| Сторінки (9/863): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Я не ходжу на зустрічі шкільних друзів.
Ображайтесь. Не можу. Простіть.
Бо я знаю: її там ніколи не буде.
Посміхнулась, пішла. А ви, друзі, живіть …
Ти розказуєш вірш так неначе літаєш.
Запросила усіх в зачарований круг.
Я так слухаю тихо, уважно. Ти знаєш.
Подивилась. На місці твій друг.
Розлетілись по світу. Що зробиш? Так сталось.
Випадково зустрілись. І знову тепло́.
А востаннє чомусь більше нам не сміялось …
Я не знав, десь уже зачаїлося зло.
Я не знав, що усе це тривало востаннє.
І хоч стільки вже років тому́ це було.
Озиратися, вибачте, не перестану …
Я не ходжу на зустрічі, хоч вже сиве чоло.
Хочу вірити, ти там ще є.
На цих фото, що в мене в столі назбирались.
Це болить. Це назавжди моє.
Тут лежить, хоч і трішки порвалось.
Я сідаю за парту свою.
Там далеко. Аж ряд під стіною.
Бачу знову усмішку твою.
Я любуюсь востаннє тобою ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2020
Що є найгіршим з витворів людей?
Байдужість, страх чи може ненаситність?
Чи там ще стукає хоч щось поміж плечей?
Чи у пошані тиха непомітність?
Весняний Дощ весь знітився, мовчить,
Десь між людей навчився так мовчати,
Коли всередині в душі усе кричить,
Мовчати краще, щоб себе не налякати …
Ось так йому за краще все було,
Ховався, бо боявся пустоти,
Далеко дуже в серці десь цвіло,
Надумав просто утекти …
Але коли приходить Тиха Ніч
І зорі опускаються на землю,
І оживає все від милих протиріч,
І без Дощу все холодно, пустельно …
І плаче Ніч мов дівчина проста,
Хоча б про мить одну Дощу благає.
У відповідь лиш пелена густа
Усе навколо від очей ховає …
Вже кликала його своїм віршем,
Сльоза дівоча теж не зачіпає,
Не чує Дощ як Ніч йому співає,
Не стала пісня до душі ключем …
Забулась Ніч, що час уже для Дня,
Так люблена зробилася чужою,
Нехотячи вплелась в чуже життя,
Забулось те його «Я тут з тобою» …
Прийшов до тями, бо не був лихий,
Просив пробачення, але не був почутий,
«Він був сьогодні зовсім не такий»,
Пішла вже Ніч, хоч з ним хотіла бути …
Чи повернеться завтра? Може й ні,
Чи Дощ відчує краплю тої скрути?!
Я ж Ніч, я казка, в небесах вогні,
Пробачити чи ні … Може забути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Гаряча мов лава, народжена Сонцем,
А я весь холодний, величний і білий,
Я дивлюсь на тебе немов крізь віконце.
Недовго. Бо вітер примхливий.
Я лід. Як таке уявити.
Щоб лід захотів щось від Сонця любити.
Тепер буде Сонцем тим снити.
Хіба полетіти …
Багато простору. Зірки. І ти.
І хтось підказує: … Лети.
Я б мабуть взяв і полетів
Завжди хотів.
Але ти можеш тут. Не можеш там.
Зі мною будь, а як. Не кажеш.
Не довіряєш вже вустам.
Зітхаєш.
І що з того, що не такі як всі.
І що з того, що в друзях тільки Вітер.
То що мені тепер думки мої
Десь у в’язницю темну посадити?
Ти там де море, чайки і весна,
Я тут, де вітер, дощ і сніг без міри,
А ми усе це склеїли у снах,
А ми ж у снах якось зуміли …
У неможливе мов з обриву вниз,
Не знаючи кінця, стрибали поодинці,
Дивись, уже підклали хмиз
Жерці якісь, а може жриці …
Кричать, що я якийсь чаклун,
Не так, як звикли, я говорю,
Не так у небо я дивлюсь,
Вклоняюсь вранці морю …
Вони не знали, що ти є,
Та й що вони могли тут знати,
І ось вже лава місто рве,
Ти йдеш з полону визволяти …
І він летів.
І він повірив,
Що крапля теж колись стріла.
До Сонця не хватило сили.
Побачив лиш. Ти там була.
...
Що з того, що падають краплі дощем.
Для когось здаються єдиним лицем.
Злітає та крапля уверх без кінця,
Немає сильніше за це почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
Я украв тебе на світанні,
Коли ти дуже міцно спала,
Я украв всі твої чекання,
Я украв сни, в яких ти літала …
Я украв тебе пізно ввечері,
Коли ти за кимось зітхала,
І ми зірками засліплені
Раптом в це небо упали …
Я украв. У прямому значенні.
Ти мене у цю мить не чекала.
Може, у тебе побачення?
Ти когось з тої зірки гукала.
Я украв. Ось такі звинувачення.
Злочин має свої аргументи.
І не прошу за це я пробачення.
Тут не платять за злочини ренти …
Ми тепер ось у цьому трикутнику.
Де сьогодні аж сліпить від променів.
Ти киваєш своєму супутнику.
Вибухаючи вся аж до коренів.
А над нами велика зірка.
І чомусь багряно-червона.
І моя найдорожча жінка
Знову в вогні безборонна.
Я украв. Тож тепер тікатиму.
Разом з нею, не озираючись.
І ніколи більше не братиму.
Я планет з небес не питаючи …
За крадіжку мене каратиме,
Буде все холодним і чорним,
У в'язниці довго не спатиму,
Утішатимусь місяцем повним.
Я цього спокійно чекатиму,
Все-одно, що тепер на обрії,
Може, щось у ці дні писатиму.
Що за безлад ці місячні колії?!
Але потім чомусь повернулася,
І забрала навіки з собою,
Що з того, що мене позбулася,
Ні для кого не була такою …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2020
Я знаю Вас. Ви не з цього життя.
І зовсім не з цього світу.
І це не тільки моє відчуття.
Про це розповісти мені не зуміти.
Бо це таємниця. Ваша й моя.
Її лиш торкаються сонце і вітер.
І зірка у небі, чомусь нічия.
Її так треба кудись подіти.
І квіти в полі. Чомусь нічиї.
Їх так потрібно щедро полити.
Але дощі тепер нічиї.
Бо і дощі потрібно любити.
Говорять, що це не буває так.
І подіум кличе яскраві миті.
І тут не питають про несмак чи смак.
Чуже, незнайоме не люблять у свиті.
І посмішка часто чомусь нічия.
Така яскрава, але не світить.
Так наче за нею просто стіна.
Бо нею, вже точно, потрібно любити.
У Вас це все просто, у Вас це своє,
Несхоже, незнане, ні в кого не взяте,
І навіть якщо воно не моє,
Я не збираюсь його відривати ...
[i]Музична композиція з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2020
На півночі палять ліси,
Їм просто потрібно землю,
Їм не потрібно природи краси,
Вони не шкодують людські оселі …
Столиця мов нежива,
Так просто й не поблукаєш,
І сіро-жовта трава,
Ти бачиш, що ти вдихаєш …
Загнали усіх по кутках,
З-під масок не видно очей,
Де тільки знайшли той жах,
Весь світ сірих днів і ночей …
Ніхто й не помітив, що там
В дворі вже нічого немає,
До спец – окулярів не можна рукам
І ми так гуляєм …
Створили світ,
Де діти не бачили справжнього сонця,
Колись боялись ковіт,
Тепер чорні навіть віконця …
І так пройшли десятки літ,
І тільки дехто про це знав,
Що світ не складається з бід,
Але про це не сказав …
І за багато – багато років
Хтось зірвав з очей окуляри
Глибокий вдих, ледь чутні кроки,
Все було настільки яскраве …
І люди почали бачити,
Вони навіть плачуть,
Вони не знали, що це має значити,
І чому у них цей світ украли …
Сьогодні знову усі канали
І говорять зовсім те ж саме,
І ті нерозумні оригінали
Вірять у телевізійні драми …
Фото: Популярна механіка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872429
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.04.2020
Поро́жнє місто. Тут більше нікого нема.
Залізний непо́тріб навколо на своїх коле́сах.
У суперма́ркетах наче чорна зима,
І нема потреби у вулицях, навіть адре́сах …
І ця порожність уже не ляклива, а просто чужа,
І вдача уже не примхли́ва, її просто нема,
І ти шукаєш хоча б одну ноту, хоча б один звук,
І це незбагне́нно, колись хоч якось дотик до рук …
І ця порожність чиєсь творіння і трішки моє,
Це мов байдужість, найвищий рівень, і далі нема,
Твоєї тиші ніхто і ніщо більше не зіпсує,
Але ця тиша ріже до болю сильні́ше ножа …
Все, що лиши́лось, це тільки на́писами по стіні,
Ти пишеш і пишеш. І може хтось напи́ше тобі,
Ти знову кре́йдою малюєш очі і ті очі її
І утікаєш, щоб не бачити більше малюнки свої …
Ти тут колись малював свою руку хоча б кудись
І говорив сам до себе: вертай назад, повернись,
І тут тепер хтось у ві́дповідь намалював,
І хтось твої пальці у свої міцно узяв …
Я тут навпроти цих рук тепер живу,
Якщо і піду, то вже за мить назад повернусь.
Не знаю, що скажу і ким тебе у цім світі назву,
Може, ти щезнеш. Як тільки я доторкнусь …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2020
Короткі запитання і короткі відповіді.
Ці вічні безглузді "так" і "ні".
Це давно не повісті і навіть не сповіді,
І деякі надто складні.
А може деякі просто не мають такої.
І не варто поспішати невідомо куди.
І не сприяють міцні напої
Тому, щоб не попасти не туди …
Не розмалюєш усе у таблички,
І алгоритми твої безглузді,
А ще безглуздіші людські звички,
І побудоване на людському глузді …
Короткі нікчемні прості запитання
І все побудовано на простому здогаді,
Ця зупинка давно уже остання,
Ти все ще впевнений, що ти у поїзді?
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
А що як і справді мільярди світів?!
І ми такі схожі, і ми такі різні.
В якомусь все так, як я захотів,
В якомусь чужі, в якомусь невірні …
В якомусь уранці ідеш на балкон,
Лише промайну, лише пробігаю,
В якомусь червоний ранковий бутон
Тобі все ще сплячій до вуст прикладаю …
Отож розпалилась уява моя,
Сьогодні у тому, де зовсім чужа,
А завтра, де мила, ранкова, своя,
Між нами ніде не проходить межа …
І як в цьому жити, блукати? Не знаю.
Я світ наче одяг щодня обираю.
Біда лиш у тім, тебе ж не питаю.
Ти може не хочеш нечесного раю …
[i]Музична композиція з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2020
Ти така жорстока
І така болюча,
Ти така глибока
І така разюча.
Іноді прекрасна,
Іноді жахлива,
Кажуть, що нещасна,
Іноді щаслива …
Іноді байдужа,
Іноді брехлива,
Неймовірна, дужа,
Ти така смілива …
Кажуть, що минуща,
Кажуть, що не зряча,
Кажуть, що колюча,
Кажуть, що гаряча …
Іноді убивча,
Іноді безглузда,
Хто усе це вивчив,
Кажуть, що не мудра …
Але як без тебе
В цьому світі жити.
Тому краще буду
Я тебе любити …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
В твоєму вікні силует
Знайомий, важливий до болю.
Такий традиційний сюжет:
Стою і любуюсь тобою …
Чи ти нахилилась з вікна,
Чи в небо летиш за зірками,
Ти мабуть не знаєш й сама,
Як спляча цілуєш вустами …
Стою і не можу піти,
Це, мабуть, злочинно, печально,
Це мабуть чужинські світи,
В які я вдираюсь безжально …
Упійманий злодій тепер,
І суддів зібралось без ліку,
Злодюга, крадій, людожер,
Накинулись мов на шуліку …
Ну так, бо чудовисько він,
Сидів би самотньо у замку,
Не дали піднятись з колін,
Карали за мрії і бранку …
А бранка до лісу втекла,
Боялась, що зовсім пропала,
І прихистку там не знайшла,
Тож мавкою стала …
Піднявся враз вітер сильний,
І небо усе почорніло,
Який би не був він стальний,
Але і його заболіло …
Подався назад у ліси,
Де гілля його обіймало,
Нікому не бракне краси,
Кому її мало …
Бо він не забув про вікно,
Шукає загублені очі,
Хоч це все було так давно,
Шепоче, шепоче, шепоче …
Із друзів у нього вітри,
І ними ж поламані клени,
Їх гострі, болючі гілки
Були і не ґречні й не чемні.
Та інших у нього нема,
Хіба що влетить блискавиця,
Така вона в нього одна -
Його чудернацька сестриця …
Він мавку у лісі знайшов,
Оту що дивачка страшенна,
Стояв, подививсь і пішов,
Бо видалась трохи буденна.
Бо зовсім її не впізнав,
Спліталось волосся і гілля,
Уже й не згадав, кого вкрав
Зі свого нічного похмілля …
Та їй це за зраду було,
Шукала собі, де схилитись,
У неї ж тепер ремесло
Щоб з кимось на згубу любитись …
Чудовисько думає так,
Що хоч вже ту мавку врятую,
Хоч в справі вже тій не мастак,
Усе, що ще мав, подарую …
Здивована мавка була,
І того дарунка не взяла,
Його під кінець упізнала,
Й сама з того світу пішла …
Закликала в гості весну,
Була, промайнула, не стало,
Її неземну, чарівну
Весною мов сніг обійняло …
Руками, вустами, теплом
І навіть простими словами,
Торкнутись легенько чолом
І щось проказати бровами …
Все небо піснями списала,
Всі хмари з небес постирала,
Хотіла так з ним залишитись,
Та раптом пропала.
Ми пишемо разом малесеньку казку,
Ми зовсім з тобою як діти,
Ми разом з тобою такі нереальні,
Буває, що радісні, часом печальні …
Куди нас подіти …
Буває кудись навсібіч утечеш,
Буває себе у чуже проганяєш,
Ти знаєш. Ти просто своє забереш.
Що в мене твоє, ти впізнаєш …
*музичний супровід створено з допомогою ШІ, авторський текст
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2020
Жила собі малесенька країна,
Не скажеш, щоб цвіла, якось жила,
У бідності, в обмані, у руїнах,
А поруч замки з золота і скла …
І так воно б тривало безконечно,
Обман ховався за улесливість і страх,
Та тут якось нагрянув недоречно
Земель чужих небачений ще жах …
Бороти того ворога нещадно
Лиш можна разом, втеча не пройде,
Вони ж людей усіх вважали стадом,
Тепер кричать: народ, не пропаде!
Народ ж притих, замовк і хрипло дише,
У чім обман, де справжній інтерес?
Заліз у нори, заховався глибше,
Не зачепив за душу стрес …
А та заморська чудернацька згуба
Уже по вулицях господарем гуля,
Стоять порожні пограбовані споруди,
Лікарня де колись давно була …
Один єдиний залишався порятунок,
Що панна щось народу скаже із вікна,
Та панна випила ще місяць тому трунок,
Вона останньою Довірою була …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2020
Безглуздя і бездарності букет,
Святкуйте, починається банкет,
На перше вам напій, зовуть «обман»,
Тримайте, переповнений стакан …
На друге повне блюдо лицемірства
З ознаками заморського блюзнірства,
І попивати можна це сарказмом.
Сарказм без сенсу. Став давно маразмом …
А далі принесуть цілий квартет,
Ще не попробував, а мов їдкий сонет,
Ковтати треба тільки все підряд,
Сусідських дослухаючись порад.
І це все з’ївши, вийшли на балкон.
Там купа ледарів, у кожного жетон.
І безпардонність мов дешевий самогон.
І так облом. Без "жезлів" і «корон».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871274
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2020
Я б міг тобі розказа́ти
Про те, чому пи́шуться ві́рші,
Я б міг на все місто крича́ти:
Обира́й, що тобі́ наймилі́ше …
Може ста́ну для тебе доще́м,
Може ві́тром, а може пта́хом?
Не буду твоїм короле́м,
Буду дру́гом, коха́ним, бра́том …
Я буду в твоїх оча́х
Лови́ти сльози ра́дості й сму́тку,
Я чита́тиму на вуста́х
Му́зику твого цілу́нку …
Я буду торка́тися рук, плече́й
І кі́нчиків тво́го воло́сся,
Лови́ти по́дих твоїх груде́й
Від того, що відбуло́ся …
Може воно мені́
І не суди́лась така нагоро́да,
Може, це все лише́ в сні
І не мрія - моя́ свобо́да?
Але я чека́тиму до́вго
Твого пла́ття стрімки́х візеру́нків,
І ти така серйо́зна і стро́га
Розта́неш від поцілу́нку …
Може у моєї ні́жності
Тільки но́ти і бу́кви, без му́зики,
Їй потрі́бні твої ру́ки,
До́тик твоєї прису́тності …
Їй потрі́бні твої о́чі,
За́пах твого воло́сся,
Щоб в ше́поті о́сені - но́чі
Про те́бе щось відбуло́ся …
А я тебе лови́тиму
Там у цьому зірок мерехті́нні,
Обійма́тиму і люби́тиму
На́віть о́бриси твоєї ті́ні …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020
Мені б хотілося, щоб ти любила осінь,
Із падолистом , із вітрами і дощами,
Забув дитинство, а дитя немов я досі,
Будую щось не з каменю, піснями …
Мені б хотілося, щоб ти любила літо,
Де сонце обіймає твоє тіло,
Де трави полем хтось надумав похилити,
Неначе нотними листами …
Мені б хотілося, щоб ти любила зиму,
Щоб сніговик вклонявся джентльменом,
Щоб вітер розповів усе, ще й в риму,
Щоб біло – біло, але не пустельно …
Я пам’ятаю, що ти любиш ве́сну,
Ну як її співочу не любити!?
В ній кожний погляд мов весни похресник,
І таємницею все зриме оповите …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2020
Є лю́ди, що пла́чуть від му́зики,
І на́віть, коли схо́дить со́нце,
Це не ко́ди, не одини́чки і ну́лики,
Це ду́ші і їх охоро́нці …
Є лю́ди, що не пи́шуть ві́рші,
І на́віть не ди́вляться на зо́рі,
Але для них печери і сті́ни
Ра́птом щеза́ють, стаю́ть прозо́рі …
Є лю́ди, що не стаю́ть на колі́на,
Що вража́ють своєю го́рдістю,
І не згина́ють натру́джені спи́ни,
І си́ві зовсім, але з мо́лодістю …
Є чоловіки́, що лю́блять жі́нку,
Але не ро́блять її журбо́ю,
Є жінки́, що ба́чать відті́нки,
І заступа́ють все тьмя́не собо́ю …
Доро́слі – ді́ти тепе́р і за́раз,
Бо так скла́лось, бо такі до́лі,
Що своїм сло́вом вбива́ють прима́ри,
Що просто щи́рі, а не гра́ють ро́лі …
Є люди, що плачуть від музики,
Бо для таких її писа́ли,
По́рвані но́ти, обі́рвані ґу́дзики,
І дурні́ ті, що це все порва́ли …
А завтра зно́ву зійде́ со́нце
Для тих, хто на нього чека́є,
А у тих, на сцені, закри́те віко́нце,
Та і со́нця для них взагалі́ нема́є …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2020
Ти мабуть пів світу мене самого,
Я мабуть пів світу тебе самої,
Кілька мікронів довжелезної дороги,
Ми мабуть трішки один одного герої …
Навіть якщо неймовірно далеко,
Хоч насправді близько й сміливо,
Крила позичу, попрошу лелеку,
Стану вітриськом, дощем брехливим …
Може так дуже себе я мучу,
Може тобі вже зі мною тісно,
Може ту хмару свою летючу,
Так зустрічаю неначе пісню …
Але якщо ти захочеш раптом,
Щоб замість хмари світило сонце,
Я її просто дощами витру,
Буду лиш другом і охоронцем.
Але якщо ти захочеш раптом
Зі мною по небу цьому летіти,
Я стану для тебе звичайним птахом,
Що крил не буде своїх жаліти …
Але якщо ти захочеш раптом
Землю ногами усю сходити,
Тобі мені лиш кивнути варто,
Буду тебе я нею носити …
Але якщо ти захочеш раптом
Покинути осінь і стати весною,
Я обійдуся холодним жартом.
Справді буває. Залишусь собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020
Сиджу і мрію про день з тобою.
Щоб так, за руку, не за стіною.
Щоб обійняти тебе рукою,
Щоб заховати тебе собою …
Від того вітру, від того суму,
Від пересудів, людського глуму,
Не озиратись на чиїсь кпини,
Людина прагне в обійми людини.
Щоб непомітно, хоч ненароком,
Щоб одним подихом, щоб одним кроком,
Не озиратись на світу стіни,
На тих, що схожі тепер на машини …
Сиджу і мрію про ніч з тобою,
Щоб міцно-міцно і дуже ніжно,
І кожним рухом чи жестом говорю,
Побудь зі мною, ще зовсім не пізно …
А десь злітають у небо машини,
І ми нездатні на дитячі образи,
І хочуть любові навіть клітини,
І зовсім щирі думки і фрази …
Десь на руїнах штучного світу,
Ми зовсім не дві віртуальні людини,
Губами до губ прості привіти,
Ми ж люди. Не просто якісь машини …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2020
Не довіряйте ніколи словам,
Не вірте в суворість розлуки,
Щось може не тут і не там,
Торкнулись, розбіглися руки …
Повірте її очам,
Але поспішайте, це ж миті,
В очах – це не тут і не там,
Бо очі – світи не відкриті …
Втонув, утопився, ну що ж,
Надії і мрії розбиті,
І просиш ще раз: потривож,
Я ж прошу не роки, а миті …
Не бачу, не чую цей світ,
Живу у окремому світі,
Ходитиму світом мов кіт
В якомусь нічному лахмітті …
А потім трапляється мить,
Забути яку неможливо,
І знову потужно болить,
І знову ти віриш у диво …
І очі … і знову правдиво,
І знову до болю щемить,
Шукаю негоду чи зливу,
Щоб свою пожежу тушить …
Та раптом уже передумав,
Дарма, що палаєш увесь,
Ці очі – світи, а не тюрми,
Вони зовсім поруч, не Десь …
Не можеш ти світ той вхопити,
Не можеш стиснути в кулак,
Ти можеш ці очі любити,
І ти молодець , якщо так …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020
Не лякає порожнє місто,
Десь невидимий я, десь невидима ти,
І байдуже: зелене чи червоне світло,
Іди, якщо хочеш іти …
Осміліли птахи,
безпардонні коти,
І з вікна очі сумної собаки,
Яка теж кудись хотіла б піти …
І ти там десь у четвертому вікні,
Подзвонити чи просто пройти,
Я знаю: ти скажеш ні,
Хоч тобі б дуже хотілось піти …
Не лякає порожнє місто,
Лякають налякані очі,
Лякають ті, хто більше нічого не хоче,
Кому у тих камерах зовсім не тісно …
Але ти не здаєшся,
Я це точно знаю,
Навіть з себе самої смієшся,
Я на зустріч з тобою такою чекаю …
А поки писатиму вірші,
Закидатиму всесвіт думками,
Це не краще, але й не гірше,
Ніж гамселити кулаками …
Не лякає порожнє місто,
Бо воно не порожнє нами,
Знову сяду за стіл урочисто,
Щоб писати тобі віршами …
[i]Фото: https://www.032.ua/news/2708707/ak-vigladae-lviv-bez-turistiv-unikalni-foto-zrobleni-pid-cas-karantinu[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2020
Людині потрібна людина,
Що б там не придумав мудрець,
Кохана комусь чи дружина,
Інакше усе нанівець …
Купи найдорожчу машину,
Посаду здобудь вище хмар,
Та все ж відчуваєш клітинно,
Що це мов від сонця загар …
Шукаєш тоді у нестямі,
Втрачаєш своє реноме,
Сидиш мов на троні … і в ямі,
І царство мов хащі чуже …
Людина потрібна людині,
Щоб разом під зорями йти,
Щоб в кожній найменшій хвилині
Щось вічно-важливе знайти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2020
Ти чекала, ти вірила в мить,
Коли вже не потрібно ховатись,
Десь глибоко ти справжня, болить,
Вже нас кличуть, вже час відкликатись …
Ти чекала, шукала межу,
За якою не бачено фальші,
Заплатила і тіло, й маржу,
І цікаво, що станеться дальше …
Ти чекала, щоб було не так,
Як, за правило, пишуть у віршах,
Щоб і дощ, і літак, і дивак,
І щоб не традиційне, а інше …
Він не знав, що сказати тобі,
Щоб слова - не звичайна банальність,
Щоб не просто на сміх чи в журбі,
Щоб була особлива тональність …
Просто був не такий, не чужий,
Із відтінків складав своє небо,
Забував про усе, таки справді дурний,
То ж життя, в нього просто потреби …
Диваки. Як зустрілись й стоять.
То малюють зірки. То вдивляються в небо.
Вже сусіди усі полягали і сплять.
А у них особливі потреби …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2020
[i](прочитати у вересні)[/i]
Було по всякому в житті,
«Червоно – зелено бувало, як згадати»,
Як половина так, то інша у смітті,
«Не може кожен все, що схоче, мати» …
Ну так, «без скромності крутий чувак»,
«І обдурити теж талант потрібен»,
«Люблю коли на вулицях бардак»,
«Люблю коли стрибають ціни» …
Копошаться мурахами внизу,
Оці нездари, що працюють без упину,
На сонці, в зливу, навіть у грозу,
«Як гроші роблять, я вам покажу» …
А ви собі ламайте далі спини …
Підслухав Вірус голосну браваду,
І вирішив, що і йому вже час,
Пройтися по життях у повний зріст парадом,
«Як можна цим, то що тоді про нас» …
Сховались люди у свої печери,
Лиш полювати ходять на обід,
Вірус виспівує між них свої «чечери»,
А Олігарху сірий будень - новий гріх …
За дотик сонця хоче сотню Євро,
За дотик вітру майже за п’ятсот,
Вночі на двір, потрапиш на галери,
І особливо за ранковий спорт …
Мала зараза зразу зрозуміла,
Що то вродилась рідна їй душа,
Хоч говорити виразно не вміла,
Для двох стрибнула в небеса маржа …
Біда лиш в тім, що, як скінчились гроші,
А вірус розжирів, роздавсь, здичів,
Хоч олігарх кричав: я славний, я хороший,
Той вірус його теж на друге смачно з’їв …
Згадали ті, що вірили в рекламу,
У "піджаки", у чийсь чарівний рот,
Що годували в штатах одну маму,
Що то був вірус, просто вірус – бот …
Ви думаєте, виплюнуть отруту?
Знайшли в нестямі чарівний портрет:
Там олігарх співа Червону Руту,
І зиркає на люд у золотий лорнет …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2020
А уяви собі, що ми останні
Вона і Він, що залишились на Землі.
Який це дріб’язок, колишні сподівання?!
Лиш мають сенс, коли рука в руці …
І не втечеш тепер за сивий обрій,
Від себе теж без сенсу утекти,
У цьому краху автострад і колій
Одна рука завжди в одній руці …
І кожен день Вона для нього інша,
І кожен день у нього свій сюжет,
І не шкодуєш пісні ані вірша,
І кожна мить - це мов цілий сонет …
І весь гориш від мрій і від нестями,
У ній сховався твій чудовий світ,
І має сенс лиш те, що є між Вами,
Кому й навіщо Вам писати звіт …
Немає сенсу більше у образі,
В нерозумінні надпростих речей,
І десь блукаючи у Лондоні чи Празі,
Не зводиш з неї цілий день очей …
І цінність дотику та ніжності захмарна,
Немає цінника для погляду і слів,
І кожен день: ти просто диво, яка гарна,
Весь світ пропав, щоб ти цю правду зрозумів …
І поки десь в загубленому світі
Тримаються за руку Він й Вона,
І зустрічають день у спільному привіті,
І ціла вічність – це слова, слова, слова …
І поки десь в загубленому раї
Тобі одній написані слова,
І поки десь хоч хтось когось чекає,
І поки десь … є Він і є Вона …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Подумалось, що ця дрібна потвора
Така страшна й жалюча мов змія,
Та не страшніша аніж вдача хвора,
Нездатність вичавити із душі раба …
Стояти й слухати чиєсь дурне бубніння,
Прикрите панциром посади й хабара,
Не жити сам, а жити сновидінням,
Боятись світла думки ліхтаря …
Подумалось, акторство удавання
Почесний фах і це уже не жарт,
Та тільки сцена перша і остання
Дає надію лиш на глупий фарт …
Чомусь забита дошками лікарня,
І зачаровані в бетон колись сади,
І серед центру вічна буцегарня,
І між людей лише людей сліди …
І вічні кафківські сюжети на долоні,
І шлях тече з нікуди в нікуди,
Я думав, що живу, а я в полоні.
Я й не помітив, як попав туди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868507
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.03.2020
Захотілося раптом дощу,
Що змиває з душі весь непотріб,
І тоді без потреб по кільцю,
Не потрібно усього, що в роздріб …
Хай болить, хай стискається все,
Бо у справжнього часом жахливе лице,
Як зловив, то гадаєш, що не відпущу,
А потрібно, бо знову не цю …
Так хотілося грому і блискавки,
Щоб лишилося справжнє, сховалось чуже,
Але це так, для приказки,
Десь пролізе нікчемне слівце …
Все пройшло, стало холодно,
І десь трішки вже вітром торкає лице,
Її очі і сльози як золото,
Моє місце, де серце, пусте …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2020
У сутінках темної ночі,
Коли барабанить серце,
Наче піском колючим в очі,
Наче у душу каменем вперше …
І що має бути яскравим і чистим,
Гасне раптом променем сірим,
І те, що завжди було урочистим,
Об’єкт для шоу, а не для віри …
І не дивитись немає змоги,
І не чути якось не вийшло,
Оголене серце, руки і ноги,
А про душу - якось стисло …
І раптом крізь це все звучить голос,
І раптом торкається губ щирість,
І виростає самотній колос,
І байдуже на умовну похилість …
І хочеться знову, щоб шепотіти
На вухо слова, що не скажеш уголос,
І хочеться знову кудись летіти,
І хочеться знову, як той колос …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
Дивлю́сь на вас і сходжу з розуму,
Від вас, від квітів, від весни,
У чомусь ніжному, прозорому,
Без віршів не розповісти.
Се́рджусь на вас, позбувшись розуму,
В ваш світ боюся увійти,
Бо як мені такому гордому
Ту гордість всю у світ змести.
Молю́сь на вас, щоб не згубитися
У світі, де німі зірки,
Щоб подихом одним напитися,
Щоб надивитись на віки …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
Як десь собі колись ходив весною,
Весна тоді ще іншою була,
Захоплений жіночою красою,
Що та весна з собою принесла ….
І так вертів своєю головою,
Що став для когось справжнім диваком,
Та раптом весь захоплений тобою
Не верчусь більше. Став й стою стовпом …
Душа слова в ув'язненні тримає,
Не відпускає із полону у політ,
Вона ж ніколи й ні за що не взнає,
Який із нею цей чудовий світ …
Вже повернулась, вже не помічає,
Її думки – найдальші із орбіт,
Вона ж від тебе іншого чекає -
Не погляду з-під вересневих віт …
Ось зважився і вибухнув словами,
Чи ж налякав аж трішки ту весну,
Вона сміється поглядом, вустами,
Ти перейшов страшну свою межу …
Яке ж то диво твориться весною,
Які слова, рядки немов пісні,
Мої світанки зачаровані тобою,
Мої думки - палаючі вогні …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2020
Бувало не раз, скаженів людський натовп.
Кричить, верещить, бо лихий.
Палити надумав дівча. І пихато
Знанням і несхожості ворог, чужий ...
А ось і на іншому краї землі
Втішається рабству, нарузі, неволі,
І звозять здалеку лихі кораблі,
В ніщо і в нікуди загорені долі ...
А ось вони далі кричать на весь світ
Про вищість якусь і руйнують несхоже,
Усе незнайоме сховали за дріт,
Озлоблене піниться з нелюді море ...
[b]А ось вони сунуть у рідні степи,
Хизуються тим, що минуле й неправда,
І блазні для них наче в полі стовпи,
Як розум дріма, оживає бравада ...[/b]
Як можна пробачити це і пройти,
Як можна у цьому кудись заховатись?!
І знову, і знову в минуле сліди,
Не віриш, що знову таке могло статись?!
На щастя, завжди оживає весна,
То він, то вона, то він, то вона,
То музика з серця знаходить дорогу,
То хтось до своєї чи інша до свого ...
То він, то вона ... ви мов зорі у небі,
Без слів і без зустрічей, і без вагань
Очима, польотом пташиним, журбою
І смутком вечірнім на мить тільки стань ...
Щезає оце із ненависті море,
Його не існує, нікчемне, пусте,
Немов виростають за горами гори,
Коли щось людське раптом в небо зросте ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866404
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.02.2020
Розгулялись негода та просто віруси,
Розкричались глашатаї - просто брехуни,
Оживають древні листи і папіруси,
Кудись потрібно від цього втекти ...
Туди, де пахне весною вечірньою,
Туди, де зим загубились сліди,
Де ти буваєш різною - різною,
Де просто світ, в якому просто ти ...
Туди, де вітер блукає узліссями,
Бо в місті не можна так голосно йти,
Хіба що тихо, лише передмістями.
Там, де дощем заховає сліди ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
В очах причаїлась весна,
Бо весни так люблять очі,
Ти в цьому якась неземна,
Не гаснуть зазорені ночі ….
Торкнулась рук[b]о[/b]ю мов осінь,
Розсипала листям – дощем,
Бо осінь нічого не просить,
Торкається вітром - плечем …
А ще обіймала мов літо,
Грозою і тихим дощем,
По платті розсипала квіти,
Сховалась туманом - плащем …
Початок зробила зимовим,
Засипала снігом мольберт,
Віддала і ноту, і слово,
З’[b]я[/b]вилось і тут, і тепер …
Чи радісна ти, чи сумуєш,
Ніде і ніщо, крім очей,
Не бачиш нічого й не чуєш,
Крім тих, що у зорях, ночей ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020
Ти так швидко пройшла,
Ти так швидко пішов,
Небо наче зі скла,
В нього вкралась любов ...
Бо тепер це лиш скло,
все лише під кутом
Бо тепер тільки тло,
Притулився чолом ...
Як розбити його,
Тільки скалки і все,
Чи своя, чи свого,
Не забулось лице ...
Оминути його,
І побігти у двір,
Не побачиш свого,
Але ти в своє вір ...
Не вдивляйся крізь скло,
Знову очі шукай,
Хоч у серці пекло́,
Але це наче рай ...
Хоч пробігти весь світ
Нам чомусь не дано,
Стільки брам і воріт,
Ледь захмарено сном ...
Але там десь в душі
Є маленьке вікно,
Десь у хмарах чужі,
А душі все-одно ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Десь собі бродить втомлено скрипаль,
Рука стискає колись рідну скрипку,
Радість здобув, та загубив печаль,
Як зазвучить бува, то дуже зрідка.
Це ж вам скрипаль, а не якийсь дзвонар,
Музику чути, скрипаля не видко.
Чужий блистить в пітьмі німий ліхтар,
Та заглушило серце йому скрипку ...
Ішов собі із світу в інший світ,
А потім зазирав в минуле зрідка,
І так багато наробив воріт,
Що загубилась власна йому зірка ...
Між зорями звучить собі вона,
Гойдаються спустошені планети,
А струни наче зір тих стремена,
Вплітаються в порізані сюжети …
І раптом на ту скрипку ще одна,
Послухайте лиш, як вона говорить,
Злилися скрипок звуки як вода,
Із тихих зір живе зробилось море …
Літають зорі небом. Дивина.
Це ж не під силу надсильному вітру,
Написано між зір тих імена,
*А що раніше, я тихенько витру …
Ви скажете, що дивна казка ця.
Хто ж двоє ті, що з неба зорі витруть?!
Торкаються крізь простір - час серця.
А якщо ні, то зорі просто зникнуть …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2020
Хто тобі написав на віконному склі
Тиху сповідь таку таємничо - просту?
Може повість ця просто наснилась тобі -
Тихий постріл душі вхолосту ...
Хто у вітру украв його спосіб втекти,
Коли більше немає осіннього сну?!
Твого погляду залишки треба змести.
А чому, не збагну ...
Де ж воно, це вікно,
що крізь нього вже зовсім нічого нема.
Може, стало вже сном,
Бо Зима ...
Хто на цьому снігу протоптав стежку цю,
Що її так гукає душа,
І продовжує повість свою таємничо-просту,
Незнайоме спліта ...
То Зима ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
Навчитись бути поруч -
Це зовсім не бути над.
Без права праворуч-ліворуч.
Без зайвих порад і цитат.
Закинуті митні кордони,
Думки теж не знають межі.
І біле теж іноді чорне,
І рідні теж часом чужі.
Коли виникають зони,
То, мабуть, такому кінець.
Одразу самотні беззбройні
Не ходять уже навпростець.
У снах не буває розради,
В руках немає тепла,
Шумлять сліпі автостради,
Дзвенить, а нема джерела ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
І коли я йтиму цією стежкою,
Назустріч з'явишся ти,
Наче хтось вдало кинув монеткою,
Не розбіглися кроки-сліди ...
І коли я раптом піду не туди,
Дощ закриє весь світ,
І коли раптом впізнаю: це ти,
Ти ж у відповідь скажеш: привіт.
І коли ти чомусь втечеш у ніч,
Я за тобою піду,
Блукатиму кілька днів - сторіч,
Не здамся, тебе знайду.
І коли ти чомусь втечеш у сніг,
Я стану сніговиком,
І вітер зупинить свій біг,
А сніг стане струмком ...
І я розтану у твоїй весні,
Але не щезну, хоч буду не тим,
В очах горітимуть два вогні,
І жоден не буде чужим ...
А потім настане літо,
І не потрібно бути не тим,
Як добре навчитись уміти
Не бути для когось чужим ...
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2020
І немає нічого ніжніше твоєї осені,
І немає нічого світліше твоєї весни,
Мої очі в твої не покликані і не запрошені,
Десь блукають собі, так вже сталось, посеред зими ...
У дощах розчинилась, обманулась весняними квітами,
Бути іншою вчилась, налякала своїми привітами,
І немає нічого, і ми знову під зорі не прошені,
Це безглуздо, здавалось, що й далі всі дні оголошені ...
Так потрібно у нотах, у струнах, у клавішах,
У опалому листі забутої справжньої осені,
Так потрібно у білому всю в морозі і променях,
Щоб сказати нам раптом: морози у серці подолані ...
Так потрібно тієї єдиної справжності,
Що її на початку часів хтось як дар надвеликий нам видумав,
Так потрібно для кожного світлої мужності,
Щоб її десь за очі хтось чужий незнайомий не викинув ...
* [i]фото з фейсбук - сторінки "Ліна Костенко"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Ходила омана понад берегами,
Тихо шепотіла чужими вустами,
Когось за вдавання міцно обіймала,
За пусте й порожнє руку потискала ...
Лукаве й бездарне кликала на сцену,
Думку збайдужілу виплела в поему,
Випхала плечима щирість у болото,
Вкрала по дорозі доброту й турботу ...
Отака омана між людей ходила,
Не одному серцю поламала крила,
Люди упізнали, боялись ловити,
Бо ж могла собою умить заразити ...
Посадили в клітку, думали навіки,
Слів отруйних в боки розтікались ріки,
І чого ж недобра навіть не стомилась,
Бо усе, що знала, у людей навчилась ...
А батьки від неї все дітей ховали,
Сталося зненацька, що не вчатували,
Від дітей не було чим їй поживитись,
Залишилось тільки в землю провалитись ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Я ходив колись цими вулицями, та не з тобою,
Мріялось, бувало, так затято, та не тобою,
Образи минали, мов зимовий вітер,
Слова дарували тепло наче квіти ...
У парку є місце чудове, чарівне,
Але ми з тобою тут не стояли,
І влітку буває неймовірно зимно,
І взимку враз руки гарячими стали ...
Я був собою, завжди собою,
А може тому пропускав повз очі,
Пропускав пісні, написані тобою,
Тепер шукаю в небі серед ночі ...
Ми не ходили разом цими вулицями,
Тому вони не наші,
Тому знову хмари на них насунулися,
Тому далекі видаються кращі ...
А якби ми з тобою їх розфарбували,
Ні у кого ні про що не питаючи ...
Подивись, якими вулиці стали, -
Жартували б літаючи ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Вже на вулиці дещо заблукале Різдво,
Вже не вперше його зустрічає дощ,
Тільки вранці подекуди під ногами скло,
І на небі з хмар чорно - сірий борщ ...
Причаївся замріяний новий рік,
І не знає, чи сцена для нього ось ця,
Виставив випадково незахищений бік,
Та ніхто не бачив ще того року лиця ...
Навіть сірість і та не забула сховатись,
Сонні Він чи Вона, їм би лиш дочекатись,
Щоб почати увесь цей неспокій спочатку,
Але рік не прийшов, не поставив печатку ...
Ось і вся дивина, але хтось не чекає,
Що йому ця зима? Чи її вже немає?
Що йому сірина, чи то відблиски сонця?
Десь він ловить останні у сірих віконцях ...
Причаївся ... ну що ти там так виглядаєш?
Ти потрібен давно, то ж кого ще чекаєш?
Чи мене, чи дитину у голому парку,
Чи оцього в пальто, знову палить цигарку ...
Неготові вони, що мить року остання,
Їм твоє не до речі рукостискання,
Залишити не можуть те, що стало печальним,
А що буде, для них є безглуздим, примарним ...
Причаївся, чужий, ні на кого не схожий,
Нечепура, не злий, не впускає сторожа,
Може щось натворив, може сам ще не знає,
Що йому вже пора, бо старий відлітає ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
Ненаписане, несказане, забуте,
Іноді над силу просто бути,
Ні не цим звичайним і лякливим,
А собою щирим, говірливим ...
Розкіш слова, а ще більша розкіш думки,
Це вам не набиті марним сумки,
Розкіш дотику, ще більша - погляду,
Кожен спогад теж має потребу догляду ...
Стіни сірі, а може, розмальовані,
Люди сірі, а може, зачаровані,
Птахом в небо, а може, плазуном в болото,
Комусь радісно просто піти на роботу ...
З тої щирості сплели кришталеві вікна,
Віддзеркалює те, що сховалося,
І тільки в серці залишилася пісня,
Тільки з нею, мабуть, і склалося ...
І коли ходить вона вулицями,
І коли сміється щиро і радісно,
Десь там під липами не обманулося,
А обійнялося щиро і жадібно ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Тобі хотілося писати вірші і раптом рука не пише.
Але вірші не пишуть руки, їх пише щось набагато вище.
Тобі вже не ходиться вечірнім містом і здається, що місто завмерло,
У ньому все настільки особисте і спогади мов найдорожчі перли ...
І мабуть треба комусь писати, бо тоді набагато більше сонця,
І не біда, що доводиться втрачати,
Буває, що й вірш грає роль охоронця ...
І не біда, що доводиться стирати,
І що слова не зовсім доречні,
Вірші - це друзі, котрих варто обирати,
Хоч і бувають не зовсім безпечні ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
Воно буває велике - велике
І ні за що його не сховати,
А буває ну зовсім маленьке,
Годі навіть у руки узяти.
І вислизає кудись постійно,
І не червоне, а якесь блякле,
Та позирає на інших манірно,
Топчучи чиїсь клятви ...
Воно буває замерзле, незриме
І годі комусь таке розтопити,
І раптом йому подарують рими,
І тоді рими можуть убити ...
Воно буває мов ціла планета,
І навіть годі таке обійняти,
Приносять чужинці яскраві букети,
Такі, що їх неможливо не взяти ...
Буває навіть, воно вибухає,
І розлітається на усі боки,
І ось його тепер більше немає,
Гелгочуть збентежено п'яні сороки ...
Буває, що більше там того немає,
Що можна було б подарувати,
Лиш кілька горняток кави чи чаю,
І може знову кудись мандрувати ...
Раптово частинку колишню знаходить,
Раптово третю, четверту, сьому,
І розуміє, що там, де все в дірках,
Колись поставили тільки кому ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
Така вона - моя Батьківщина,
У головах, в серці болюча руїна,
Облуди, блюзнірства не краплі, а ріки,
І так, видається, нам бути до віку ...
Така вона - в дечому іноді справжня,
Не сповідь в два слова, а ціла книгарня,
Буває читаєш і сльози не спиниш,
У ній заспіваєш своєю й загинеш ...
Така вона, наче дитина наївна,
Довірлива, мила і серцем чарівна,
І вкотре обманута, бідна, безсила,
І вкотре згубила дорогою крила ...
Така вона ... Думали, вже не повстане,
Що вже не такі як колись в ній Івани,
Та кожного разу їй знову вдається,
Обтрусить чужинське і з ворогом б'ється!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857029
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.12.2019
Коли спокійно, легко на душі
І десь пропала вічна, вперта втома,
І замість діалогів пишуться вірші,
І зовсім щиро відчуваєш: вдома ...
Краплини ніжності немов терпким вином
Оточують малесеньку розмову,
Несказане завершується сном,
Погляд очей собі про щось промовить ...
Немає більшого за це тепло тепла,
Про все на світі у простій розмові,
Десь поруч квіткою несміло зацвіла,
Рука в руки навчалася любові ...
Прибіг, захекався чемнющий перший сніг,
Тобі радіємо, ти наче друг спізнілий,
Та раптом стишив свій шалений біг,
Теж з чогось трішки наче захмелілий ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2019
Не впусти на землю. Воно крихке.
Йому так болісно розбитись.
Воно ж твоє. Воно не чуже.
Воно не може будь-де опинитись.
Його не візьмеш чужими руками.
Бо чужі руки його не відчують.
Його не покличеш чужими словами.
Чужі слова воно не почує.
Не впусти на землю, бо воно крихке.
Воно міцне лише на перший погляд.
І не кажи, що чимось не таке.
Воно твоє. Йому потрібен догляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Ось і ти ... там, у листі ... кружляєш
О, ні ... не самотньо.
Ось і ти, та ... що завжди впізнаєш
Цю любов як безодню ...
Обіймеш, наче небо розкриєш,
Обіймеш все холодне.
Є таке ... те, чого ти не вмієш?
Те, на що ти голодна?
Рваний одяг - це те, що лишили по собі ...
Ні, не ті що доглянуті й кволі!
Ті, що надто хотіли краплинами волі
Все облити дощем ... неймовірної долі.
Їх нема, ти хотіла так ще
Їх зустріти в чужому нещирому світі,
Все порвало плющем,
Ти чарівна була
... навіть в цьому нікчемному вітті ...
Бачиш, сонце отам ... може, зовсім не сонце оце.
Може сон, може просто лице?!
Підійди, обійми ... це непросто у цьому столітті.
Бачиш ... сонце і те у лахмітті ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Тонка ілюзія, що тут знайти так легко,
Ту, що для тебе найрідніша із зірок,
Вдивляєшся кудись туди далеко,
У свою найчарівнішу з казок ...
І як комусь так легко це вдається:
Лиш мить, а він й вона вже в правому кутку,
Сп'яніла від польоту, ледь сміється,
Цілує очі з неба диваку ...
Ілюзія, фантастика, лиш мрія,
Але вривається, ламає звичний стрій,
Хтось тих зірок на небесах засіяв,
А ти між ними з нею мить постій ...
Так для сміливців скроєне знамено,
Внизу багато чорних порожнеч,
Внизу там знову виставили сцену,
А між зірок не місце для утеч ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Вітер грався твоїм волоссям,
Вітер грався сірим плащем,
Тобі гарно в осені йшлося.
Посміхалась природа дощем ...
Навіть він був таким делікатним,
Джентльменом, як не дивись,
Був актором на вечір безплатним,
Нагулявсь і подався увись ...
І негоже тебе турбувати,
В тебе осінь - сузір'я сонат,
Не поможуть забуті цитати,
Час для свого, не час для цитат.
Захворію тобою такою,
Тут і ліків таких не знайдеш,
Осінь так захопилась собою,
Як чудово: ти завтра прийдеш ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Коли серце б'ється поруч,
І навіть як зовсім далеко,
Чи просто ти тут ліворуч,
Втикаєш у спогад виделку ...
Коли серце б'ється поруч,
Зовсім нічого не страшно,
Ти ліворуч, а я праворуч,
Але це ще нічого не ясно ...
Бо воно ж насправді б'ється,
Не вдає щось на парковій сцені,
Із невдачі не засміється,
Не пограєшся ним на арені ...
Крапля ніжності. Тільки півкроку.
І ніхто не помітить збоку.
І ніхто не почує стуку,
Ані подиху, ані звуку ...
І очима на мить упіймати,
Міцно-міцно її обіймати.
Хіба можна таке оцінити?
Там глибоко-глибоко ... любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Шукаємо? Розтрачене й забуте,
Сміливе, невмируще і живе.
Шукаємо? Незнане, непочуте.
Раніше. І таке одне, своє ...
Зустрінемо, нас лагідно вітає,
Дарує у долонях цілий світ.
Розлючені, що раптом утікає,
І гордовито зиркає услід.
Куди ж воно ображено щезає?
Таке чуже, неначе й не було.
А нам здавалось: ось воно? Зітхає.
З-під лоба зиркнуло і болісно пішло ...
А ми ж не вершники, щоб так услід летіти,
Намріялись і вже не біжимо.
Без цього гону не виходить жити,
Для цього бігу нам таке дано?
Не здалися. Безмовні, не почуті.
Бредемо десь, вже у піску чоло.
Фортеці височать німі й забуті.
І небо мов ледь посиніле скло ...
Не здалися. Любили тільки щиро.
І щиро огризалися на зло.
А щастя наше нас не оцінило.
Тоді навіщо ж нам таке було?!
Ті, що хотіли й вірили безмірно,
І щиро переймались за своє,
Хто босоніж блукав між зір вечірніх,
Як добре, що ви просто поряд є ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Ти така незнайома й знайома,
Ти така невідома й відома,
Наче щойно відкрита планета,
Пробудилась осіннім сюжетом …
Хто ж навчив вас ось так малювати,
Вітром, листям сюжети складати,
Додавати нічого не треба:
Я любуюсь краєчками неба …
Що тобі розлітались по тілу,
В тихих променях десь загуляли,
Тільки злодій один осміліло
Не дивився, що ті малювали …
А добрався до губ і цілує.
І нікого навколо не чує.
Суму осені не помічає.
Поцілує й одразу втікає …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
Не ти мене обіймаєш всю ніч,
Не ти мені кладеш руку на плечі,
Ти просто життя ціле світиш навстріч,
Ти просто мої подарунки і втечі ...
Коли посміхаюсь про щось уві сні,
Коли раптом тепло в морози зрадливі,
Так наче шепоче хтось щиро мені
У цьому нещирому дикому вирі ...
Це вам не безтямні фейсбучні вогні,
Щоб не посваритись, нудні перестуки,
Хтось там залишив щось глибоко в мені,
Шукають у темряві дотику руки ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Я, мабуть, полетів уже далеко,
Чи, мабуть, заблукав серед речей,
У чомусь наче вуж, а у душі лелека,
Тож оживаю від твоїх очей.
Мені б на мить спинитись, озирнутись,
Мені б якось в звичайне забрести ...
Та те звичайне у душі пече,
А серце музику почуло: хоче ще ...
Отак чужий близькому, та гаразд,
Може й близьке - далеке не почуте,
Знаходжу у очах твоїх щораз
Прохання до зірок навскіс звернути ...
Я обійняв весь світ, на щастя були крила,
Сполохані думки просили відпусти,
Бо ти мене про квіти попросила,
Такі, щоб у безмежжя від краси ...
* на добру пам'ять про друга і не подаровані квіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Ти стоїш під дощем.
Він тебе наче мрії твої обплітає.
Зачіпає плече, потаємне в душі зачіпає.
Він тебе так пече. А за що? Сам не знає.
Не спішиш. Не біжиш. Ти чекаєш.
Ні не цього чужого трамваю.
Ти чекаєш, що дощ цей стече.
Змиє все. З цього свого мінливого раю.
З тихих вулиць, з будинків, із лебедів там уверху,
Що їх хтось там тримає. Їх там теж хтось шукає.
Зазирає кудись уперед чи востаннє.
Десь туди де байдуже, чуже, не потрібне плече.
Ти ж чекаєш. Дощ змиє все це.
І тоді полетиш. Десь до іншого раю.
Прилітай. Я чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2019
Така сьогодні вся усміхнена й привітна,
І обіймаєш незнайомця - чужака,
А так, за звичай, неспокійна, зовсім різна,
Кому солодка, а кому лише гірка.
Трішки манірна. Трішки мов зі сцени.
Ще й гримом намальована щока.
І серед блиску тої мельпомени
Видніється людська дружня рука.
Та тут без вибору, вже кличе Україна.
Тут сцен своїх без міри. Всюди гра.
Як Польща - жінка, навіть дуже мила,
То Україна - дівчина п'янка ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Не забувай ні радість, ні печаль,
І не ховайся за безглуздими словами,
Я, може, дощ твій, може, просто жаль,
А може, спогад, що украдений ночами …
Не забувай, що осінь за поріг
Прогнала те, що сховане між нами,
Ти думав, час забувся, що він біг,
А він засмучений нещирими речами …
Не зачиняй відкритого в собі,
Йому там тісно, хочеться на волю,
Дозволь комусь, хто малював на склі,
Скувати з вірша не роман, а долю …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Уся із нот і сонця,
із неспокою небес.
Приходиш іноді.
Що мить та варта завтра?!
Одна з тих зачарованих принцес.
Горить навколо все, душа мов ватра …
Оточена чужим нещирим світом,
Оточена, хоч вільна утекти,
Ти ж можеш стати знову вітром,
Ти ж можеш, прошу: полети …
Ти не летиш, блистить скляна сльоза,
Рахується усе, що десь палало чи навік погасло,
І незворушне від тих сліз лице,
Усе, що ще могло, давно упало …
За руку ухопив, ти ж кажеш: відпусти.
І відчуваю, як холону весь.
Дві постаті із льоду, без мети
Десь поміж тих омріяних небес …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845364
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2019
Отак вона … це все лише вона.
Сама його в думках своїх створила.
І розлетілась по світах луна.
І десь знайшла. А далі наче крила
Кудись несуть, ламаючи весь стрій,
Не зупиняючись, ввірвалась у майбутнє,
Зламавши все, ось поруч незабутнє …
Все зберегла у пам’яті своїй …
Німа деталь, монета, дріб’язок,
Щось наче хтось наслухався казок,
І де ж той світ, що поміж них проліг,
Де зупинився часу дощ чи біг …
І незакінчена історія була
Акторського над міру ремесла,
Замість старанних спроб і потрясінь,
Лиш розпач не оформлених хотінь …
Згадалась інша, що ламала все,
Від болю аж мінялося лице,
Дивилась впевнено, віддала б все за мить,
І тільки пам’ять ще чомусь болить …
Бувало, що уже й не знала як
Все раптом повернути як було,
Зринав у пам’яті очей маяк -
Людської ніжності бездонне джерело …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
Відібрали. І кожну краплинку його із пам’яті наче навіки списали.
А вона. Ночами бачить його. Обіймає, цілує чужими вустами.
Їй кричать, це ж не він. Це ж примара того, що колись десь було поміж іншими вами.
А вона. Не відпускає його. Їй байдуже, що там десь творилось між тими світами.
Десь зринало, вривалось, ламало весь світ, обривало нетлінне і недоторканне.
А вона. Ламала той лід, все ламала, що було межею між нею і вами.
То не кров, то вино. Краплі впали дощем на обличчя і руки, зв’язали вустами.
Це вона. Їй усе це дано. Вона ходить мостами поміж тими світами ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
Комусь написано нудні чужі слова,
Комусь теплом до дна наповнені бокали,
Схилилась на плече, як поруч, голова,
Мов змовившись, вітри блаженно замовчали ...
Комусь без імені, чужому, просто так,
Що з того, що тепер пече в очах,
Що з того, що від струн бринить несмак,
І мудрий навіть не дивак, а просто так ...
Чомусь це так тепер найкраще - в нікуди
Бери за руки, тож осліп, кудись веди,
Якби ж то знати ще тоді, що все в одне
Насправді зводиться, близьке таке ж чуже ...
Якби ж то знати, що чуже таке ж близьке ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2019
Цей дощ не мовчить, він не вміє мовчати,
Не вистачить крапель, що мав би сказати,
Не вистачить вітру, не вистачить сонця,
Його не впускають в закриті віконця …
Його не впускають, то ж він просто сниться,
Тому і сердитий, від того і злиться …
Але коли сонце прорветься крізь хмари,
Радіє, німіє, роздмухує чари.
Йому б зупинитись, йому б вгомонитись,
А він в дику повінь готовий вселитись …
Йому б захистити, йому б трохи вітру,
Що я на цих вікнах не зможу, не зітру.
І що не посадиш за мури, за грати.
Вже час диригенту за мурами стати.
Що було важливим, завжди поруч з нами.
Простими словами? Ні. Майже піснями …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
Така близька́ і така далека.
У руїнах розуму чужого і незнаного.
І небом не проліта лелека.
Та й що з того літання марного.
Ось якби ж то там зажити.
От якби ж то садами все вкрити.
Може соснами, може пальмами.
А не так щоб блукати екранами.
От коли б вже туди полетіти.
Стати першими між мільярдами
Мабуть, тисячі стануть хотіти.
І на честь свою жити парадами.
Десь внизу з-за кута ледь озвалася
Голуба невідома планета.
Трохи газами вже задихалася.
Без дерев виглядала як жертва.
Їй вже навіть чомусь не зітхалося.
Сумовито теж глянула в небо.
Чи надовго вам те, що зосталося.
Може вам того зовсім й не треба?????
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840956
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2019
Це, мабуть, там десь – далеко і високо
Хтось вирішив. Щоб не зважаючи і не ображаючи,
Як би далеко не топтав своїм голосом чи кроком,
Все було в очах єдиним, обіймаючи і кохаючи …
Це, мабуть, там десь щось провалюється і зривається,
А воно ось тут поруч, не в’янучи і не щезаючи,
І серце озивається і не кається,
Просто болить і радіє водночас, не нарікаючи …
Це, мабуть, зовсім без слова мабуть
Завжди прощається і завжди повертається,
І байдуже, що там роблять і кажуть,
Воно думками і мріями серйозно і боляче грається …
І мабуть дякувати за це щиро варто,
Бо без цього все просто провалюється
Перекидаєш невдалу карту.
Це чудово, що просто кохається …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2019
Уже остання мікросхема видає обтяжливі і неправильні звуки,
Уже зовсім не динамічно і неприродно рухаються руки,
І кожен крок видається руйнуванням набору простих механізмів -
Все, що колись вважалося ідеалом автоматизму …
А там десь далеко за тисячу світлових років
Хтось давно вже зробив свій мільйон з йому лише зрозумілих кроків
І до останку покорена ув’язнена зірка -
І не загроза, а просто давно прочитана сторінка …
Бездумні мурахи тішаться селфі на фоні пожежі,
І роблять послуги собі і іншим котячі й ведмежі,
І на це все дивляться істоти з далекої зірки,
Виставляючи в рейтингу розвитку якісь свої одиниці, нулі і четвірки …
А ви, що дивитесь кудись у напрямку тієї далекої зірки,
Хто мріє сховатися у бункері на великій червоній планеті,
Наповнюєте зразками чогось свої надважливі пробірки,
Щоб десь похвалитися чимось на екрані чи в тому забитому неті …
А що після того, коли уже вручені всі нагороди,
Коли похвалили за згоду комусь віддати власну свободу,
Коли вже продали усе, що могло продаватись,
І навіть сказали усе, що могло просто сказатись …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840357
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2019
Отак вона немов сама душа,
Лише кудись поділа власні крила,
Може б увись у барви полетіла,
Уся у променях, а може у дощах …
Знайшла б для себе зоряну октаву,
Схід сонця зупинила подихом своїм,
І всю її оголену поставу
Не зачепити поглядом чужим …
Отак вона супроти буревію
Одна стояла між уламків скель,
І шепотіло море: розумію,
Лаштуючи їй солену купель …
Розкрила крила, вдалеч полетіла,
Не озираючись, мов боячись, назад,
Щоб не зламало спогадами крила,
Чужих, від холоду німих принад ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
Коли хтось любить щиро, це видовище,
Байдужість знітилась, скрутилася у сховищі.
Не боячись перетворитися у блазня,
Ну що тут зробиш, коли дуже справжня ….
Коли хтось любить щиро, це вартує пензля,
Розплавить щось навколо не своє, промерзле …
Утопиться в очах чи пропаде в обіймах,
Хтось нас таких створив не в міру емоційних …
Коли хтось любить, що йому цей спротив,
Цього дощу і грому рокові балади,
І від колись своїх невдалі аперкоти,
І шум набридлий від чужої автостради …
А так, дарма, що десь хвилює море,
З тобою поруч розлітався мов малюк,
Сміюсь, міста загрузли в будні і затори,
І клавіш, струн наче нізвідки звук …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
І коли вже зовсім стане холодно,
На обличчі, в долонях затаїться сніг,
Ти скажи, не стримуючись, голосно:
Я для вас у серці щось вберіг …
Обіймає вітер то теплом, то холодом,
Під ногами квіти, тож чому так холодно?
Навіть в хмарах струни, навіть в краплях клавіші,
Це для них примарні, справжні ще примарніші …
Та колись тут стане тепло і нескорено,
Будемо вогнем цим, спогадом напоєні,
Часом вибухати мріями, не дозами,
Люблю коли віршем, а не тими прозами …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019
Хто ти, та, що проходиш повз,
Я вже бачу, що ти неймовірно чудова,
І не потрібно віршів, поем чи проз,
І не потрібно помаху, знаку чи слова …
Потрібно лише простягнути руку,
Коли тобі на сходинку вище,
А може, щоб прірви розірвати муку,
Де пустеля, де вітер свище …
Потрібно не заступити дорогу,
Бо тут, йдучи, вже так близько до сонця,
І не боятись, що ти дивишся строго,
Для чужого ми не охоронці …
А може просто стати за спину,
Щоб ти не боялась у небо злетіти,
Я вслід за тобою у небо полину,
Лиш цього потрібно найдужче схотіти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2019
В твоїх очах, в твоїх словах, в твоєму платті
Весна поринула в тепло свого багаття,
Ще й червень накидав відтінків наче в полі,
Думки прорвались і біжать собі поволі …
І від «народження любові» як востаннє
Глибокі очі вже втомились у чеканні,
Ще й дощ прибіг, захекався з незвички,
І влаштували громи переклички …
В очах без міри квіти, що на платті,
У вітру украду його завзяття,
Вдихаю Вас очима в себе і думками,
Читаю Вас. Не передати це словами …
Нема про що услід буденності жаліти,
Маленька вдячність за уміння розуміти,
Велика вдячність, де з безмежжя раптом квіти,
Як все забуду, буду далі вам радіти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019
Озираюся і не каюся. Озираюся просто з гордістю.
Які ви там за спиною зосталися, красиві своєю молодістю,
Які ви там справжні зосталися, сильні своїм духом і впертістю,
Друзі мої, я вами пишаюся, ділюся своєю відвертістю …
І ті, що за руку трималися, і ті, що любилися,
І ті, що між собою не зналися, і навіть, що розсварилися.
Я життям своїм вам присягаюся, що ви стали для мене птахом,
Що із вітром у небі змагається, не обтяжений страхом.
Я своєю любов'ю не ділюся, це давно за межею,
Я вашою дружбою свічуся, наче свічкою своєю …
Що веде мене крізь не варте і не вартісне,
Крізь втомлене і обмануте,
Вишуковую щире і радісне,
Щоб у нього думками канути …
Озираюся і не каюся. Озираюся просто з гордістю.
Хочу вірити, хочу прагнути. Хочу потиску дружнього совісті.
Переконані у своїй правильності і у своїй безгрішності
Не несуть відповідальності за свої поспішності.
Тож кудись до тієї грішності, що не боїться самотності,
Тож кудись до тієї любові, що не боїться безумності,
Вибудовує хтось відмінності,
Утішаючись безглуздій хмурості …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Ця наша історія не дописана,
Не видумана, не склеєна, нічия.
І наша осінь віршами не списана,
І не твоя вона, і не моя.
Десь там залишився тільки вітер,
Вештається між дерев немов чужинець,
Що нарвав у руки непотрібні квіти,
Такий собі енергійний невмілець …
Десь там залишився кусочок сонця,
Теплого наче долоні кохання,
І морозиво в невеличких порціях,
І кава … з запахом осені … рання … рання.
А може й не треба нічого дописувати,
Слова ж це тільки знаки у білому просторі,
Потім комусь захочеться знищувати
І заховатись на маленькому острові …
А так … завжди залишається вітер,
Що ніколи й нікому нічого не видасть,
По землі розкидані не потрібні квіти
Які хтось комусь вже ніколи не віддасть …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2019
Так тихо підійшла. Щось шепотіла.
Привітною була. І поруч сіла.
Обняла. Дружньо так. Немовби ненароком.
Тоді гроза ховалась збоку.
Так стрімко підійшла. Стріляла в серце.
Так боляче було і вже не вперше.
Обняла. Так прощалась. Бо було за що.
І що було усім, тепер каже: ніщо …
Мов вихор увірвалась у життя.
Забуто все, без страху і жалю.
За що такій і в чому каяття,
Коли сказати треба їй: люблю …
Весняним вітром, краще подихом весни,
Така, що всюди, не сховаєш в сни.
Куди її таку покласти? Поміж серце й скло.
Не було квітів там давно …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2019
Я собі сам для себе проводжу межу,
І межа ця мені як відрада,
Я за неї себе ні за що не пущу,
Ця межа - це моя барикада.
Не продам, не віддам, не зміняю за гріш,
Що мене робить просто собою.
Це від щирості проза, це навіть не вірш,
Хоч вже сварюся з нею такою.
Я зібрався кудись, а вона каже ні,
Очі дивляться ввись, каже: йди по землі,
Там так голосно, лунко, на мить хоч туди?
Та закрила межа та для мене ходи …
Захотілось сховатись від реліктових слів,
Захотілось, та може не того хотів?
Я туди за межу ту не зайшов, не забіг,
Я тим віру в ці мури для інших беріг …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836444
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2019
Яка ж ти все ж таки незграба і бридка,
Лояльності та ще й за гріш рука,
Поклони до землі і селфі вчасно, в тему,
Буває, пишуть сторінок за сто поему …
Розкішна все ж яка, блистиш, немов зі сцени,
А очі блимають мов у голодної гієни,
Світило згасло? В пошуках заміни
Давно побиті всі твої коліна.
А поруч гордість зовсім ніяка,
Обдерта і голодна, геть побита,
Немов би в спину вставив хтось кілка,
Не гнеться спина в тої жінки, може чоловіка …
Зібрались перші, вже й каміння в руки,
Щоб того дивного чи дивну обійняли муки,
Яка там ще сльоза, і не тремтить рука,
Що з того, що з небес лунали дивні звуки …
Отак століттями місила глухота
Бажання одиниць життя прожити вільно.
Коли б була на то якась мета?!
Та ж просто так, бо страшно, що сумнівно …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2019
Стоїть, замислився, так начебто людина,
Кимсь створений багато літ тому,
Всередині така собі машина,
Та щось не по собі йому …
Клітинки пам’яті заповнені безмежжям
Людської музики, віршів, переживань,
Красотами вершин і побережжя,
Емоціями радості й зітхань …
До жінки кілька фраз мов від Петрарки,
До справжніх друзів щирість від Золя,
І у фейсбуці погляд з аватарки -
Болюче дійство – знищена земля …
Увесь свій біль і радість в гігабайтах
Йому людина вклала і втекла,
Стоїть, вправляється в буденних жартах,
А в нього закипає голова …
Людино, в цих твоїх творіннях
Стільки любові, болю й протиріч,
Що я уже в майбутнього видіннях
Кричу тобі: спинися, не каліч …
Ти твориш кілька справ нових важливих,
Може зібралась в космос, в небеса,
А тут внизу поміж людей брехливих
Сердитим трунком ллє людське життя …
Русла річок мов пересохлі губи,
Мертві птахи з затруєних полів,
Кому так добре від такої згуби,
Що навіть робот весь почервонів …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836024
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.05.2019
[i]що робить нас блаженно примітивних
яскравими, казковими умить?
багатство слів, сплетіння нот осінніх,
бажання цілувати тих, хто спить ...
і поцілунком тим щоразу відкривати
комусь яскравий неповторний світ,
і кожен раз у відповідь чекати
чийсь рідний і усміхнений привіт ...
it's time for us не слухають по разу,
сплетінням нот все сховано навколо,
буває, до всього лише відраза,
і б'ється в кригу остогидле соло ...
десь заблукала та твоя людина,
зі стежки збилась, може й ти заснув,
і єдність та глибинна і клітинна
може й жива? послухай. вже почув ...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Зустрів, бувало, потім все щезало,
Тут поруч бачу спрагу й не одну,
Щось справжнє, а не так – все, що попало,
Щасливу, справжню, шкода, що сумну …
Завжди дивився в вічі без погорди,
І не приймав безглуздих нагород,
Вона ж втішалась пелюстками вроди,
І не шукала не своїх чеснот …
Своє – це те, що ти комусь даруєш,
Чуже – це те, що ні за що б не взяв,
Блистить, що з того. Ти це не цілуєш.
І на чуже не треба жодних прав.
Бути як всі мов пам’ятник в граніті,
Не здався, ні, дарма, що раптом впав,
Шукав зерно неспокою у світі,
Ще не знайшов, та що це є вже знав …
Де ж ти тепер? Аж кручу головою,
Вдивляюсь в посмішки, у хмурість, щирість слів,
Усім, хто був завжди самим собою,
Я вам вклонитись, друзі, захотів …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
[i]Тримаю в долонях і весни, і осінь,
Обійму очима закоханість сосен,
Хоч я і не вітер, та в небо злечу,
Нап’юся тобою до дна, досхочу́ …
Збудилась душа наче скрипка струною,
Хитаюсь на вітрі від того напою,
Сховав у долонях рядочок із вірша.
Така наче завше, та трішечки інша …
Тримаю в долонях зими візерунок,
Він наче холодний, та все ж подарунок,
Там десь трошки вище гаря́че у серці,
І очі мов тихі весняні озерця …
Тримаю в долонях і не відпускаю,
Я ягоди щастя тут поруч збираю.
Піснями списав усі стіни будинків,
Тобі не забракло для мене відтінків …[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2019
Найкраще, що є на землі? Ну що ж, небесні ковалі
[i]подарували[/i],
хоч озирались злякано на зорі зрідка,
Не сумніви. О ні. Зусилля чималі
[i]Затратили[/i],
щоб нам сказати: музика це й жінка …
Оці, що в вишині, літаючи без крил,
Спочатку наддалекі, незнайомі,
А потім, коли вже не маєш сил,
Тобі протягують серця свої й долоні …
Шалений здогад враз мене здолав:
Не ті науки довго я вивчав,
Що музика і жінка як одна печаль,
Блаженна ніч і недосяжна даль …
Коли одна безтямно обіймає,
Інша тим часом струнами блукає,
Коли в одної нот політ захмарний,
Тим часом образ іншої печальний …
Але як жінка й музика єдині,
То ти пропав, бо не дано людині
Безмежжя того плід собі забрати.
Зустрів? Згориш. Та як можна віддати …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Заступила своїми очима півночі,
Розкидалась промінням небесних світил,
Розлютилась, що серце любити так хоче,
Захотіла сховатись? Нема на то сил …
Заступила своєю жіночністю вітер,
Заховала всі мрії у простір між брів,
Кудись в небо раптово зібралась летіти,
Може б хтось за тобою услід захотів …
Заступила своєю бентежністю спокій,
Вже давно не зустрінеш його у душі,
Наче всесвіт такий надглибокий, широкий,
Де ж ти знову пропав між осінні дощі …
Заступила, чи варто було так чинити?!
Стільки вкинуто в небо бажання й вогню.
Щедро так дарувала уміння любити,
Як тебе я таку неземну обійму ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2019
Я дарую тобі чари. Щоб тобі всьому радіти,
Щоб тобі у синє небо птахом вільним полетіти.
Щоб тобі крилом махнути і з весни зробити осінь,
Щоб нікого не просити, щоб самій, якщо попросять …
Дві хмаринки обійняти, в серці поглядом писати,
Хоч і швидко промайнути, та нікого не забути.
У грозу, у блискавицю мати десь своє гніздечко,
Щоб ніде не загубити між чужих своє сердечко …
Я дарую тобі чари. Хоч і маг я зовсім трішки.
Але знаю сонця барви, десь в душі складаю вірші.
Тож бери, не відмовляйся, не роби мені печалі.
Полетиш кудись далеко? Пам’ятай мене в тій далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019
Що можна зробити за цей довгий день?
Він тільки під вечір здається коротким.
У нього початок від чаю з вишень,
У нього закінчення – музики кроки …
У ньому комусь поспішаєш віддати,
І дуже боїшся, що можуть не взяти,
У ньому бувають печалі відтінки,
І все починаєш з нової сторінки …
Колись розумієш, що більше не треба,
І дуже далеким стає твоє небо,
Колись розумієш, що більше не можна,
Що та, що навпроти – єдина, не кожна …
Буває, що раптом нікого навпроти,
Тоді дістаєш старі свої ноти,
І ось силует сам з глибин виростає,
А ти думав: там вже нікого немає …
І ти поспішаєш сказати, обняти,
Ти можеш крім цього нічого не мати,
З уламків складаєш гарячі сонети,
І люди навколо – величні планети …
Що можна зробити за цей довгий день?
Для когось - з образи, для когось - з пісень,
До когось прийде привітатися вітер,
Залишить на столику вранішні квіти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019
Я чомусь так собі тебе уявляв:
Ти біжиш, не спиняєшся, місто ціле під ногами,
Білий сніг наче ніжність тебе обійняв,
Вітер щось шепотів не своїми словами …
Падав сніг на обличчя, на очі, на плечі твої,
Захотілось тебе таку незнайому раптово обняти,
Захотілось, щоб очі ці, губи були нічиї,
Захотілось самому на мить снігом стати …
Пролетіла, мов вітром майнула, торкнула плечем,
А я міцно вхопився за сани твої, друже вітре,
Розтопила мов лід мій такий холоднючий едем,
Я ніколи цю мить з свого бути весною не витру …
Я чомусь так собі тебе уявляв,
Мабуть, ми близькі друзі з холодним цим заздрісним снігом,
Я на ньому півночі віршами про тебе писав,
Холод – час заходився на ці мої витівки сміхом …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2019
Сам. Один. Зовсім один. І навколо величезна порожня планета без жодної надії зустріти хоча б когось. Почути хоча б щось у відповідь. Щось віддати або щось узяти. Тоді в чому сенс існування тут? Тоді в чому сенс існування людства, якщо у просторі більше немає нікого іншого, з ким би можна було чимось поділитися чи щось з вдячністю прийняти. Отже, потрібно не зважаючи ні на що вірити, що ця холодна планета десь ховає від тебе такого важливого і потрібного співрозмовника … Можливо, це аж там далеко за обрієм … Шкода, що потреба вижити заставляє постійно повертатися до сховку, постійно дбати про ці сховані від марсіанських торнадо паростки рослин. Але якщо ти не заходиш далеко, може, хтось випадково знайде тебе. Дивись, ген на обрії вже видно незнайомий силует такого ж самого заблукалого жителя якоїсь однієї з мільярдів планет. Він теж боїться нового, невідомого. Так само, як і ти. Але так само, як і тобі, цьому чи цій надзвичайно потрібно знайти, просто знайти … Навіть, якщо при зустрічі ви з переляку будете здатні розбігтися у різні сторони на тисячі кілометрів. Потім знову, намагаючись будь-що знайти одне одного. Навіть якщо у декого уже пропала, а може взагалі не існує здатність розмовляти чи слухати музику, може хтось взагалі ненавидить поезію чи не здатний дивитись, як заходить чи сходить сонце. Може хтось і не знає, як це - блукати між зірками. Чи як це – мріяти. І він чи вона для себе відкриють таку неймовірну фантастичну інновацію. І може стануть трішки більше людиною чи трішки більше марсіанином, чи взагалі кимось надзвичайно далеким і невідомим. Який чи яка раптом стануть УСІМ.
І ось ви вже йдете разом по червоній (хоч це й неправда) невідомій планеті. Такі неймовірно різні і такі неймовірно близькі. І такі неймовірно потрібні. І раптом стають нікчемними і нікому не страшними такі колись жахливі життєві торнадо. І раптом на обрії вже не одне, а два сонця, а потім, можливо, і ще два або три. Кожне з них – неймовірно яскраве, тепле, не вбивче. І вже не тягне на Землю. На ту іншу Землю, де марсіанин блукає собі по червоній планеті, не вірячи в те, що десь є ще хоча б якась інша далека жива істота.
Ми не пишемо на пергаменті, просто говорячи текст, який сприймає комп'ютер. Ми літаємо літаками, а не долаємо сотні кілометрів пішки. Ми їмо іншу їжу. У нас інші розваги, може дещо цікавіші. Але ми все ті ж. Ті самі люди, що шукають у просторі інших, з ким хотілося б проводжати сонце, обіймати вітер, дихати в унісон. Ми так і не навчились краще шукати чи менше втрачати. Ми, мабуть, і не старалися цього навчитися. Бо ми марсіани. А на дворі знову торнадо. Не можна виходити з хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834443
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2019
Я знаю: між уламків упаду.
Десь тут в останній раз напишу два рядки із вірша.
І поспіхом тобі щось пошепки скажу.
Можливо зроблю краще, а можливо гірше.
Так, десь я крила випадково ці здобув.
І не пасують, і якісь надто великі.
Я політав, усе, що зміг, почув.
Здригнувся весь. Мовчу. Тепер я той - з нізвідки.
А так бувало. Розігнавсь, лечу і здоганяю за секунди вітер.
І сам не вмію. Тож і вас не вчу. Не маю в серці свому літер.
Упав. Обтріпався від спогадів чужих.
Від того, що комусь здавалось винен.
І у руках побитих і брудних
Світліє й диха небо синє.
І знову птах злітає в небеса.
Його навчили. Він не вмів літати.
Не вірите, що в птаха є душа.
Не вірте. Вам його не наздогнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019
Ти ж собі уявляєш,
Що зірки навіть в небі і ті -
Подарунок любові.
Ти ж собі уявляєш,
Навіть дощ -
Подарунок від того, хто любить.
Все що є навкруги -
Це для когось і це все з любові.
І ти теж чиниш схоже
Тоді коли любиш.
Кожна пісня чи вірш –
Подарунок від щирого серця.
Кожна квітка в саду
Тихо ніжністю твою озветься.
Чи хмаринка у небі,
Навіть як заступила вам сонце,
Каже: думка про тебе
В мені зробить маленьке віконце.
Не чіпай моїх клавіш та,
Що ще не навчилась любити.
Залишися зі мною,
Та, що любиш ночами світити …
Залишися зі мною,
Та, що квіти в очах, на долонях,
Та, що каже на сонце:
Дивись, зачарований сонях …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Битва за те, хто усе віддасть заради іншого.
Виграна, програна, хто у цій справі суддя?
Битва світлого і може трішки світлішого.
Сама по собі – це уже життя …
І немає нічого цих очей яскравішого,
І немає нічого цих губ солодшого,
І немає іншої і немає іншого,
І немає назад вороття …
І кому так хотілось кудись повернутися,
Був в житті сміливішим за час.
Є багато чого, що не може забутися,
І багато що - важливіше за нас …
Ось таке все дрібніше дрібнішого,
Придивитись б якось без образ,
А там важливіше від важливішого,
Затаївся ховається час …
Розкричались, що варті найбільшого,
Б’ються в груди, клянуть і верша́ть,
І достатньо дурня, може найсміливішого,
Щоб уся ця розбіглася рать …
Битву в життя чи воно цим і є?
Падає пелюстка наче краплина.
Впізнаєш? Це твоє. Колись було моє,
Серед мільйонів знайдена людино.
Паралелі чи протилежності
У полоні твоєї безмежності.
Розгорівся пекучий вогонь.
Дотик сонця чи дотик долонь ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2019
Любов – надскладна така штука,
Не кожен у руки візьме,
Комусь нагорода і мука,
Комусь аж скривиться лице.
Комусь виростатимуть крила,
А може на землю впаде,
Бо тисне вона наче брила,
Навіки її прокляне …
Не знатиме він, ради чого
Розтрачено стільки зусиль,
І шкода йому всього свого,
І порожньо все звідусіль …
А хтось все роздав з свого серця,
Здавалось, що все, але ж ні,
То серце, то вам не з відерця,
Там в серці великі вогні …
Що їх не загасить ніколи
Найбільша байдужість скупа,
Минущі болючі уколи.
Без фокусу в когось лупа …
Збудилася втомлена радість,
Це все обійняла душа,
Любов упокорює жадність
На світлі живі почуття …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019
Щось надважливе у променях нашого сонця
Може згоріти, пропасти у кожну хвилину,
І цього вітру, нашого з тобою оборонця,
Стало так мало. Він втрачає силу …
І ця планета, що кличе нас за собою,
Ще сильніше, ніж бути просто в обіймах,
І ці зорі мерехтливою своєю сліпотою,
І все небо у дірках і безпричинних прірвах …
Але тут поруч, тут близько-близько між нами
Горить, палає наше малесеньке сонце,
І нам байдуже, що планета між тими дірками,
І нам байдуже на той пекучий стронцій …
Ми з тобою заряджені силою,
Ми ж не якісь там нейтрино,
І не стане планета із нами звичайною брилою,
Летимо у свої наддалекі глибини …
Як це, коли доторкнутись руками до власного сонця,
Як це, коли лиш тепло, і нема відчуття: щось минуще,
І до сонця так тягне дивака - вогнеборця,
І світить сонце маленьке, своє, воно ж невмируще …
Так багато цього маленького - маленького сонця,
Іноді так важко розгледіти його між великих - великих зірок,
Ніхто не оголосить ні імені, ні зустрічі у свого гучномовця,
На Землі, не на Місяці ... малесенький крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2019
[i]І що мені робити з цим дощем,
І що робити із самим собою,
І не закриєш сам себе ключем,
Ще трішки постою тут із дощем й з тобою …
Послухаю, як вулиці шумлять,
Чи то дерева щось розговорились,
І запізнілі школярі спішать,
І вже дорослі радісно зустрілись …
Та що мені з того весняного дощу,
І що мені з його віршів чи прози,
Я то засну, то я кудись лечу,
У вас це дощ, у мене гучні грози …
Ти думаєш я граю? Я тремчу.
Бо щось таке втрачаю, що змовкаю.
Чи може я чогось уже не знаю?!
Каже: пусти. А я його не відпускаю … [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2019
[i]Хто тобі подарує і вечір, і ранок?
Хто тобі начарує у січні весну?
Хто тобі - захід сонця і може світанок?
Я віршем полечу, добіжу, обійму.
Цей букет видається якийсь неймовірний,
В звуки струн цю красу хоч на мить увімкну,
Підберу йому спогад журливо-вечірній,
І пропаде бажання у мене до сну …
Подарунки такі відбирати не можна,
Це усе назавжди, наче обриси гір,
Мова тиха, проста, а не млість скло-бетонна,
Щось майне на вустах і ти вже серед зір …
Я уже таке мав,
Весь заплутався в чарах,
У дощу пісню вкрав
Про краплини у парах …
Потім раптом з-за хмар виривається сонце,
Розлетілись малі, понеслись по землі,
На прощання в моє зазирнули віконце …
Ви не краплі мабуть. Кораблі, кораблі [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Горять собори і мовчазні люди,
Подекуди у чомусь схожі на примар,
Без сенсу чинять докори й присуди,
Вмістили недоречність на вівтар.
Горять собори, в соте, а не вперше,
Така картина захопила всіх в екран,
Регочуть збоку недостойні верші,
Скрутився вузликом блідий обман …
Та чи ж вони раніше не горіли,
Вони вже спалені не раз давно-давно,
Людським обманом їх тіла покрили,
Неспокій, прагнення затухли, стали сном …
І очі опустилися додолу,
Що тим очам до тих захмарних меж,
Водили один одного по колу,
Сховали очі десь далеко від небес …
То тут, то там у когось знову вітер,
Знову зірки, планети без орбіт,
Поки ніхто не відібрав, не витер,
Не вкинув світ у гупання чобіт …
Шукай, не дай себе сховати в темні схили,
Не дай себе собі зробити злим, чужим,
Не віддавай нікому власні крила,
Хіба якщо рятуєш сонце подихом своїм …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832999
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2019
Бути поруч з тобою, відчувати, як пахне волосся.
І тебе мені іншої не треба і не знайшлося …
І тебе мені рідної, не кажіть, що чужої.
Я рубаю зда́леку, що там комусь не зійшлося.
Доторкатись до тебе не забракне ніжності,
Обійняти тебе не забракне відважності,
Прожени назавжди усі мої сніжності,
І останні сліди моєї безкарності …
Бути поруч, обіймати серцем долоні,
Бути поруч, обіймати душею твої безтурботності,
Поховались твої улюблені коні,
Може, часу немає, може мізер із крайності …
Сам себе помістив у якісь нагальності,
Але там всередині вогник наче зоря,
І усі мої одинокі звичайності?
Це не програш. Життя. Поки що нічия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
чи вогник це, чи це маленька зірка,
чи сам згорів, коли здобув вогонь,
чи повернувся в будні з понеділка,
і пів життя у дотику долонь ...
собі отак сказав і сам повірив,
бредеш кудись безцільно навмання,
ну як це: раптом хтось тебе поцілив
без умислу чи просто з незнання ...
нехай це все болюче до нестями,
нехай для тебе рідне, там чуже,
стрибаєш уцілілими містками,
там в тих руїнах справжнє щось живе
сіре каміння падає під ноги,
а може порожнеча і нудьга,
шукаєш квіти, що ростуть біля дороги,
бо посадила їх тобі якась душа ...
їх не зривай, нехай ростуть, це гарно,
це те, що робить з метушні людське життя,
це тільки числа парні і непарні,
не вкинеш у колодязь почуття ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2019
Краплі дощу, ледь обійнявши мрію,
Чи полетять чи голосно впадуть?
Коли я втримати в обіймах не зумію,
Дощі впадуть, а мрії не минуть …
Десь побіжать своїми каблуками
Такі легкі ударні інструменти.
Малює ніжність поглядом, руками,
Немає рук цих краще диригентів …
От уявіть, у дощ якийсь маестро,
Якесь світило вирветься на сцену,
Щоб на тій сцені в музиці померти,
Та чи йому під силу дощ та клени?!
[i]А тут, озброєні людськими почуттями,
І ощасливлені коханими руками,
І від такої непомірної нестями
Стають усі навколо скрипалями …[/i]
Якщо щасливі, то засвітить сонце,
Як тоскно на душі, забарабанить дощ,
І нотами все списане віконце,
Лиш надто часто ти музик тих не тривож …
[i]Музичне прочитання із допомогою ШІ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2019
Жили собі Той, що вміє бачити, Той, що вміє чути і Той, що вміє сказати.
Жили собі Та, що вміє любити, Та, що вміє бути іншою і Та, що вміє мріяти.
Той, що вміє бачити, одружився з тією, що вміє бути іншою. Той, що вміє сказати, одружився з тією, що вміє любити. А той, що вміє чути, з тією, що вміє мріяти.
У них народилися Той, що вміє вибачати, Та, що вміє відчувати і Той, що ніколи не зрадить.
Тому що, якщо жінка вміє бути іншою, неочікуваною, її не забудеш. Її не витреш з пам’яті, бо її дуже багато такої різної у такій маленькій пам’яті. Будеш повертатися до неї у думках своїх, у мріях своїх, у справах своїх, не ображаючись ніколи і ні на що. Бо вона такою є.
Та, що вміє відчувати народилася у другої пари, бо сказати можна все, навіть гарно і витончено, але так можна і образити. І найгірше, коли образиш любов. І тому народиться вміння відчувати непотрібність слів, ненадійність слів або гостру потребу у словах.
А хто почує мрії іншого чи іншої про справжнє, не зможе їх викреслити зі своєї душі, а тому ніколи не зрадить.
Він вміє вибачати, вона вміє відчувати, а тому він ніколи не зрадить. Саме таким стало наступне покоління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2019
Між нами стільки всього і нічого,
Від перешкод втомилася душа,
І імені лиш два в кохання твого
Така близька і трішки неземна.
Стільки всього потрібно оминути,
І так потрібно ще комусь допомогти,
Не залишилось того, що болить забути,
Не залишилось того, що спасти …
А очі вже давно втопили очі,
Рука давно забулась у руці,
Зірками граються мрійливі ночі,
Лице кохається в весняному дощі.
Радіє серце дотику і мрії,
Лише йому ця відстань до снаги,
Вклонились погляду дівочі вії,
Життя малює непотрібності круги …
Між нами, може, сотні тисяч років,
А може, кілька слів від неслухняних губ,
А може, кілька найдрібніших кроків,
На небесах за це не передбачено спокут …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2019
Що залишиться після тебе. Надто сумно.
Давайте так. Що залишиться завжди з тобою.
Що з твоїх вище всіх ознак.
Розриватиме твоє серце, зачіпатиме твою душу.
Що назавжди глибоко покласти
Я не те, що захочу. Я мушу …
Чи злечу я високо-високо, чи впаду до найнижчих низів,
Не стоятиму й миті збоку, не боятимусь щирих слів …
У очах стоїш, стара хата, у душі моїй справжня любов,
Це в мені ні за що не здолати. Це мій дух, моя віра і кров …
Кожну краплю, пелюстку чи ноту
Я своєї любові зберу.
«Жінка в золоті» не любить позолоту.
Їй потрібно душевну красу …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019