Вона казала, що залишиться пам'ять, Та я знав, що усе забудеться, Мозок виріже тривожні спогади І все з часом не збудеться . Бо ж у жорнах з думок перемолиться, Перекрутиться в нові речення, Поміняє первинне значення, Подарує нові тлумачення . Ми ж бо люди міняємо істину, Пишем нові рядки - пояснення, Час, як змінна непевна й прекрасна, Потребує людей, а ті казку: Що ми будем про все пам'ятати, Не повторимо більше ніколи. Та вчергове нові уколи, Нові ліки, нові гематоми. Я б хотів, як вона повірити, Я б хотів, про все пам'ятати. Але знову чергові втрати, І стріляють нові солдати Із старої іржавої зброї, Проростають червоні плями. Ми з тобою залишимо пам'ять, Хай спочине у мирі із вами. 19.09. 2022 © Богдан Кухта Підтримати автора: 4441 1144 2483 1947 - моно 4149 4999 9060 2763 - приват
ID: 960283 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 19.09.2022 22:40:44 © дата внесення змiн: 28.06.2023 00:02:20 автор: Kukhta Bohdan
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie