|
Кожна людина прагне відчуття свята. Для мене особисто, воно необхідне, як повітря. Я можна сказати, святковий наркоман)))))
Чарівність і нереальність зимових свят мені привила мама. Пам'ятаю, як ранком навшпиньках заходжу в кімнату, де під ялинкою купа подарунків, від бородатого Дідика з великою торбою)))))
Моїм молодшим братику і сестричці , пощастило менше, їх дитинство припало на важкі 90ті. Але ми, старші діти, старалися ,як уміли, аби святкові радощі були доступні і їм)))))
Пам,ятаю, хтось подарував нам великого, хутряного песика, трохи ним погравшись, ми сховали його, від очей подалі))))) І той самий Дідик, з тією самою великою, але майже порожньою, торбою, два роки поспіль, доставляв песика для брата Женьки)))))
Оленка була старшою, і з нею такий номер вже не проходив.
Натомість Женька безтурботно тішився песиком десь дня зо три, а потім благополучно про нього забувши, не помічав, що той драпанув десь, у своїх собачих справах, щоб через рік повернутись знову, акурат під ту ж ялинку, із тієї ж торби))))))
Через роки, мої власні діти, теж чекали під ялинкою дива. І диво завжди траплялось!!! Та ще й не аби яке, а найчарівніше, найкраще, справжнісіньке)))) І не залежало те диво від стану мого здоров'я, або від наших матеріальних статків.))))
Вже бувши школярами, вони ревно захищали перед однокласниками право на існування того дива. Кожен мав свої власні докази і міркування.))))
Для Пашутіка , доказом справжньості дива було те, що подарунки були зашкварно дорогими:"мої батьки не мають грошей на такі дорогі подарунки" , впевнено доводив він однокласникам))))
А скурпульозно дослідивший цю тему Тимофій , був впевнений, що якби Діда Мороза не існувавло, то : "по світу бігали б купа безробітних ельфів"))))))
Я раділа своїй винахідливості, і успіху цього підприємства.
І тільки зовсім недавно, коли ми переглядаючи фото, пригадували історії з дитинства, я дізналась про одне з найбільших розчарувань у житті мого сина))))
Ще змалку, наш Павлусик мав собі таку забавку, ховатися у різних шафках))))) Сховавшись, міг сидіти там довго і тихо, доки ми збившись з ніг його шукали.
Того дня торбинка Діда Мороза поповнилась скарбами, і я мала потребу з кимось цю радість розділити))))))
Повиганявши дітей з кімнати, щільно зачинивши двері, я зручно вмостилась в кріселко, і набрала номер сестри. Напівпошепки розповіла їй у подробицях про те, що і для кого куплене, і скільки коштує, і яке воно все чудове)))))
Того року, я зустрічала Новий рік у лікарні, готуючись до операції. Дітей ми відправили до бабусі, щоб не псувати їм свято, туди ж Дід Мороз доставив їм чарівні подарунки)))))
А ми з чоловіком тримали триденний піст, і просили, щоб Господь втрутився, і явив нам Своє диво.
І диво трапилось, і лікарка дивувалась, що знімки геть інші, і ніякої операції вже не треба.
Я і діти повернулись додому, всі раділи, і були щасливі.
І ТІЛЬКИ ОДИН МАЛЕНЬКИЙ ХЛОПЧИК ДІЗНАВСЯ, ЩО ДІДА МОРОЗА НЕМАЄ. ЩО ПОДАРУНКИ ВСЕ Ж КУПУЮТЬ МАМА З ТАТОМ.
ВІН ДІЗНАВСЯ ПРО ЦЕ, БО СИДІВ У ШАФЦІ, ПОРЯД З КРІСЕЛКОМ, З ЯКОГО Я ТЕЛЕФОНУВАЛА СЕСТРІ, ЩОБ РОЗПОВІСТИ ПРО ЧУДЕСНУ ТОРБУ.
ВІН НІ З КИМ НЕ ПОДІЛИВСЯ ТІЄЮ ТАЄМНИЦЕЮ. І ТІЛЬКИ, КОЛИ СТАВ ГЕТЬ ДОРОСЛИМ, РОЗПОВІВ МЕНІ ПРО ЖАХ, ЯКИЙ ВІДЧУВ ТОДІ, КОЛИ ЗРОЗУМІВ, ЩО ДІД МОРОЗ - ВИГАДКА)))))
ID:
932819
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.12.2021 01:25:34
© дата внесення змiн: 04.12.2021 01:27:49
автор: Оля Вашека
Вкажіть причину вашої скарги
|
