Коло будки, на помості
Мирно спав старий Бровко,
На сторожі хати й двору
Ніс він службу вже давно.
Час від часу він погавка,
Час від часу він поспить,
Дуже любить попоїсти
І погратися в траві.
Але варто лиш почути,
Що хтось стукає у двір,
Як Бровко стає інакшим
І гарчить на всіх чужих.
Ти, Бровко, на нас не злися,
Ми ж не злодії якісь.
Ми прийшли до вас у гості –
До господарів твоїх!
/2023/
