Як помру, то помру за слова,
В нескінчених за правду боях,
Де в мечів постійні жнива
Й не чекає біль в укриттях.
Якщо вб’ю, то за землю свою,
Бо ніколи не змусять піти.
Я стіною за гордість стою,
Не побачиш мій розпач ти.
Не втечеш, якщо я побіжу,
Ти заплатиш за кожне життя,
Кожен гріх сатані вкажу –
А із пекла нема вороття.
Як розіб’ється віра твоя
Із брехливих святих молитов,
Твоє тіло не прийме земля,
Проклянуть у кожній із мов.
Як міцні сподівання мої
Твоє серце розірвуть вщент,
Я листівки в міста твої
Передам саме в той момент.
Увесь світ почує мене,
Немов куля, слово летить,
Світ за сльози тебе жене,
Бо ми вічність, а ти – лиш мить.
