UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Прозектор: Не дотліла й зоря ще остання… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ярославко відповів на коментар Макс Дрозд, 01.07.2023 - 15:23
Не мучте мене англійськими коментарями, май інгліш із вері-вері бед  
Макс Дрозд відповів на коментар Прозектор, 03.07.2023 - 00:21
Та то я вирішив підтягнути ще незабуте й вивчити щось нове, щоб стати на межі В2-С1 хоча б, то вже тієї англійської в голові стільки, що й забуваю якою мовою думати 
Ярославко відповів на коментар Макс Дрозд, 03.07.2023 - 12:50
Я востаннє англійську використовував у школі, тож, на щастя, вже майже забув 
Артур Дмитрович Курдіновський, 22.06.2023 - 22:29
Метафори неймовірної краси та глибини. До речі, вино - це дуже вдала поетична метафора. Вона у поєднанні з Вашим неповторним стилем створила луже переконливу атмосферу. Дякую, Ярославе! Вірш чудовий!
Ярославко відповів на коментар Артур Дмитрович Курдіновський, 22.06.2023 - 23:40
Метафора чи не метафора, а його я люблю смакувати по-справжньому, часто й надихає) Щиро дякую, завжди приємно читати Ваші рецензії
Світлана Себастіані, 22.06.2023 - 22:00
А не буду я волати про шкідливість алкоголю і проголошувати всякі баналюки. Нащо?Прекрасний вірш, люблю Вашу поезію. 
Ярославко відповів на коментар Світлана Себастіані, 22.06.2023 - 23:38
І правильно - повірте, я таким не надуживаю) Вдячний за візит і відгук, приємно чути
Zorg, 22.06.2023 - 10:37
Як топлю вже під ларго світанняНеприборкану юнь у вині. Непокірливу юнь у вині. Тож скоряю думки поневолі, Бо не вернеш того, що нема. Сво́ю зниклу безжурність у долі Было бы неплохо и это ударение поправить. Я не придумал как, увы. Что-то типа: занепалу безжурність у долі...
Вдячний за поради! 4-ий та 16-му рядки, певно, не змінюватиму - прагну до автобіографічности, себе "неприборканим" назвати не можу, а початок з "бо" вже є в 11-му рядку (та й за правилами двокрапка тут може бути синонімом до "бо", позаяк підкреслює причину). А от наголос - однозначно згоден, підкоригував
Ударения в стихах - это краеугольные камни, о которые каждый поэт расшибал свои колени.
Чтоб за все за грехи мо́и тяжкие, За неверие в благодать Положили ме́ня в русской рубашке Под иконами умирать. (Есенин) Свою, мою, твою, меня - самые острые представители этих камней, которые испортили не одно произведение. В четвертой строке: сво́ї тугу та юнь у вині так же имеет ярко выраженный сбой. Потому я и решил вам предложить замену, чтобы убрать неверное ударение, а не хвастать своей поэтической удалью. "Непокорная юность" довольно сносный вариант, или любое двусложное слово с ударением на первый слог скрасит эту мелочь. Иногда, для благозвучия приходится резать очень интересные и красивые варианты. Но это того стоит. Решать вам. С "бо" вы абсолютно правы. Это я фраернулся. Как-то так.
Вдячний за пояснення, таки Ваша правда, змінив. Конструктивним порадам завжди радий, тож про ніяке "хвастовсто удалью" і мови бути не може
А щодо прикладу з Єсеніна: там не тільки з наголосами біда, автор поклав ще як мінімум на кількість складів у рядках 
Я слышал о таком поэтическом приеме, когда поэт желал подчеркнуть свою мысль, то намеренно добавлял несколько гласных в сроку, сбивая размер. Думаю, что Есенин вряд ли бессознательно пошел бы на такой яркий фол.
Навіть не знаю, думаю, не варто його занадто ідеалізувати. Алкоголь і душевний стан явно вплинули на його стиль, тож таких "фолів" в останні роки забагато. Ось от формула "Забави":
1 - 9/8/9/9 2 - 10/8/9/9 3 - 10/9/10/8 4 - 10/8/10/9 5 - 9/8/9/8 6 - 9/8/10/9 7 - 11/8/11/8 Що ми бачимо: лише 2 катрени з 7 мають симетричний розмір (5-ий і 7-ий), проте й між собою вони різні, включаючи зміну наголосу в римі першого рядка (сбились/тяжкие). Такого вистачає і в інших віршах: "Не ругайтесь...", "Я усталим...", "Сорокоуст", "Грубьім дается..." і т.п. Мовчу вже про "Исповедь хулигана" чи "Пугачова" (хоч читав його лише фрагментами). Звісно, у нього є й чудові роботи тих років - "Клен тьі мой...", "Какая ночь!..", але, як на мене, єдиними образами, що в Сергія прекрасні, не відкупитись
Всему может быть найдено объяснение, как оказалось. Мы видим только якобы неровную верхушку айсберга, а остальная конструкция скрыта от нас в пучине недопонимания. Но ищущий да обрящет. Разбор не мой. Я и понятия о подобном не имею. Думаю, что и вы удивитесь этой нови.
Поэма "Сорокоуст" написана дольником с разным количество слогов в первой и третьей части и трёхударным дольником во второй и четвёртой. Дольник свойственен народной поэзии. Рифмовка в основном перекрёстная, женская рифма чередуется с мужской. В первой части дактилическая рифма чередуется с мужской, а рифмовка разнообразна. Если во втором (полном) пятистишье перекрёстная рифмовка сочетается со смежной (АбААб), то следующее четверостишье имеет перекрёстную рифмовку (ВгВг), а в последних двух перекрёстная рифмовка с выпадением одной строчки, остающейся незарифмованной: ДеДжзИзИ. При этом смысловую законченность имеют не четверостишья, а пяти- и шестистишья, что придаёт первой части речитативность, сходство с ритмической прозой. Так что, Сергей Александрович не совсем был прост, как может показаться. P.S. Глядя на вас, ей богу душа радуется! Цепкий, нахрапистый. Ещё бы наглости побольше и цены бы вам не было.
Може, й так, але ж під такий розбір кожен твір не підженеш. Я в жодному разі не заперечую талант чи майстерність автора, а просто вказую на очевидне. Що ж приховувати: і я, і Ви прагнемо вищої досконалості у власних віршах. Бува, натрапляю на якийсь гострий момент у творі того чи іншого поета і аж горить бажання підкоригувати риму, змінити наголос, слово чи їхній порядок, підточити образ, але ні, не можна - класик все таки ж, а я хто?..
Не скажу чітко, що я вчився у когось із письменників, проте неодноразово прочитані 4 томи Сосюри та інші його книги все ж натякають на певні впливи. До слова, "Володька з содового заводу" до кінця життя тримав строфу, але безперечно і відсоток по-істиному геніальних віршів від усього доробку в нього менший, ніж у "золоточолого". Все одно порівнювати, звісно, їх даремно. А про нахабність - це ж повинен бути не стиль поведінки, а риса характеру, чи не так?
Думаю, что слово "эпатаж" было бы достойным определением того, чего так не хватает в нашей украинской поэзии. А у Есенина было всегда с избытком.
Образы не должны быть скромными. А уже на основе своих образов поэт впитывает в себя все написанное и безусловно меняется сам. Не поэт порождоет поэзию. Это она из глины вылепливает себе в попутчики достойного. Ярославко відповів на коментар Катерина Собова, 22.06.2023 - 09:38
Не сперечатимусь, проте наразі немає з ким( Вдячний за візит і коментар
Ніна Незламна, 22.06.2023 - 05:02
  Гарний, дкшевний вірш!  Краще розчинитися в обіймах коханої людини!  Дякую! 
Ярославко відповів на коментар Ніна Незламна, 22.06.2023 - 09:36
З радістю, але такого у мене немає. Дякую за візит і відгук
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
