває сліди і погляди,
Це він грає так, а не шумить.
І ти губишся в марних здогадах,
Будиш все, що байдужість злить …
Проникає у душу холодом,
Проникає псевдо - золотом,
Навіть в дощ якоїсь миті
Вікна – очі хмуряться умиті …
Так хоч відблиск сонця їх ховав,
Так хоч хтось пилюкою посипав,
Поки світ безпечно тихо спав,
Дощ на землю раптом випав …
Пробудились люди, а кругом
Вже немає того, що в дитинстві
Чи у юності не мирилось зі злом.
Тішиться безглуздя в свинстві …
Нахапало статків й похвальби,
І немає сенсу ні куди, ні звідки,
Серед тої дикої гульби
Не питай нічого у своєї зірки …
Одізвались люди і дощі,
Стали знов потрібними вірші,
Розпочався із дощем концерт,
В шапку кинув дощ останній цент …
Хтось заслухався, з нахмуреним чолом
Так стояв і слухав до кінця,
Бо болить уже, що там за вимитим вікном …
І мелодія болить, і скрипка ця …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2018
Квіти загубились на твоєму платті,
А в очах затрималось нічне багаття.
Біжиш, ти десь комусь потрібна.
Бо рідна.
Немов по клавішах рука,
Ледь зачепила ти якогось дивака,
Слова - натягнута струна,
Така одна.
Тебе хоч знаєш вже багато років,
А ти все далі нерозвідана земля,
І не шкодуєш осеней і кроків,
А може нічия …
Мабуть, чиясь, бо так летиш очима,
У своїх мріях не спиняєшся й на мить,
Але нічого не ховаєш за плечима,
Тобі болить …
Здалеку рідна, а ще далі ледь чужа,
Сховались одночасно посмішка й сльоза.
Несправжня - справжня і така мрійлива,
Серйозно – жартівлива …
У тебе завтра дощ, а може завтра літо.
У перший день потрібно особливо увійти.
Десь голосно лунає Despacito,
Для твоїх квітів це все мусить підійти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
Ти народилась на зовсім далекій планеті,
В якої два сонця, а від супутників в небі немов розбігаються очі,
Тобі не потрібно нічого, щоб проводити час в Інтернеті …
І майже місяць тривають твої неземні, нічиї, ні про що ночі …
А може вони лиш здаються такими,
Вриваються в простір якісь незнайомі об’єкти, істоти,
Що хочуть назвати ці ночі і дні ці своїми,
Та рішення тут за тобою: ти проти …
І раптом те сонце, що справа, зробилося чорним, мов прірва,
Поглинуло менше, яке полюбляло все збоку,
Улюблене місце твоє зараз кругле мов вирва,
До тебе так близько. Не більше маленького кроку.
На відстані рук твій світ опинився від мого,
На відстані дотику, подиху, думки, бо відстань ніщо,
Я в світу того відберу все, що має хоч краплю чогось справді твого.
Він знищив це все. Між ним і тобою залишиться тільки маленьке вікно …
У ньому тепер одна величезна планета,
Без сонця, без світла,
Така собі чорна діра.
Яка наковталась чужого й пихтить як якась сигарета.
Згоріла дотла.
А ти ж її так обійняти хотіла. Але не змогла. Бо ніщо … Бо діра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2018
Вона пройшла повз тебе, зовсім поруч.
І хто сказав, що тут її уже нема,
Що повернула десь праворуч чи ліворуч,
Вона у всьому, що навколо, розцвіла …
Вона у цих чудових ніжних квітах,
Вона у втомленому від дощів бузку,
Вона роздягнута вночі, удень одіта
В весняних райдуг сонячну красу …
Вона туди далеко полетіла.
А що там? Там у неї цілий світ.
От тільки в тебе її світу вже немає,
Її неспокою, її стрімких орбіт …
Але ж чому так серце щось питає,
І поглядає в неспокійні небеса?
Вона у серці тому сховок має,
А у вірші живе її душа …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2018
Дві піщинки людської щирості,
Загублені у джунглях людської сліпоти,
Два уламки нетерпимості,
Ви знаєте: вам зовсім не сюди.
Два океани людської мудрості,
Чому ж у вас не залишилось води,
Скільки глупства і байдужості,
Скільки можна безперестанку йти …
Два дзеркала людської юності,
В вас стільки старості, що мені не туди,
Два всесвіти в очах однієї чарівності,
По піску в бік моря найдорожчі сліди …
Весняного задзеркалля сміливості
Хоч трішки позичити, не торкаючись води,
Завдовжки у вічність миттєвості
Мені подарувала ненароком ти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2018
Рівний рядок бокалів,
Старі дитячі фото,
Якісь непотрібні медалі,
І Шекспір … ніяк і збоку.
Серце зроблене зі сталі,
Смішні ці ваші боти,
І не страшні скрижалі,
Прожитого безбарвно року ….
Якісь безглузді травлі,
Обман на десятки, не соту,
Зрубані дерева в реалі,
І розум на дно на півроку …
Емоції щезнуть у пащі хтивих моральних шакалів,
Нікчемності спалять чесноти,
Пробуджуся завтра в астралі -
Душа від душі за півкроку …
Штовхнув хтось один з бокалів,
Ожили дитячі фото,
Якісь непотрібні деталі.
Будь поруч, але не збоку ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793405
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2018
Здобутки величі людської, що для гостей безцінний скарб,
А нині жадності лихої вже не злічити сірих фарб ...
Як всілась жаба серед міста і ненаїдна аж скрипить,
Львівська громада наче кітка скрутилась вузликом і спить!
І до мишей її не тягне, нащо вовтузитись дарма,
А жаба наче панна квітне, хоч де та панна … та ж нема …
Але чомусь товпа щаслива, обшоколадилася вся.
На камеру така грайлива, за камеру - щезає в небуття …
Розбите скельце окулярів ховає справжнє почуття.
Буває, іншого немає. Буває, що не той, не та.
Боюся, раптом налякаю. Ввірвуся в райдужне життя.
Прогнати легше. Я це знаю. Бідаку - чорного кота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793055
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2018
Я дощ. Коли приходжу, ти мені радієш …
Немов для поцілунку, підставляєш губи і лице.
Ти сонце. Іноді ти світиш, іноді ти грієш.
П'янієш від напою мого - в мене ж дощ, а не якесь винце …
І дуже рідко так буває,
що дощ і сонце граються в ту саму гру.
І зрозуміле виправдання в сонця:
тепло своє тримаю для дощу …
Він хоч вдає, що інше щось турбує.
Вдає, що іноді нічого вже не чує …
Але ж вона хотіла так дощу?
Кидає все. Каже: до неї я лечу!
Вона радіє, посміхається душею.
На сцені в неї найвідоміша з ролей.
У білих хмарах обіймається він з нею.
День наче найпрекрасніша з ночей …
Його вже місяць раптом як нема,
Вона образу свою в серці зберегла …
А потім вже не дощ, гроза.
Її ж нема. Пробач, бо вибачити так і не змогла …
І раптом розриває сіру зливу.
Дивись, що я тобі сьогодні принесла.
У відповідь всміхнувся дощ щасливо,
Гроза пройшла ...
І жодного вам невідомого ікса.
Одна любов і цілі небеса.
І як тому дощу? І ходиться, і спиться, і злітається.
І сонцю так. Їй ніколи. Дощ починається …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
Півсвіту вигнулося райдугою в небі,
Півсвіту втупилось у землю і мовчить,
Півсвіту все гребе під себе,
Півсвіту сонячно усе, а пів дощить …
Пробігла дівчина з веснянкою – плащем,
Любуюсь тим негаданим дощем,
Почервонілі вишні наче жарт
Кидають свого товариства вже на старт …
Щось ви занадто скоро розігнались.
У вас ще місяць на вітрів цих споглядання.
І під дощем і градом цим стояння.
А ви комусь в обійми вже попались …
І вже не вирвались.
Валяєтесь внизу.
Вітрам противились.
А вітер здув красу …
Йому байдуже,
Бо йому летіти.
Ти вибач, друже,
За такі кульбіти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2018
Ловлю твій подих.
І ловлю твій вітер.
Малюю з погляду твого
На вікнах квіти …
Стільки фантазії
Малюнок не помістить.
Потрібна музика,
Тоді десь треба сісти …
Щоб з струн складати чудернацькі візерунки,
З душі здирати непотрібні обладунки.
Якщо з душі не вдасться це все здерти,
Не буде музики, хоч пальці всі обдерти ..
А просто звуки,
Ні про що слова.
Питаєш сам себе,
Чи ще Вона жива?
Та ні. Нікуди не пішла.
Стоїть мов бідна родичка в куточку.
Красива, втомлена, і поки що одна,
Завжди усміхнена і трішки неземна …
Складаю з струн малі й великі візерунки,
Вже й сам не знаю, чи то звуки, чи малюнки,
Чи просто зачаровані слова.
А ось ще інструмент - жіночі каблуки. Це Ти прийшла.
І я вже відкладаю весь цей реманент.
Стрункі ряди думок ти поламала вщент.
Тепер ввірвалося якесь різноголосся,
Від нових фарб пропав вже зовсім недолугий диригент …
Емоцій град.
Від них відвик.
Думок яскравих, чорно-білих на цілий парад.
Валяється в кутку забутий дощовик.
Крізь хмари сонце пробивається в кімнату,
І просить десь так в цій кімнаті стати,
Щоб йому зручно було Нам світити,
Бо в нього справи. Ні́коли чекати …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
Я б обійняв свою віолончель -
Суворий світ очей, емоцій, скель.
Якщо все складно і не зрозумів,
Така любов – лише сюжет без слів.
Якщо втопився у очах, то все чомусь,
На крах емоцій серцем відізвусь.
Я не боюся впадин, ані скель,
Це лиш уява, а не цитадель …
Але коли мовчить віолончель,
Німа, безглузда ця жорстка дуель.
Очі хоч бачать, який гарний інструмент,
Душа скрипить. Розстроїлась ущент …
Бо їй хоч кілька нот, і вже вона жива.
Це справжні ноти, музика – слова,
І вже вона нікуди не піде,
Між скелями тебе таку знайде …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
А я вже був сьогодні не такий.
Ти навіть не помітила підміни.
Настільки рідний і цілком чужий.
І відчуття, що поруч тільки стіни …
І зовсім не помітила дощу.
А дощ образився: для кого я шепочу?
І вітер: байдуже, що я свищу́?
І зовсім байдуже, що я там хочу …
Не ображайтесь: в неї просто сон.
Вона давно його чекала і хотіла.
Розбито скло на кожному з вікон.
Крізь них вона у далеч полетіла …
Не ображайтеся: у кожного свій дощ.
І вітер іноді буває безсердечним.
Серед дрібних і надвеликих життєплощ
Хай буде хтось тобі і ґречним, і доречним …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
Ти сховалась у цьому захмарному небі,
Чудернацький цей одяг сьогодні у тебе,
Зачаїлась в деревах - там, де сонце заходить,
Там де кожна стежина своє щось виводить …
Розлітались довкола весняні комети,
Розкричались усякі місцеві прикмети,
Розлетілись врізнобіч усі за і проти,
Тихі радощі і ще тихіші скорботи …
Звідки взялась та чорна незнана планета,
Ця жорстока закритість і відвертість поета,
Безупинна гонитва і така ж нерухомість,
Незнайома відомість і сліпа невідомість …
Доганяють у лісі усі сіроманця,
Їм від нього потрібно останнього танцю,
Їм від нього потрібно усе і нічого,
Він біжить, він встигає в останню дорогу …
Вибухають навколо смертельні заряди,
Цьому вовчому соло безглузді поради,
А на все це дивилась маленька дитина,
І стає дуже чорна її власна картина …
Коли раптом жорстокий і злий сіроманець
Цю дитину на спину візьме наче ранець.
І її понесе крізь розриви і покруч,
Зрозуміє людина, що чорне десь поруч.
А можливо у ній заховалось, скрутилось,
На обличчі не видно, а в душі зачаїлось,
І розвага – впіймати усе незнайоме,
Розтоптати, знеславити все невідоме …
А у вовка в очах ця маленька дитина -
Така щира, відверта стоїть Україна,
Що протягує руку до добра і любові,
На руці цій лишились чиїсь краплі крові …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2018
Пісні і музику звичайні пишуть люди.
Такі ж звичайні слухають, читають.
Буває, ті ж самі в нестямі спалять.
Спустошені, від захвату стрибають …
Люблять також звичайні люди,
Заради тої, що одна, з’являються з нікуди
У них і щирість, і тепло, і неземні слова,
Ніким раніше не даровані дива …
Саджають квіти і дерева теж прості чарівники,
Придумують несхожість просто диваки.
А де ж беруться ті, хто нищить і псує,
Хто відбирає те, що інший щедро роздає?
Дитина хоче щиро обійняти.
А кажуть, що не варто. Це ж своє віддати.
І мрія промайнути на коні
Десь залишилась у чужому сні …
[b]Без-мрійник[/b] з забороною літати,
Колись весь світ готовий обійняти,
А зараз розтоптав чужу надію,
А зараз дивиться на світ, як на повію …
Хоча насправді сам усе продав,
Роздав, скалічив, вдрузки розламав.
Нічого цінного не залишив в душі,
Беземоційність у холодному плащі …
Хіба це все можливо замінити,
Хіба такому в дар усе своє?
Хіба таке можливо полюбити?
Скрутилось дзеркало порожнє, нічиє …
В старому місті продають квитки в дитинство.
І ціни наче зовсім не страшні.
Гримаса на обличчі і презирство,
Думки ні разу не даровані весні …
Дорослі діти і ще зовсім діти,
Дива замовили давно, а їх все не несуть.
В буденності себе нема куди подіти.
Але фантазію у вас не відберуть ...
Вона прорветься, вона буде жити,
Вогнем горітиме у поглядах живих,
Її потрібно тільки полюбити,
Бо важко їй одній серед чужих ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2018
В руїнах твого особливого міста,
По стінах твого неприступного замку
Це зовсім не шлях мінімаліста,
Що так коротає весь час свій до ранку …
Блукає чиясь загублена мрія,
Гартоване й випите з чарами зілля.
Надія на чари - хіба ж це надія?
За мить вже минає безслідно похмілля.
Ну як повернутись в омріяне місто,
В щасливих жінках і у втомлених квітах,
Яким вже над силу, щоб їх дарували.
Саджали, зривали і в серце вкладали …
Там десь зачаїлась несміло Каллісто,
Яка від кохання колись заховалась.
У схованці раптом обіймами вкрилась.
І в небо пропала …
Бо їй уготоване місце з зірками,
Постійно світити у но́чах над нами,
Ведмежою шкірою, щоб боронитись,
Від злоби сховатись, від холоду вкритись …
Ведмежою шкірою всупереч часу,
Без права торкатись річок, океанів.
А ти у руїнах шукаєш прикрасу,
Загублену тут в її ніч останню …
Ти знаєш: знайдеш і вона повернеться,
На відблиск минулого серцем озветься.
Здираєш до крові і пальці, і серце,
Вже пальці мов камені, серце мов скельце …
Знайшов, ось в піску ця твоя діадема,
Уже непотрібна словесна поема.
Скеровуєш промінь у зоряне небо,
Кричиш: повернись, я знайшов це для тебе …
Каллісто спустилась. Від світла і крику.
На світ озирнулась, до люду не звикла.
А де ж всі ті боги, що все це вчинили?
Мене ж між зірками навік помістили …
А богів немає. Стоять тільки люди.
Що їм твої щирості й ніжності треба.
Десь в космосі тіло для тебе шукали,
Зробили для тебе стежинку до неба …
Комусь дуже – дуже краси твої треба,
Пекуча і болісна вся ця потреба.
Каллісто спустилась. Краса ця зігріє,
Вона не втікає, вона все зуміє …
Тому й найпрекраснішу мабуть з жінок
Закинули боги на зоряне небо.
У когось була ця болюча потреба.
Можливо, це помста за люблячу тебе …
Краса, що кохає, спустилась з зірок.
Її розбудила людська щира віра.
Якби захотіла, то ще б полетіла,
А так ходить поруч за подих чи крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
Повернулась до мене спиною.
Я любуюсь тобою і так.
Я любуюсь тобою такою,
Але що ж там у тебе в очах?
Але що там нахмурені брови,
Але що там на твоїх губах?
Може усміх легкий вечоровий,
Може брів злетів ввись дикий птах?
До щоки доторкнувся легенько,
Так неначе по квітах ковзнув,
До глибин серця так далеченько,
А я в очі узяв і пірнув …
І лечу, зупинитись не можу,
Ти ж у мріях, не чуєш мій крик.
Я в глибинах твоїх переможу.
Або здамся. До битв уже звик …
Утонув, та своїми губами ти наповнила серце дощем,
Рятувала піснями, віршами, притулилась до мене плечем …
А я знову стрибаю в глибини непокірних жіночих очей,
Може десь по дорозі загину, може щастям сп’янію ущент …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
У неї райдуга злітає за плечима,
Неначе променем засліплює очима,
Дотик руки легкий мов подих вітру,
Людського почуття змішала всю палітру …
Тепер уже то холод, то пекуче сонце,
То [b]сон[/b] удень, то сум’яття ночей,
Можливо це було усе й не конче
Потрібно для цього́ [b]дощу[/b] гостей …
Почався як гроза, як буревій,
Його чіпати не дозволь, не смій,
А потім раптом спокій і печаль,
За тим неспокоєм страшенний жаль …
За тим вітрищем і за тим вогнем,
Якого не здолав сердечний щем,
За тою публікою чи за сценою такою,
Що виявились явором й вербою …
А так здавалось, що там стільки люду,
Там стільки галасу, людського пересуду,
Насправді тільки двійко втомлених дерев.
Регоче у кутку камінний лев …
Де ж та реальність взяла ті ключі
Відкрила двері в грози і дощі,
Відкрила очі в ночі й буревій
А ти їй кажеш: то чуже, не смій?
Занадто вже тієї простоти.
Може і зручно, але з цим не йти,
Не бігти, не летіти стрімголов.
Ти думав дощ, а то зайшла любов …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018
Я по тих струнах не навчився ще літати.
Звуки гітари хіба можуть обійняти,
Як лише ти очима своїми зумієш,
Як лише ти одна в цілому світі вмієш ….
Я у тих звуках можу зовсім заблукати.
Загублю вічність, щоб тебе в ній відшукати.
Хіба лишилось ще хоч щось, що міг віддати?
Серцем дивився, не старався упіймати …
І як тепер у музиці такій прожити,
Не опинитись каменем в чужому цвіті,
Не розчинитись серед вулиць і дахів,
Серед комусь написаних чужих віршів …
Я на тих струнах щось хотів тобі сказати.
Такою музикою, що не написати.
Такими образами, що немає слів.
Усе зробив, запам’ятати не посмів …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
За одну посмішку проси, що хочеш,
За одну мрію, яку шепочеш,
За один сон, довжиною в століття ...
Любов пролетіла своє повноліття.
За один дощ проси в нагороду
У неба, у сонця нев’янучу вроду.
Неначе мрій зимових концерт,
Все пролетіло, розбилося вщент.
Весняні грози усі подарунки
Порозкидали у поцілунках,
А літні грози ще більше злякали.
Міцно в обіймах кохання стискали …
А з падолистом все облетіло.
В краї далекі собі захотіло,
Як повернулось, то обійняло,
Пташкою - квіткою для тебе стало …
А ти така уся на цьому вітрі
М’яка, легка, а в тебе долі вістрям
Хтось намагався гострим вколоти.
А тобі так потрібні весни турботи.
Тобі потрібні зими́ прохолоди,
Щоб шанували серце і вроду.
І осені трішки чарів глибоких
В безсонні ночі, на ніжні щоки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
Чи просто бути номером один
В професії, у хобі чи в змаганні?
Звичайно, ні. Даремні намагання
Потрачених життів, а не годин …
Чи зачаровувати всіх роботою клітин
Людського головного мозку?!
Так само складно за відсутності останніх,
Якщо ікона, то вже супер - джин.
У цьому шумі, десь там на ходу
Пропущено любов, вкрадено роки.
Іноді в себе, у дітей, мовчать батьки.
В кайданках кроки …
Спиняєшся колись десь на самій вершині.
Розкрито злочини, байдужі для старої голови.
Знецінилося враз усе в секунди чи хвилини …
Де ж опинився ти?
І що з отих крутих угод, сюжетів,
Випитих вин, знеславлених зірок?!
Стоїш один в кайданках на паркеті,
Куди тепер твого життя місток …
Старі учительські поради.
Багато хто і їх вже зрадив …
Бути людиною? А це ще хто така?
На голову напнули ковпака …
А потім раптом тисячі з-за рогу,
Порушивши жорстку пересторогу,
Грудьми впираючись у танкову броню,
Змінити хочуть правду на брехню …
А той в кайданках все собі регоче,
На тих мурах дивитися не хоче.
Він ж майже бог, він правив цілим світом?
…
Замість життя екран з фальшивим звітом …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789862
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.05.2018
Ти приходиш до мене вранці
Разом з першим ранковим сонцем.
І маленькі сонячні танці
В тебе з ніжним твоїм охоронцем …
Ти приходиш до мене опівдні,
Коли ми з тобою мов рідні,
Коли ми з тобою далекі
Розлетілись наче лелеки …
Ти приходиш до мене у вечір,
Коли сонце жадає втечі.
Ти цілуєш мої губи,
Обіймаєш мене за плечі …
Ти приходиш до мене щоночі,
Сни чарівні вкривають очі.
Вітер в них увірватися хоче,
Бо інакше, про що він шепоче?
А про те, що насправді важливо,
Що ніколи в житті не минає,
Людська ніжність завжди красива.
Дощем плаче, вогнем палає …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
Ти мені болиш. Я тобі чужий.
Ти мені мовчиш. А за що прости?
Може за оці сині небеса,
Що просилась ти. Кажеш: відпусти …
Ти собі лети. Це вже вище хмар.
Там тої краси. Все для твоїх чар.
Хтось створив це все. І тепер не я.
Так невчасно все. Я вже не зіркар …
Ти в мені кричиш мов далекий птах.
А в житті мовчиш у своїх вітрах.
Поруч пролетиш. В тебе на губах
Кілька слів простих. Вже забутих в снах.
Що беріг в собі, що ще не віддав,
Все, що обіцяв, я це десь сховав.
Розповім колись тобі сам на сам.
Я тобі чужим не зумів. Не став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2018
Не йшла, пробігла, пролетіла,
Забрати щось на пам’ять захотіла.
Нічого кращого для себе не знайшла,
Тож раптом серце узяла …
Поклала десь в свої глибини,
Десь до скарбів своїх, можливо, додала.
Ти не могла ці щедрості хвилини
Так просто викинути. Справді, не могла …
Падає дощ. Злітають краплі з парасолі.
Неначе вправні стрибуни. Їм миті досить і вони на волі.
Летять кудись стрімким потоком далі.
Вже не краплини. Величаві кралі.
А ти чомусь кудись сховала серце.
Саме по собі вже на камінь твердне.
Ти не питаєшся ні в кого: Верше,
Куди ти нас ведеш уже не вперше?
Чому роздарував всі наші квіти,
Думки кудись порозсилав мов діти,
Себе нема куди тепер подіти,
Словами, поглядом холодним не зігріти …
А серце те немов вогонь горить,
Не плавиться, хоч і мовчить, не спить,
Немов якась фортеця, зовні мур.
Вистава двох не шахових фігур ...
Фортеця ця нізащо не здається,
Вона стоїть. Якось собі назветься.
Така собі маленька Ля Рошель -
Усе ще не закінчена дуель.
А може в неї і нема кінця?
Є речі, на яких нема купця.
Є те, що ні за що не продається.
Якщо хтось сумував, то зараз вже сміється ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018
Я хотів бути вітром,
Але якось не склалося.
Володіти чарами лісу,
Але мені не вдалося …
Бути твердим, мов скеля?
В цьому теж я знаюся.
Бути м'яким треба?
Можу і не каюся.
Хотів знайти стежку?
Вона ледь ввижається.
Стежка завузенька.
Униз обривається.
Хотів засвітити зірку?
Здається, що вдалося.
Так любив цю сторінку.
А вона розірвалася …
Я її складу частинами.
Вона і так тримається.
Порваними клітинами,
Віршами озивається ...
То озветься ніжністю,
То озветься радістю,
Тихою чарівністю,
Гордою принадністю.
А то раптом голосно,
А то раптом болісно,
Але струнно, клавішно.
Але завжди радісно ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Пройдисвіту завжди такий самий кінець.
Дав хабара на митниці, попався.
У банку за підробкою сховався.
Як прізвище змінив, по-іншому назвався,
У президенти навіть затесався.
А потім обманув усіх, вподобав заборонений товар,
Як результат, отриманий навар -
Вже за вітринами сучасне підприємство.
То був бандит, а враз зробився майже цар …
Несправжні фірми, але гроші по контракту,
І податківець куплений сліпий неначе,
Новий скарбник якось якогось року
Побризкав на то все сейсмічним депресантом …
Три імені в житті*. А підсумок – жорстока куля**.
Емоцій справжній океан. Обман. Життя кривуля.
Ось так і в нас. Що образ, то мов класика життя. Кудись лишень в минуле.
Не завжди зрозуміло до пуття. Не чують. А хіба раніше чули?
*[i]мається на увазі Філіп Музіка (двічі засуджений за шахрайство), що мав також імена Доналд Костер (кандидат у президенти США), Франк Коста.[/i]
** [i]результат життя як Айвара Кройгера, Філіпа Музіки та інших найвідоміших шахраїв людства[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789184
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2018
Ну що ти, музиканте, обіймаєш так гітару?!
Вона ж мовчазна, несмілива, нежива?
Ти кажеш, що почув в словах моїх неправду.
І що вона насправді не така ….
І що у ній живе нестримна вибухова сила,
І що у ній любов, яку ув’язнити несила.
І що у ній сердець людських позичена краса,
І що у неї теж, буває, виростають крила …
Послухай, дай-но я тобі зіграю,
Душа дозволить, може й заспіваю.
Бо я насправді тут не просто так стою.
Я на розмову з друзями чекаю …
Спочатку вітер тихо гомонить,
Заходить сонце, голосно мовчить,
Старезний явір плечі підпирає,
А молода черешня теж когось чекає …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Цей запах кави передмістя,
Буваю тут вже років двісті,
Вдивляюся в старі картини
Якоїсь невідомої родини.
Фортепіанні іноді концерти
Пробуджують життя в німій красі,
Життя тут неможливо стерти,
І недоречне це мінорне сі …
Сиджу, чекаю, бо сьогодні день,
Коли до мене ти на мить приходиш,
Було, що раз на рік. Тепер - лише на сто,
Там в інших тих світах якась незнана бродиш …
Але я бачу, що тобі це теж болить,
І що змагання з часом вже над силу,
Нічого не загасло і ніщо не спить,
Нам просто лиш на мить весь світ цей зупинили …
І того нашого німого почуття
Достатньо лиш на ці хвилини.
Що можуть в космосі маленькі дві людини?
Окрім як об’єднати два його кінця …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
Небом цим лечу до тебе,
Вітром цим тебе торкаюсь,
Все для тебе. Чи так для себе?
Не обертаюсь і не каюсь …
Я намагаюсь
Бути звичайним. Я намагаюсь щось не зламати.
Бути близьким, а не центральним.
Обійняти, а не забрати …
Де взяти тепло,
Де тебе шукати?
Я ж можу тобі щось поламати.
Крила зламав, то як літати.
А на землі німі перешкоди,
Їм не потрібно твоєї вроди.
А ти така - у тобі сонце.
У тобі вітер, дощу багато.
У тобі простір, у тебе крила,
Ніхто не зможе їх відібрати.
Тобі так легко в небо злетіти.
Квіти ловити, що я буду кидати.
Серце обняти, що я можу віддати.
Тобі залишилось його лише взяти.
Я буду чекати …
Тисячі років. А може колись все буде іншим.
І нас з тобою буде багато.
Багато серця, багато неба.
На відстані подиху. Іноді - кроків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Чи втри́маю я тебе́,
Коли́ леті́тимеш до ме́не,
Впійма́ю, - переко́ную себе́,
Мі́цно – мі́цно вхопи́ти ру́ки тре́ба …
А якщо за тобо́ю зірву́сь,
Полечу́ униз на аре́ну,
На́віть коли розіб’ю́сь,
Оберу́ циркову́ нарече́ну …
[i]Пра́вди я не боюсь,
Злама́юся, не прогну́сь,
З ле́стощів тільки смію́сь,
Любо́в’ю, буває, нап’ю́сь …
Над стра́хом, бува́є, смію́сь,
Але так за те́бе бою́сь,
Тому все ж піду́ і нап’ю́сь,
А по́тім вже розіб’ю́сь …
[/i]
Очі спини́ли. Лечу́.
У те́бе дивлю́сь досхочу́.
І ру́ки трима́ю твої
На́чебто кри́ла свої́ …
В очі дивлю́ся твої́,
На́чебто в не́бо своє́,
Кві́ти мої обійми́,
На́чебто се́рце моє́ ...
[i]Пра́вди я не боюсь,
Злама́юся, не прогну́сь,
З ле́стощів тільки смію́сь,
Любо́в’ю, буває, нап’ю́сь …
Над стра́хом, бува́є, смію́сь,
Але так за те́бе бою́сь,
Тому все ж піду́ і нап’ю́сь,
А по́тім вже розіб’ю́сь …
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Я б мабуть вибухнув давно,
Неначе кілограм тротилу,
Але ти встала, заступила,
У тебе кожен рух - тепло …
Безликість, хитрість і обман -
Стійкий і всюдисущий стан,
Такі собі палацики й фазенди,
Що заздрять навіть фройнди - френди …
Немає сенсу правду говорити,
Як є запал, ще й можна укусити,
Сп’яніле раціо мовчить,
А знахабнілий хтось кричить …
Все що лишилось – то людська душа,
Така міцна твердиня ця,
Зубами панцир той не розкусити,
І словоблудством в землю не струсити …
А в двері голосно так стукають давно,
Презирства варта ця нічна потреба,
Де ця межа між тим, що щось й ніщо,
Негоже це - такий великий світ без неба …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2018
Не мовчи. Ти тільки не мовчи.
Багато так почути треба.
Вкритись краєчком твого неба.
Любові щирості навчи.
Не закривай очей. Не спи.
Не відбирай своїх плечей. У моєї руки.
І руки не відбирай. Впусти.
Мене туди - у твої сни.
Слухай. Якщо ти знову кудись не біжиш,
Музику цієї весни. Яку я написав для тебе.
Вся у квітах, у небо, дивуючись, лежиш,
У цього неба саме в тобі велика потреба.
Утікай. Ті чорні хмари прийшли за тобою.
Їм ніхто не потрібен. Тільки ти.
Ти вкрала їх дощ. Бо ти їх заслонила собою.
Не біжи по землі. Краще лети …
Утікай туди, де справжні дощі.
Де справжнє сонце. Не потрібні ключі
До найближчого серця.
Утікай, бо тут усі чужі ...
Втекла. І повернулася знову.
І кажеш: а там немає твого плеча.
А там немає твоєї руки.
Все інше там, звичайно, чудово ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
Краплина справжньої любові,
Що так хотіла дощем стати.
І дружби, що на ділі, а не в слові,
Такі широкі крила, щоб літати …
І струн гітарних, щоб на серце не мотати
Всього, що вже над силу. Чого так багато …
А ще натхнення, щоб вірші писати,
Бо без віршів так просто тінню стати …
Любов, і дружба, і натхнення
Аж до країв наповнили бокал.
Ці складники життя настільки незбагненні
Не мають індикаторів і шкал …
Бокал впав на пісок, та не розбився.
Це друг з біди вчорашньої напився.
Любов крилом махнула й полетіла,
З бокала цього пити не схотіла …
Ну а мені напою цього стало шкода.
Я випив все, що там було до дна.
Така вона людська природа,
Що їй потрібно цього дивного вина …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2018
Бачив сьогодні книжку про те, як розмовляють дерева.
А ще усі знають: торкнися води і добро потече до тебе.
А ще від музики будуть рости квіти майже до неба.
От тільки людині кудись не туди … чомусь постійно треба!
Бачив сьогодні в твоїх очах весняне – весняне небо.
Сіру хмаринку штовхнути назад дуже сьогодні треба.
І не свою, а майже чужу. У тебе така потреба.
А я стою і так бережу ніжність свою для тебе …
Світанок затримався. Наздожени. Йому без нас не можна.
Лише на воді щезають сліди: пробіг і хода переможна.
Інакше ... щоденно і сильно люби.
Любов ... вона боєспроможна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Нам здається, далеко палає війна,
Нам здаються далекими ці за життя перегони,
Пролітають на Північ над нами із Півдня прокльони,
Що твориться на Сході? Це просто біда …
До снаги лиш плестися в хвості наджорстокої долі,
За дрібні мідяки продавати всі залишки волі,
Немов зграя голодних вовків накидатись на все, що супроти,
Ще й кричать безтілесні, проплачені телепні – боти …
А найбільша проблема – мовчазні не сотні, мільйони
І байдужі мільйонам сирійські прокльони,
І байдужа ота українська журба,
Десь на півночі біситься дика товпа …
А товпі до вподоби ласкати бездушну ракету,
У товпи завивання чи крик. Хтось впирався, та звик.
Там до нині махає рука над кашкетом,
І новий мужичок осідлав броньовик …
А що скаже Землі сама справжня жіноча душа?
А кому це сказати? Душевна краса і якісь небеса?
Вона їм і вірші, і букети усіх найпрекрасніших квітів.
Але їм то дарма. Їм потрібна війна.
Тільки щось ті осліплі кроти вже не бачать,
Що ті очі жіночі так сильно і боляче плачуть.
Ще не віриться, але у темряви теж є кордони.
І цей світ - не в’язниця. Їм хотілось, але ... не поділиш на зони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786896
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2018
Не у минуле, а в майбутнє,
Не у страждання, а в життя,
Не дурість, а щось дуже сутнє,
І справжнє тепле почуття …
Візьміть назад живе життя,
Не імітацію живого,
Воля поверне з забуття,
І розум із полону свого …
Не втеча, а суворе ні,
Обману і виставі фарисеїв,
Нарешті інші ночі й дні,
І пошуки для одіссеїв …
Ненависть плодять глитаї,
При цьому згадуючи бога,
Любові царство на землі,
А інше все – якась барлога …
Візьміть назад дарунок Бога,
Бо від вистав уже дурман,
Лиш царство правди, геть обман,
Для всіх навстіж відкритий храм ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786594
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018
У тих, хто любить, не буває смутку,
В таких немає часу для образ,
Хіба що тінь промчить і скине куртку,
Ледь струсить з неї дощ, помирить нас …
У тих, хто любить, радості великі,
Навіть з маленького тепла росте бузок,
До щастя рідко люди аж настільки звиклі,
Щоб розсипати щастя на пісок …
Коли приходиш, не буває смутку,
Коли ідеш, журюся я здаля,
Життя вбираєш в незнайому палітурку,
Вертаєшся, радію, як маля …
Коли ти йдеш, тобі, мабуть, так треба,
Кудись летіти ген до сірих хмар,
І справді, там багато того неба,
А на землі все меншає гітар …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
І на́віть, якщо я піду́,
Порва́вши усі свої стру́ни,
І на́віть, якщо я впаду́,
Впаду́ я за щось, не заду́рно …
Осліпну чи стану глухи́м,
Засну́ і не ска́жу буди́ти,
Я буду люби́м, не чужи́м
І буду тебе я люби́ти …
І на́віть якщо моя тінь
Буде за тобо́ю ходи́ти,
Вона се́ред цих потрясі́нь
Неви́дима мо́же люби́ти …
Як на́віть сліпий буреві́й
Захоче тебе захопи́ти,
Хтось кри́кне йому́: ти не смій
Не вмі́єш таку ти люби́ти …
Зате́рте забу́те ім’я
Зрина́тиме зно́ву і зно́ву.
Завжди́ бу́деш ти й бу́ду я
Така цього світу осно́ва …
У цьому нема́є кінця,
Для цьо́го нема́́є поча́тку,
Для цього дали́ нам серця,
Забу́дьте про банківську картку ...
І на́віть, якщо я піду́,
Порва́вши усі свої стру́ни,
І на́віть, якщо я впаду́,
Впаду́ я за щось, не заду́рно …
Варіант
І на́віть, якщо я піду́,
Порва́вши усі свої стру́ни,
Знесилений, може, впаду́,
Почу́єш пісе́нь мої́х лу́ни …
Ослі́пну чи ста́ну глухи́м,
Засну́ і не ска́жу буди́ти,
Ніколи не ста́ну чужи́м
Іна́кше не вмі́ю я жи́ти …
І на́віть якщо моя тінь
Буде за тобо́ю ходи́ти,
Вона се́ред цих потрясі́нь
Неви́дима вміє люби́ти …
Як на́віть сліпий буреві́й
Захоче тебе захопи́ти,
Хтось кри́кне йому́: ти не смій
І па́льцем таку зачепи́ти …
Зате́рте забу́те ім’я
Зрина́тиме зно́ву і зно́ву.
Завжди́ бу́деш ти й бу́ду я
Така цьо́го сві́ту осно́ва …
У цьому нема́є кінця,
Для цьо́го нема́́є поча́тку,
Для цього дали́ нам серця́,
І цю на віки́ фотока́ртку ...
І на́віть, якщо я піду́,
Порва́вши усі свої стру́ни,
Знесилений, може, впаду́,
Почу́єш пісе́нь мої́х лу́ни …
Музичний супровід з допомогою ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018
Ледь-ледь зеленим вкрилися дерева і земля,
І навіть літо виглядає несміливо і здаля …
В твоєму місті мені так багато цього треба -
Твого пальто, твоєї посмішки і твого неба …
І моїх поглядів неначе крадькома,
І з твоїх образів і осінь, і зима,
І твого поспіху кудись в чуже життя,
І мого поспіху любов і каяття …
Ввірвалось сонце і ти ожила,
Ввірвалось небо, вкрало нам дива,
Забігла пташкою мелодія у двір,
Знову концерт якихось невідомих лір …
Ну що там знову натворила у душі весна?
Немає більш до кого учепитися так міцно?
Вона немов вселилася в твої слова,
Мов дівчина блукає своїм рідним містом …
А ти їй в цьому лиш підіграєш,
І жестами повторюєш її найбільші чари,
Ти справжня. Ти нічого не вдаєш.
Помітив я. Ми зовсім інші стали …
Чи то зачарувала нас весна,
Чи то ці вулиці самі пишуть романи,
Чи просто так, коли тебе нема
І вулиці не ті, стоять чужі каштани.
Їм до цвітіння ще далеко навесні,
Вони ховаються в своєму сні,
А ми вриваємось і будимо коханням.
Весна. Весна. Забудьте про зітхання …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
Чи то струни такі нам дарує весна?
Чи влаштовують барди концерти навколо?
Ти моя несподівана і чарівна.
Що буденне було, раптом стало казково …
Чи акорди забулись, багато вина?
Чи я так захмелів від весняного слова?
Ти моя зачарована і неземна.
Світанкова удень. А вночі колискова …
Чи не втримати скрипку в руках, бо горить
У душі наша пізня розмова.
Не шуміть, бо кохана ще спить,
Така ніжна уся і безмірно чудова …
Маю тільки весну і у мріях тебе,
А на чому зіграти тобі невідомо.
Так багато тобі вибачати мене.
Бо ти скрипка моя. Бо де ти, там я вдома …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Дві краплинки тепла
Не загубилися у цьому холодному дощі.
Що я зміг? Що ти змогла?
Посадили живе на суцільному згарищі.
Два промені сонця
Не розбіглися в різні боки від нечемності вітру.
Від вітру вдарилось і розбилося лише віконце.
А я тобі приніс ранньої весни кольорів палітру …
Дві людські руки.
Доторкнулися і вже не розбіглися нікуди і ніде.
Їм просто не треба туди.
Одна завжди іншу за найменшої потреби знайде.
Четверо уважних очей
Завжди поруч у цьому розбурханому морі.
Їм не потрібно вишуканих промов і надто дорогих речей.
Вони купаються в своїй особливій долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Мов яблуко обкусане місто.
Хтось би вже кинув вдалеч у кущі.
Хоч і кричить віршами звісно,
Але гризуть його моральні палачі ...
Поет тут не один ходив,
І душу виливала перехожим Соломія,
І витвір рук мистецьких не один ожив,
А зараз огризається якась підміна …
Хоч у театрі знову так багато для душі,
А гра акторів розбудила вже померлих,
Навколо ящиків сміттєвих алкаші
Жіночим тілом по ночах торгують тут дешевим …
Серед крутезно розпіарених вітрин
Сіре обличчя визирає з-за широких спин,
Благенький розум все на світі проковтне,
Душа людська якось ще тут живе ...
Комусь в очах блиститься цей обман,
Комусь крадіжка мов стрункий дівочий стан …
Минає більшість поки що капкан,
Та лізе в ліжко і чіпляється дурман** …
Закон і звичай вже не ходять у фаворі,
Немовби на ялинці, прикраси на мажорі,
Рядок чудових дорогих авто
На тротуарі влаштували шапіто …
Біля трибуни буда. В буді пес.
У мера дуда. Навіть блазень щез.
Збігається товпа на дорогі концерти.
Вже тіло винесли*. Все лишнє з плівки стерти …
Таріль вже не порожня. Продовжено спання.
На ній вже щось з червоною ікрою.
Гордиться публіка сама собою.
Чергова беззмістовна метушня ...
* [i]посилання на одну з церемоній щодо "дітей" лейтенанта Шмідта , описаних Ільфом та Петровим[/i]
** [i]дурман іноді викликає повну нездатність розрізняти реальність і фантазії, дивну і, можливо, агресивну поведінку[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785877
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
Місто бетонне. Місто скляне.
Вбране у панцир. Від себе жене.
Місто фігурне, скульптурне, живе.
Манить до себе. І не засне …
Падають наче убиті солдати
Будівлі, яким б ще століття стояти.
І стануть тут монстра зі скла будувати,
Загублену душу цим монстром лякати …
Здираються фрески ножем наче шкіра
З будинку живого старечого тіла.
Лише тут скраєчку одна уціліла.
Посміла дожити. В цемент не схотіла …
Блискуче – це рідко ознака живого.
Багато блистить, але так мало свого.
Багато кричить, але не розмовляє.
Єдиний будинок вірші ще читає …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785743
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.04.2018
Найважливіша - просто правда,
Дружба – завжди одна з основ,
І відвертість – не клоунада.
Найніжніша - лише любов.
Що бере просто так за руку,
Чи цілує тебе на льоту.
А чарівності ноти і звуки
Знайдуть завжди свою частоту …
Не буденність тебе обійняла,
Фантастичність - цілунок руки,
Вище неба взяла і підняла
Просто ніжність її щоки …
За крадіжку тут жодної кари,
Сонцю теж до вподоби ця хмара,
І ці погляди наче ікари,
І ці дотики наче корсари …
Подарована сонячна ніжність?
Так буває. Секунди, хвилини.
Не поразка це і не покірність.
Це потрібність цієї людини …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Буденності навскіс і часу навздогін
Між тисяч випадкових мрій.
Не боячись ні втрат, ні перемін
Байдужості ламаю хтивий стрій.
Так гладко, легко і статечно
Мільйони суддів в черзі на прокльон.
Алегорично чи антипатично?
Мій у майбутнє рветься ешелон …
Вагони з рейок мало не стрибають,
У пасажирів з верхніх полок шок,
У невагомості провідники літають,
І залишки верблюжих цигарок …
Набридло удавання і покора,
Чиїхось правил вицвілі рядки,
Стала нікчемністю лояльності потвора,
В думок з’явились ріки і струмки …
Любов навчила бачити навпроти,
Давно хотіла і дізналась, хто ти,
Летить тепло в холодних дротах,
Десь у минулому і роботи, і боти …
Буденність розгубила галасливих свідків,
Ти звідкись був, а став тепер нізвідки.
Не побоявся і пропав в її очах,
Ти стала скрипкою. А я усе ще птах ...
Такі чутливі твої струни,
Твоїх плечей і твоїх рук
Відблиск душі і серця луни.
Вартує це пташиних мук ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
На березі самого океану,
Вдивляючись у неба глибину,
Тобою чарувати раптом стану,
Очима твоїми цю велич обійму.
Ковтаючи очима небо,
Шукаючи усе в ньому про тебе,
Чужого обрію мені не треба,
Півнеба ти і я півнеба …
Блукаючи у місті левів,
Статуй німих вдихаючи концерт,
Я знову думаю про тебе,
Ламаючи уяви замки вщент …
І раптом ти мені навстріч,
Не поспішай, радій нашій весні,
Радій щодня, радій такій щоніч,
Цей океан залишиться в мені …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Яга … Усі мене бояться.
Чому, бо полюбляю я політ.
Такі, як я, в дитинстві добре вчаться,
Ця ступа мій чудовий зореліт …
Я знаюся у травах, в куховарстві,
Це все ціна за всі мої митарства,
Я не така як всі, тому сховалася у лісі,
Сховала свої мрії в цій нехитрій стрісі …
Не випита любов, не викохане серце,
Дивлюсь на світ немов у чорне скельце.
Відмовила собі у всьому і ось так живу,
І так в самотності сама колись помру …
Хоч іноді приходять двоє диваків,
Один любов – нестяма, другий – син лісовиків,
Сідають грати в карти чи у саботер,
А іноді трапляється мужчина – гастролер …
Побачила якось того, кого люблю,
Хоч і Яга, вмираю від жалю,
Зробила з чарів неймовірний світ,
Де він не бачить моїх вад і літ …
Але так сталось, задум розгадав,
Мій дім спалив, мене він покарав.
А я його насправді не виню,
Хоч і Яга, його я так люблю …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
О, панно розкіш, ти така зваблива.
В захопленні стоїть струнке дівча.
І озирається мрійливо і грайливо
Всього лиш на брюнета - покупця …
Що за кермом якоїсь ефемерної машини
Її кудись на віллу повезе.
А потім років через десять геть з вітрини.
Собі щось інше на розвагу привезе …
Стоять у черзі за таким добром дівчата,
А іноді і хлопці напрокат,
Чи вирішив батькам бог розуму не дати?
Не треба їм отих дрібних зарплат …
Як іграшка комусь вже надоїла,
Її ховають десь подалі, геть з очей.
Людина в іграшку себе перетворила,
Весь світ складається з одних речей ...
Понизили свій статус від людини до розваги,
Розвага теж спочатку має переваги,
А потім геть її через плече,
Таке воно життя котяче …
А там де серце ... іноді пече ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
У друзів завжди на усіх один стіл.
Все добре й погане минеться.
Трапляється, треба зробити пробіл.
Поклич і твій друг озирнеться.
Спочатку згадаємо, як все було,
Кого вже немає між нами.
Незгодам, буденності, суму назло
Радієм старими піснями ...
[i]Приспів[/i]
Що ми такі є. Що єднаються душі.
Покличуть, приходиш. Ти знаєш, що мусиш.
Маленького світу велика душа,
Розмова віршами і келих вина.
Порожні стільці. Там ніхто не сідає.
Про них жартома хоча б раз хтось згадає.
І струни гітари хтось перебирає.
Своїми словами своє щось зіграє …
Як дуже не спиться, сідай до розмови.
Їм може щось сниться. Тут твої промови …
Але що робити. Гітару на плечі.
На вечір усі найпотрібніші речі …
І десь там у місті, де гаснуть вогні,
Прийдуть за потреби всі друзі твої …
Придумані тости, згадались пісні.
Бо так просто треба. В ці ночі чи дні …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Кощій …. Які придумують жорстокі імена.
Схилився над крадіжкою своєю,
Заполонила серце вся ця неземна краса,
Любується всім тим, що десь колись було душею …
Так, не здобув її він вчинками своїми,
Дурниці і незграбності за край.
Чи налякав її настирністю своєю?
Чи не такий у її мріях земний рай?
Втекла … І що йому робити?
Неначе звір подався навздогін.
Зумів її в останню мить спинити.
А десь далеко б’є на сполох дзвін …
Відкрила очі, плаче, проклинає,
Вона ж насправді іншого кохає.
Зламалось, що було колись душею,
Пішов назад з крадіжкою своєю …
Націлені мушкети і рушниці,
Кладе царівну перед ними на пісок.
В казках то все звичайні небилиці,
А тут лиш кулі в груди, серце і в висок …
В чому вина? В нестримності, насильстві.
В чому біда? Що так її любив.
Зробив з любові щось на кшталт мисливства,
І так буремний шлях свій закінчив …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
А хто вам сказав,
Що любов, це [b]коли[/b]
Щось раптом оформлено в паспорті?
Любов – це [b]завжди[/b].
Постійно спішиш
На позаземному транспорті …
А хто вам сказав,
Що любов як дитя
Потребує чийогось дозволу.
А хто сказав, що справжнє життя
Обов’язково якогось кольору …
Ніхто і нікого ні про що не просив,
В такому не йдуть на поступки,
І вголос ніхто не оголосив,
А просто сказав подумки …
Лишилися очі живіші живих,
В яких не додати, не витерти.
Це кольору осені двоє твоїх.
Їх з мене нікому не видалити …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
На долоні падають краплі дощу,
Хтось у ньому неспокій, хтось радість відчув
Розганяє хтось хмари своїми думками,
Обіймає хтось щастя своїми руками …
Та воно не дається себе обійняти,
Хоч натруджені крила,
Хоч хоче літати …
Хоча б пташкою в небо на мить полетіти.
Ти вже знаєш куди ти зібрався летіти?
Може там щире сонце і маки червоні,
Може там … ти ж не знаєш. Стоїш на пероні …
Бо літають лиш двоє. Хтось один не літає.
Для одного і сонце за обрій сідає.
Дощ чекає і я разом з ним почекаю.
Поїзд мій на перон вже за мить прибуває …
З-за спини дістаю начаровані квіти.
Часом навіть сумую. Любить дощ говорити.
Ти радієш мені, і неспокою вулиць.
Помиляється дощ. Ми не розминулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Що у тебе сьогодні?
Дещо - дощ, дещо - вітер.
Сонце вже не в полоні,
Встигає серце зігріти.
Що у тебе сьогодні?
Сніг під ногами сходить.
Вершини, а може безодні.
Поруччя не всі знаходять.
Ти міцно-міцно вхопився.
За когось. Ледь не втопився.
Неначе ловиш каміння.
Болю́че таке вміння …
Що у тебе сьогодні?
Та кажуть, у неї щастя.
Кажуть, тюльпани червоні.
Це радість. Не вдалося впасти.
Вдало́ся впіймати сонце
Руками, очима, серцем.
Прогнати байдужості стронцій.
Буду темним скельцем …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Любов блукає містом і мовчить,
Тримається за руки міцно – міцно.
У справжні почуття зануритись навчить,
Пробудить справжнє чи провалиться в магічне …
Любов під сонцем ходить. Буднями дощить.
Дощами любить іноді про головне сказати.
Трапляється вдає чи грає роль, що спить,
Та зраджує себе, бо хоче обійняти ...
Вона у цьому подиху її,
Вуста торкаються ледь – ледь волосся.
Були чиїсь, а може нічиї.
Що вже було, і що не відбулося.
Любов лукавити не вміє, не навчиш,
Правда усе. Чи ти говориш, чи мовчиш.
Коли готова навіть «ні» сказати,
Коли готова просто все зламати ...
Любов ніколи не буває голосна,
Вона доросла і вона якесь маля.
У неї під ногами небеса,
Над головою опинилася Земля …
Як подарунок цей в душі забрати?
Чи викинути десь, чи вкинути за грати?
Ти не забудеш, а чи треба забувати?
Комусь потрібно, та любов не можна відбирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
У тебе зараз ранок. У мене знову вечір.
У тебе думок світанок. У мене думки лелечі.
У тебе байдужість і спомин. Усе десь наполовину.
А що з тих буденних взаємин? Затерту ховаєш картину.
Далекі – далекі мрії. Близько - близенько за обрій.
Вірю, а може не вірю. Вірний, добрий, не строгий.
Нехай вростають крила, щоб з ними летіти далеко.
Попрошу тобі помагати свого друга – лелеку.
Нехай світить сонце і не вдає, що гріє.
Нехай не буденність по вінця вином тебе обігріє …
І не потрібні маски. Щирі відверті лиця.
Прості один одному казки. Склеює долі живиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Зібралась зграя. Вся захекалась. Чекає.
Ура. Сьогодні скажуть нам нарешті фас.
Про нас наш «батько» завжди пам’ятає.
Куди він дінеться такий без нас?!
Отой в куточку забагато розмовляє.
А той у другому ряді чомусь мовчить.
Коли весь зал мені рукоплескає,
Він браво чи ура ніколи не кричить?!
А той, мені здається, забагато знає.
І все, що чує, все на вус мотає.
Колись такий мені поставить мат.
Тому потрібен на такого компромат.
Лояльність вже вискакує з штанів.
Без одягу вона бридка і надпомітна.
Він сам, хоч весь складається з гріхів,
Та пхається в церковні вікна …
Лояльність любить гроші і коньяк.
Блищить навіть в пітьмі крутий піджак.
Красується й піщить. Помітив би вожак,
Тепер вже не кашкет, а блазнівський ковпак …
Десь там сховався під столом тихенький страх,
Може й безглуздо, бо лише сказали бах.
Куди поділось все обурення за вкрадені надії?!
І мат. І не потрібен шах. Підбілені чергові лиходії …
Які ж такі у цього дуру перспективи?
Країні пропонують заґратоване вікно.
Тепер не скажеш: що ж ви наробили.
Актором миттю станеш. Все того ж кіно.
А на екрані лиш би ляпнути хоч щось,
Запам’ятатись треба. За слухняність візьмуть в депутати.
Скільки знавців без знань навколо завело́сь.
Чи вже фактично відбулось? Пустіють хати.
І раптом знову тема - просто мрія.
Збігаються знавці - експерти на екран.
А в України десь живе малесенька надія.
Що якось обійде людської дурості капкан …
Ви скажете, що перебільшення це все.
І що назад в пітьму дороги вже немає.
Але лояльний пес вже за штани хапає.
Чекає лиш на фас. Команди добре знає …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784023
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2018
Все наближалось до розв'язки,
Надворі сороковий рік.
Вже досягли межі диктаторські замашки,
Біржові індекси минають свій черговий пік.
Диктатор у Москві, щось дивне в Вашингтоні,
Один від одного в захопленні давно,
А там кругом фільтрати і гудрони,
В масках від смогу молоді актори створюють псевдо-кіно …
І не обурюється вже ніхто,
Страх і наркотики зробили свою справу,
Діти проходять наджорстокі ЗНО,
Останніх бунтівних повели на розправу …
І раптом в небі появились кораблі,
Шукають серед людства живі душі,
Щоб все змінити на чужій Землі,
Порозбігалися налякані чинуші …
Знайшли, повернуто людині прагнення творити,
Пізнати, вірити, хоч іноді любити,
Прогнали із сердець жорстокість і тваринний страх,
А що з рабами мульти - доларів робити?
Блукають десь в пустелях по землі.
Нахмурені, спустошені, печальні.
На звалищі сидять в якомусь барахлі.
Порожні, дратівливі і примарні …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783680
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2018
Моя весна без тебе зовсім не весна,
Вона здебільшого чомусь на зиму схожа,
Її сувора і німа сторожа
Сама стоїть в снігу уся, чужа
Моя весна без тебе не буває
Вже другий тиждень я тебе шукаю,
У перехожих іноді питаю,
Чи бачив хтось, куди така пішла …
А перехожі не відповідають,
Очі у сніг свої чомусь ховають,
Вони такої вже не пам’ятають,
Саме таку. Не бачили, не знають …
І раптом хтось мені відповідає,
Ховає очі в квітах і дощі,
Вона сама тебе давно шукає,
Із парасолькою, в тоненькому плащі …
Хоч невпопад ти їй відповідаєш,
Це випадково. Ти не ображаєш.
Вона у тобі друга знову бачить.
Вона для тебе так багато значить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Вона упала, не може встати.
Несила боротись, несила співати.
Під звуки гітари, чужої скрипки
Душі не змовчати, потрібно сказати …
Почати знову, з першого слова,
З першої ноти. Завжди готова
Віддатися пісні, знову співати,
Знову і знову нотою стати …
І пісня в залі прорвалась в ду́ші,
Ти знаєш, як … заспівати мусиш.
Так щоб всю радість і всі печалі
Зібрати в єдине у цьому залі …
Рветься голос, може невчасно:
"Згорю, але доспівати мушу".
Несіть швиденько ваш вогнегасник
У пісню цю вона вклала душу …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018
До нестями, до самих глибин,
Прориває, прорізає почуття,
Розриває звичний часоплин,
І ламає все без каяття …
Може, щось і колись побудує,
Випадковий голос почує,
Але поки крізь простір і час,
Кидає себе і нас …
Кілька лебедів об замерзлий лід
Вдаряють з усієї сили.
Неподалік людський слід,
Але поруч немає людини …
Озвірілий і дикий хтось
Чекає на свою жертву
Але лід розбито. Не вдалось
Чиюсь пам’ять стерти …
Цей будинок стояв віки,
Не вподобали дураки.
А тепер стоїть бетон і скло
Поезії будь-якій назло …
Тут текла колись ріка,
Корабель зустрічало дівча,
А тепер десь внизу ніщо,
Згасла волі людської свіча …
Штучний сміх,
Штучна щирість і гріх,
Штучне люблять і цим живуть,
Навіть штучно якось помруть …
Чи вистава,
Чи людське життя,
І октава не та,
І епоха не та …
Раптом хтось і десь оживе.
Є такі на землі місця.
І своє назад відбере
Не штучне, а справжнє життя …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Немає нічого, навіть питання …
Немає нічого? Гітарні струни -
Самої душі несподівані луни.
І хай вибухає незгоди бажання!
Випадкове тіло випадкових рук,
Випадкових очей пісні звук …
І раптом хтось, що забуло́сь …
Це правда чи це лише передрук?
І раптом щось не випадкове,
Раптом щось ніжно-чудове …
У випадковому місті, на випадковій вулиці,
Раптом щось почулося.
На чужій гітарі випадкова музика.
Раптом щось зігралося …
І хай тепер хтось там мучиться,
Що там на увазі малося ...
Перебираєш ноти неслухняною рукою,
Перебираю світами такою тобою,
Перебираю, вибагливий дуже,
Як щось по дорозі зламаю, байдуже ...
Когось мабуть зіб'ю із ніг,
Когось здивує такий збіг,
Когось здивує і щось зруйнує,
Хтось випадковий щось відчує ...
А може і ти цілком випадкова.
У випадковому місці випадкового життя
Зможеш відчути знову і знову
Якесь випадкове передчуття …
І це все чомусь десятикратно,
Так емоційно і так затратно.
Розбите авто стоїть край дороги -
Уламки чиєїсь перестороги …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Чи можна щось хотіти за любов?
Чи можна щось у когось вимагати?
Чи можна слабкістю цей крок назад назвати,
Щоб раптом зупинитись, поруч стати.
Якщо собі знайшов,
Навіщо в неї красти?!
Ні, можна лиш від вітру заступити,
І просто далі чимось справжнім жити.
Чи маяком серед сліпої ночі стати.
Не можна склом думок під ноги їй кидати …
Під ноги тій, кого казав люблю,
Якщо це так, то що насправді тут роблю́ …
Стоїть давно й очікує літак,
З її двох ні, мого одного так …
Далекий берег манить своїм сонцем.
Смак до зими, а не до сонця смак?
Усе ще світиш уночі чужим віконцем?
Палац із мрій насправді іноді барак …
Своє вино, свої чужі думки,
Своє тепло, позичені дощі,
Не закриваються чомусь замки́,
Порозросталися думок сліпі плющі …
Та цього зовні не побачиш.
Біжиш. Життя не обійдеш.
Ти далі так багато значиш.
Близька була, близька буде́ш …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Куди так [b]вітер[/b] вулицями мчить,
Для кого сонце проривається крізь хмари,
Для кого вранці після сну блакить,
Для кого всі ці непомітні чари …
Для кого умиває світ цей [b]дощ[/b],
Для кого радості його й печалі,
Не клич, бо не поможуть, запізнілих листонош,
Крім свого поїзда, що там шукати на вокзалі …
Любляче [b]сонце[/b] все наповнило теплом,
Холодне сонце лампочкою світить,
Без них тебе ніхто тут не помітить,
І не побачиш, що там за вікном …
Святкова трійця всілась за столом,
І думає, кого б їй запросити,
Хто збудить спляче царство за вікном,
Навчить, хто вже забув, як це любити …
Взяли й покликали чомусь весняний сніг,
А той і радий. Лиш покликали, прибіг.
Дає розкішні і модерні всім концерти,
Усі в цій трійці диваки і екстраверти.
На смак той сніг чомусь одним солодкий,
А в інших на губах лишилась сіль,
І вийшов він екранний і короткий,
Недовгий сніг, але тривалий хміль …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Так що там із новітнім вівтарем?
Чи є там що покласти?
У світі псевдо - цінностей і псевдо - тем,
І незалежно від якої касти ...
Так, місце на вівтар тому, що серцем,
Бо розуму людського тут хоч у пітьмі шукай!
Зарозумілість і брак знань. Примарливе. Безлице.
Тепер там за вікном цьому вділяють щедрий пай!
Зробили і не раптом з самохвальства небо,
У ввічливості вже непомітно рубежу.
Немає кращого в нас за повагу не до себе,
А до кого́сь, хто вийде геть за цю межу ...
Так, місце на вівтар сьогодні правді,
А не міфічності чужій, а іноді своїй,
І місце на вівтар любові і повазі,
А не байдужості, нахабству, глупоті і слів, і мрій!
І не до Бога у кишені з хабарем,
Бо він таких вже надивився і не бачить.
Ненависті до іншості він також не пробачить.
Лише добро і щирість - золотий тандем ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782286
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2018
Дививсь в вікно суворий імператор,
Імперія в очікуванні сну,
Здавалось, що давно уже в житті не автор,
Вдихав у себе запах тютюну …
В Швейцарії живе собі дружина,
Їй імператорське життя не до смаку,
А завжди поруч подруга чи більше,
Звати Катарина.
Актриса. І якому вдалося чарівнику
Того, хто майже править світом,
Зробити просто другом двох жінок.
Просити їх про щось. Втішатися весняним вітром,
Коли порозмовляти чи зустрітися вдалось …
Чи музикант, учитель, імператор,
Шукати таку жінку кожному з них довелось,
Що подихом пробудить сонце зранку,
Щоб в серці місця ще на один світ знайшлось …
Той світ маленький, але іноді стає безмірним,
Не поміщається в слова. Йому нема заміни.
За імператорським столом ти з будь-ким рівний.
Вона причина тої переміни ...
*[i]з історії життя Франца Йосифа[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018
Слова. Слова. Німі і галасливі.
Чиїсь думки. Сміливі й несміливі.
Збудовані будинки, замки, вілли.
Здобуто все, що мріяли, хотіли?
Відсоток гріє спину на Багамах,
Хтось вигрібає щось в сміттєвих ямах.
Хтось дивиться на це усе і спить,
Хтось злиться, терпить і мовчить …
Здобуто? Щось і втрачено мабуть,
Бо у конвертах не усе несуть.
У цьому хаосі людського марнославства
Пройдисвіта героєм камерно назвуть.
Ще й додадуть принцесу і пів царства …
Чекаємо на дурня, а його нема,
Щоб гідру ту намірився здолати.
З дитинства правлять бізнес і діла,
Сіренькі бонуси й невидимі зарплати …
А може мудрого нам Бог насправді дасть,
Щоб зміг нарешті гарно пояснити,
Що це не карти. І не успіх – масть.
А кожному щось треба з цим робити …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782060
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2018
Ти ідеш поруч …
Іноді посміхаєшся, іноді злишся.
Іноді навіть не озиваєшся.
Коли я надто різко повертаю ліворуч.
Іноді ти пропадаєш.
Наче у повітрі розчиняєшся.
Ніколи не лаєшся. Ніколи не каєшся.
Праворуч повертаєш.
Іноді пропадаю я.
Не фізично, а наче розчиняюся.
У світі, якого ти навіть не торкаєшся,
То були не ти і не я.
Але знову поруч.
Я не знаю, як це називається.
Коли земля не обертається.
Коли вона наче зупиняється.
Але гімнастка випустила обруч.
Його необхідно упіймати.
Не думаючи про праворуч і ліворуч.
Це важливіше, ніж щось здобути чи мати.
Це важливіше, ніж поруч …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2018
З будинків зчитую вірші,
Калюжі перескакую із жартом,
Мене, будь-ласка тільки не сміши,
Бо я воюю тут зі своїм фартом …
Свого балкона ти не покидаєш,
Дивацтва вже мої напам’ять знаєш,
Ти переважно не смієшся. Не зітхаєш.
Ти кам’яна. Ти лиш балкон тримаєш.
І хто колись комусь таку створив
Із мармуру чи іншого каміння,
Що час тебе лише ледь-ледь змінив.
Ти і весняна, і зимова, і осіння …
Завжди така ж сама.
А в іншому ти просто неймовірна.
Ти іноді здаєшся як жива.
І не як всі. Така не емоційна.
Ти раптом засміялась, не змогла
Прогледіти мого комічного падіння.
Хоч дуже таємницю берегла
Свого кимсь начарованого вміння …
Смієшся. Це собі я заслужив.
Що наді мною потішається дівча з граніту.
Теж засміявся.
Взяв букет і положив.
При всіх. Їй під граніт той квіти.
Ожила. Може прикидалася вона?
Щоб в мені усе справжнє розбудити.
Щоб впала, розвалилася стіна,
Душа навчилася любити …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[b][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Під дощ такий я не засну.
Люблю я слухати весну.
Таку всю сонну, безборонну
Очима, серцем осягну.
Що там за фрази нелогічні?
Що там за сум’яття думок?
Смішні, безглузді і епічні
Узори з хмар. Трішки зірок.
Вітер тепер не обіймає.
І не вітається. Чужий.
Мене зі сцени випихає.
Він завжди чийсь, тепер нічий.
З дощем я знову розмовляю.
В чужому більше не читаю,
В чуже своє не одягну.
Просто люблю чужу весну.
Все між рядків не заховаєш.
Весна такого не навчить …
Наліпки свої поздираю.
Чужу віддам небес блакить.
Хто там бадьоро походжає.
Хто будить сплячих і глухих.
І всю ту сплячість проганяє
Наближенням пісень своїх.
Хто там кружля в своєму вальсі,
Між залишків німих снігів?
Немов би на якомусь марсі
Все заново враз захотів …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Короткі фрази. Так навчив фейсбук.
Чи хто ще там тепер. Бо діти люблять вайбер.
Вставляють смайли, дужки і махання іграшкових рук.
Супутники злетять. І з’явиться новий супер – провайдер …
Заполонив життя скупий стандарт.
Вже на перерві диспути з-за парт.
Буденна хроніка: хто що кому сказав.
Кого образив, бо не відписав …
Задовга книга. Навіть електронна.
Емоцій краще взагалі не помічай.
О третій ночі істота загадкова, сонна
З солодких фото ліпить власний рай.
Що заглибоко, то не варто втрат уваги.
Там, де глибоко, там серйозні противаги.
А так усе стандартна простота.
Як покопатись, глухонімота.
Вривається в фейсбук щось чужорідне.
То тут, то там вплітаються вірші.
Тут звикли ні про що. А раптом рідне.
Глумиться хтось, бо не про бариші.
Байдужі фото розкошей й реклама.
Байдужа вдавана нещира мелодрама.
Байдужа злість, розкидана одна на всіх.
Байдуже, що раптово іншість стала гріх.
Серед десятків тисяч хтось шукає рідне.
Таке знайти – то рідкість. Дуже часто пізно.
Вітрам безглуздя на поталу ніжність.
На сцену увірвалась юна непокірність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2018
Так до гітари тягнеться душа.
Немов її волосся гладиш струни.
Деталь нова. Ти гри не полишай.
Каблук, і гриф, якісь забуті луни.
Не тріщина і не об щось удар,
Це просто знак, що довго так мовчала.
Тобі ночами голосно кричала:
Зіграй собі. Гітара – це ж бунтар …
На ній такій солодких од не грають,
Буває, що хриплять, буває, лають,
Бо є за що - мовчазний і безглуздий світ.
Що перескакує на все людське лімі́т …
Вона у собі вже нічого не ховає,
І проганяє марносла́вство з-під ворі́т.
Бунта́рством врізнобі́ч, не ці́лячись, стріля́є …
Про́за життя. Не лицемірний хіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Ти мене чекатимеш біля Костенко,
Завтра, мабуть, біля Симоненка.
Можливо, в п’ятницю вже біля Жадана,
Завжди ти це вирішуєш сама …
Щоб я не просто так тебе чекав,
Щоб я вірші до зустрічі читав …
А потім у кав’ярні чи у парку,
Щоб я тобі їх переповідав …
Я вже між ними майже заблукав,
У глибині думок і почуттів гублюся,
З тобою поруч цілу ніч стояв.
Майже поетом став, тобою я нап’юся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Сплела собі із мрій троянду.
А я тобі із віршів сплів.
Комусь п’янку таку принаду,
Комусь занадто вже тих слів …
Все, що колюче у троянді,
Для тебе голіруч зламав.
Чи телефонні, чи фасадні?
Надто багато? Я не рахував.
А люди ходять і читають.
Їм надто мало ще цих рим.
Комусь вони щось поламають.
Комусь цей текст стане своїм …
Тут хтось чужий вірша здирає.
Його щось в цьому тексті злить …
Він все у ящики ховає.
Вірш не сховаєш. Вірш болить …
Ось так мине багато років.
Комусь мій вірш вже другом став.
Я стану біля нього збоку.
Згадаю, що я їй писав …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Стук. Стук. В закриті двері.
Скрип. Звук. Пишу на папері.
Крок. Крок. Знову неспокій.
Світло зірок. З мінусом роки.
Тобі. Мені. Міняємо ролі.
Біг уві сні. Повз долі.
На брук. На брук. Падає листя.
Спить. Спить. Ціле місто.
Крап. Крап. Дощ підкрався.
Ти знову чомусь обізнався.
Вдихаю в легені міста свободу.
Такий як є. Ціную вроду.
Тобі. Мені. Всього забагато.
Місця багато. Нема де стати.
Скрип. Скрип. Пишу на папері.
Відкриті на́встіж зовнішні двері.
Тріщить вогонь. Розпалені печі.
З моїх долонь невидимі речі.
З моїх долонь потоки часу.
Вкотре стаю на авіатрасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Весна́. Бока́ли два вина́.
Два то́сти. І за них тре́ба до дна.
Один за пра́вду. За сміли́вість. За неспо́кій.
Дру́гий за жінку. За духо́вність. За назустріч кро́ки.
Один за те, щоб впа́вши, зно́ву підніма́тись.
Інший за те, щоб ні на що не обража́тись.
Один за те, щоб все вдава́лось. Хай повз те́бе.
А в і́ншому, щоб не було усе заради се́бе.
Один за те, що не поста́виш на колі́на.
І́нший: хай кра́щою буде чия́сь замі́на.
Один за тве́рдість, за міцний хребе́т і во́лю,
Інший за ніжність. За тепло́ і щедру долю.
Один за бараба́нний дріб. І за висо́кі ноти.
Інший за скрипку. Не чіпайте скрипку, бо́ти.
Бока́ли два, а змісту на всі сто.
Ще б зрозуміти, хто навко́ло хто.
[i]Музична композиція з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Роздерті клапті часу й простору посипались в нікуди.
Що міг зробити ще заради втрачених очей?!
Можливість побувати всюди.
Все перекреслив світом двох її ночей.
Все зруйнував. Міста. Цілі світи.
Щезають в прірві часу траси і мости.
Бо не дозволено було зайти.
У час немов у браму увійти …
Її забрати там, де їй належить.
І понести в далекий невідомий світ.
Його усе це не бентежить.
Йому байдуже. Життя як екскурсійний хіт …
Зробив з минулого комусь майбутнє.
Зробив з майбутнього чиєсь тепер.
Саме ж тепер в цю мить відсутнє.
Ото біда. Бо час помер.
В очах її немає страху.
Ми повертаємось назад.
Дві ночі. І за них на плаху.
Середньовіччя не пробачить нас.
Ми повертаємо украдений вам час.
Несіть назад зруйновані всі ваші мрії.
У серці не лишається образ.
Злітають душі. В котрий уже раз …
Пробачення. Знову повернення в минуле.
Чи не набридло вже це вам?
Невже ви вкотре в сум’ятті забули,
Що час не перешкода нам …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Я вирішив тобі зіграти.
Якусь одну з своїх пісень.
Один єдиний раз.
Не знаю, де тут краще стати.
Штовхають в спину.
Просто. Без образ.
Перебираю в пам’яті акорди.
Трішки поет і зовсім мало музикант.
І струни наче радіуси й хорди.
Цікаво, чи там є якийсь талант …
Забув, що там хтось є у цьому залі.
Співаю так, неначе зовсім сам.
Мій голос наче з каменю чи сталі.
А за слова подякую вітрам.
Мені байдуже, що журі там скаже.
Їх не існує. То все інший світ.
А в залі раптом очі. Що очам цим скажу?
Отим живим, а не мільйонам кілобіт …
Там в цьому залі посмішки і сльози.
Там стільки радості і стільки там тепла.
В очах, що дякую мені сказали.
Що вирішив я не кидати цього ремесла …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Тут так багато місця. Тут порожньо.
Бредеш собі звичайний подорожній.
Минуле десь закинув на плече.
І за плечем десь там воно тобі пече.
Назустріч посмішка. Спочатку не побачив.
Простягнута рука, але душа незряча.
Там де вже був, усі місця позначив.
Цей надлишок порожнього – важлива недостача.
Весь всесвіт помістився в кілька сантиметрів.
І вибратися неможливо з нетрів.
І знову посмішка. Я б може повернувся.
Я навіть це зробив. Але перевернувся.
Тепер у прірву під мостом лечу.
Чекаю на приземлення, мовчу.
Ну а його нема. В приземленні відмова.
І знову мчить авто. Німа розмова.
Дорога залишилась. Десь її кінець.
Тобі не передбачений якийсь взірець.
Всім роздаєш. Лишилось зовсім трохи.
Тепла чужих колись наближених сердець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Намалював для тебе цілий світ.
Якої тільки не було там фарби?!
Це справжній. Не брехливий цвіт.
Світ ніжності, любові і поваги.
Хоч пензля свого я давно зламав,
Розмазую руками щедро фарбу,
Шукав я іншого. Не вдалося. Шукав.
Оце знайшов собі жагу – наснагу.
Так випадково краплю чорного закинув в небеса.
Зробилась сірою небес моїх краса.
А на обличчя марно я додав тіней,
Не видно як раніше ясності очей …
Гілки усі злітають врізнобіч.
Для мене це в житті звичайна річ.
Картина вся немов анти-стандарт
Було життя. Тепер зостався жарт.
І рукавом раптово розмазав
Все те, що я роками малював.
Тепер дивись. Тут все, як я хотів.
Багато кольору без змісту і без слів.
Я так сказав. А ти мені не вір.
Роби усе цьому́ наперекі́р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Чому радію я всьому, якщо тону́?
Одразу не пойму.
У сні чи наяву раптово обійму́.
Ледь-ледь шепочу. А чому?
Лиш тільки не буди.
Зимова ніч холодна.
Пробуджуся. Тут ти.
Не йди. Без тебе все – безодня.
Бо знаю я тебе такою.
Намалював собі ось так твоє лице ...
І не зламаю я нічого. Будь собою!
Але зі мною. Чи можливо це?
Ти зачарована, ти спляча,
Холодна, іноді гаряча,
Супутниця і завжди мрія.
Посиджу тут собі на твоїх віях …
Така емоція -
Ти спалах, ти неспокій.
Ти впевненість.
Ти простір, разом кроки.
Коли полюбиш, ні за що не відпускаєш.
Вогонь чи вітер? Все-одно стрибаєш …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018
То життя. Тут сильно готуватися не треба.
Його просто слід штовхати перед себе.
Я й штовхаю. Лаюсь іноді. Бо є така потреба.
Каюсь іноді. Відштовхуюсь від тебе.
Хіба можна готуватись до грози чи сонця,
Не покличеш від любові оборонця.
Хіба можна готуватись до кохання втрати?
То самому наче вскочити за грати …
Хіба можна передбачити весни брехливість
Чи зими надмірну втому чи сонливість?
Хіба можна знати, що кохана скаже?
Вона ж серця слухає. А серце їй підкаже.
Я штовхаю, лаюсь, виключаюсь.
І за хмари більше не ховаюсь.
І топтатись тут не дозволяю,
Де я щось знаходжу чи втрачаю …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018
Кудись туди у простір полетів.
Шукати те, про що ніхто не знає.
Що і бентежить, і лякає.
Сам попросив. Сам захотів.
Минають роки. Все стає нестерпним.
Вже в тисячне читаються поети.
Дратує робот, бо надмір коректний.
Щось не домислили земні естети.
До цілі ще летіти і летіти,
Самотності цієї не стерпіти,
У музики немає рук і ніг.
Безглуздим став спортивний біг.
І раптом зрозумів, що він не сам,
Що дивляться за ним уважні очі.
Ні, не людські. Це наче тут і там.
Його неначе загадку хтось розгадати хоче …
- Привіт, скажи, чому ти дивишся на світ?
Що хочеш там побачити у ньому?
Навіщо ви послали зореліт?
Бентежить світ ваш. Викликає втому.
Якщо у хаосі живе твій власний світ,
То що ти хочеш тут зробити в цьому?
Скажи, заради чого цей політ? -
Спитала ця істота незнайома …
- Хіба гармонія це рамки і межа?!
Хіба порядок – це коли боїшся?!
Я кажу, що людина може ще чужа,
Але людині в самоті не спиться …
Вона така як є. Вона у всьому різна.
Буває, що слабка. І розуміє надто пізно
Помилок своїх нескінченний рій.
Та як минає тризна,
Стає стрункішим її стрій …
Але у неї є печаль, але у неї є неспокій,
Нестримний є у неї жаль,
Що на дрібниці тратить роки.
І настає неспокій …
Людина рветься в небеса,
Манить її зірок краса.
Можливо, знає: там була,
Але лишитись не змогла …
- Так, ти правий. Колись твій рід
У Всесвіті був мов господар,
Але лишився лиш космічний слід,
Бо інший тут тепер володар …
Людина нищила усе, шукала у всьому наживу,
Твоє нагадує лице
Мені одну колись давно людину …
В космосі війни і розбрат,
Ось все, що тут змогла людина.
І, боячись подальших втрат,
Її прогнали як причину …
І ось тепер ти хочеш знов
У космосі знайти свою дорогу.
Іди назад туди, звідки прийшов.
І іншим поясни мою пересторогу …
І здивування, і неспокій, і образа.
Ті, що керують, закусили язика.
Така людина в космосі – проказа.
І не потиснута її рука …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2018
У далекому царстві.
Так далеко, що важко собі уявити.
Комусь вдалось світ дивний створити.
Де жили без проблем диваки -
Всі без винятку чоловіки …
Ні хвороб, ні війни ще не знали вони,
Гралися між собою мов діти,
Уночі у них райдужні сни,
Мали б цьому лише порадіти …
Поруч раптом з’явилась вона,
Непостійна, мрійлива, чужа,
Затремтіла сердечна струна,
І між царствами щезла межа …
Диваки майже всі похворіли,
Ну а деякі зовсім здуріли,
Почалася між ними війна,
В царстві поруч всі аж остовпіли …
Що ж вона? А вона то сумна,
То заплаче від тої негоди,
То сміється, коли не одна,
За любої надворі погоди …
У душі в неї сум, на вустах – сміх і гріх,
Замоталась між цих незнайомих доріг,
Зрозуміла, що більше не може одна …
І придумала жінка для світу любов,
І попалась сама ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Хтось розсипав квіти на снігу.
Їм так холодно. Не мав куди подіти?
Хтось так кинув через щось. Через нудьгу?
Хтось тим квітам щиро міг зрадіти.
Може через зраду, недовіру.
Чи через чиюсь чужу красу?
Хтось їх обірвав. І тут покинув.
Небесам хвалився: я весну несу.
А тепер вони ось так лежать.
Притиснулись до землі. Тремтять.
Їх би позбирав, зігрів в руках.
Полетів би в небеса цей птах.
Раптом сніг розтав. І квіти ожили́.
І обох теплом своїм обійняли́.
Не переступай. Не наступи.
Не забудь слова, не ховай думки …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Не вмію я, щоб так наполовину,
Не вмію так якось частинно.
Не вмію удавати чи змовчати,
Болить усе, мушу сказати …
І по снігу не вмію розкидати
Для тебе квіти.
Чужим не вмію постояти.
Коли сумую, то не буду я радіти.
Щоб все стиснути,
І так далі жити.
Не вмію бути ситим
І на ключ закритим.
Не вмію дань платити
І читати оди.
Не вмію лестити.
Не відмовлюсь від свободи.
І як такому в цьому цирку жити.
Хоч цирк – це гідний світ.
І це ще треба вміти.
По дроті ходить злий голодний чорний кіт …
Йому уже не до душі нявчати.
Вночі ходити, а під сонцем спати.
Спиляв старі залізні грати.
Утік, сердега, з чужої хати …
Утік і дивиться, та ж зовсім він не кіт.
Кудись пропав чотирилапий, волосатий.
Навколо гомонить шалений світ.
Йому б у цьому світі не пропасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2018