час минає мовчки: дні, місяці, літа.
та й нам з тобою нема чого їм сказати.
я знаю, що я – розумний,
ти знаєш, що ти – крута;
ми знаємо обоє, ми – двоє дітей у лісі.
змарновані дні, даремні ночі
калічать мене поволі, та певно.
так само, бачу, й тебе.
вже повіяло холодом. чи побачу весну? не знаю.
може, її не буде взагалі, і ніхто не плакатиме.
народися, закохайся, виховай дитину.
я теж народжуся, теж закохаюся,
цього разу когось вб'ю.
ти за мною не плакатимеш; я за тебе радітиму,
та то буде знов брехня. ми не знаємо, що робити.
порох та скло: ніжний порох на битому склі.
життя минає, мов пасажирський потяг.
ніхто не пояснить,
чому все настільки погано.
я думаю, нам ніколи не було набагато краще.
життя минає нешвидко, час минає невпинно.
обоє минають мовчки. що вони можуть сказати?
дітки, а ми не знаємо, що вам сказати. це правда.
бачимо, вам погано. ви прийшли на безвихідне місце.
зараз важкі часи; повсюди – лиш бруд та брехня.
ми народжені в муках – ті муки були даремними.
помирати – це дуже важко: розчарування й жаль.
все минає; лиш не минає наша взаємна досада.
ти складаєш на мене якусь колосальну провину –
я мовчу, розуміючи. все на світі – бруд та брехня
dust and glass, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=6oUBI1QAcCk
не залежно від статусу у кожного в житті є щось погане від якого не можна відкараскатись як від смоли коли стати на неї ногою навіть ніби вже чисте взуття буде понівеченим
