я дивився телевізійні новини.
повсюди все те саме: в людей горять котушки.
повсюди люди ходять, наче під прицілом,
їх кидають до буцегарні просто в прямому етері.
люди не мають мізків. – я тобі точно кажу!
кожне вважає себе невизнаним пупом світу.
а де ж ваше рівне братерство? де ваша совість, га?
ці новини – як підфарбована чорно-біла стара кінохроніка.
думаєш, я перебільшую? те, що ти нібито бачиш –
то в телебаченні, отже не може назватися правдою.
я вже не маю сили товкти всю цю воду в ступі;
прокинься й поглянь сама, і подумай без упереджень:
вбий багатьох, щоб врятувати одного;
вбий невинного, щоб не загинуло 100 невинних –
мій чайник вже закипає. я знаю, що бачить сліпий
– чи на своїх ногах, чи на твоїх колінах.
тренд тероризму знову невпинно поповз угору.
тут половина – неправда, а ще половина – брехня.
та сама стара гримаса на новому старому обличчі,
та сама стара конячка на перегонах корупції.
архімандрит дурдомський закликав своїх прочан
нахилитися до щонайвищих цінностей. – га? ти чула?
на вашому місці, люба, я б так не усміхався.
в наш час – особливо, хоч він і не особливий,
довіряти не можна нікому. завжди замикайтеся на ніч,
мила усмішка – нею не завжди відкупишся від убивці.
ти чула? я з тобою серйозно знов розмовляю.
те, що там в телевізорі – все сповнює нас песимізмом,
та я вже не можу вірити такій очевидній брехні.
а ти – стережися: я – той, хто проходить крізь стіни;
я – непідкупний бугаймен, я тебе заарештую –
недаремно ж я знаю, що бачить он той сліпий,
коли його приголомшити новиною з-під телевізора.
жвавіша ще з двох комет загрожує рідній землі
ходінням ген до успіху, узявши, як мудрий геракл,
її на плечі шлях, та нижче якомога.
якось я читав один журнал.
його було написано, звісно, для людей.
та я все одно читав, і ніяк не можу збагнути:
невже людська голова – корзина для цього всього?
не паліть павичів та пав у задунайських славнях:
це не такий прометеїв подвиг, як повсякденний.
ви, люди, цей: не пишайтеся так благозначно-бучно.
ви, люди, той, ну як його: не базікайте так безглуздо.
ви, люди, не дуже думайте: ви не такі розумні,
ви розбили моє гуманне за сто доларів штучне серце.
дитинко, що сталося? га? розмовляю з цим телевізором!
думаєш, це випадково? справді: це – щось нове.
кажу йому: ваші цінності мають від'ємну вартість.
так звані права людини не дають вам права на злочин;
кицька, що спить на твоїх колінах, прекрасно мене розуміє.
я знаю, що бачить сліпий: він не бачить зовсім нічого, –
ти подібна в цьому й до нього, і до своєї кицьки
on your feet or on your knees, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=5yErVGV8J38
