дякую Женьшень за настрій вірша ...
почу́ю тебе́ на ві́дстані,
поба́чу, закри́вши о́чі,
твої́ наддале́кі при́стані
я так обійня́ти хо́чу ...
почу́ю тебе́ у ра́дощах,
у мить твою ранко́ву,
у пе́рших весня́них па́хощах,
поба́чу, утра́чу мо́ву …
а мо́же, як сумува́тимеш,
і я під доще́м посто́ю,
хоч ти про це не зна́тимеш,
трима́тиму парасо́лю …
а мо́же тебе́ малюва́тиму,
а мо́же писа́тиму ві́рші,
а мо́же на зу́стріч чека́тиму
у пе́ршій ранко́вій ти́ші …
а мо́же, ти теж вдивля́єшся
в люсте́рка мого́ про́мені,
ти ка́жеш, не озива́юся.
хіба́ як надхо́дять о́сені …
дякую
