Шумлять над річков верболози,
Води кудись собі пливуть,
А журавлів ключі – обози
В теплі краї тримають путь.
Не чути пісню солов’їну,
Тай і зозуля не кує,
На рідну нашу Україну
Барви свої осінь несе.
Тумани стеляться в долинах,
Хмарки несуться в височінь,
Сонце ступає по вершинах,
Мов хоче гріти ще глибінь.
Вже й вечір скорше наступає,
Коротші стають земні дні…
Так осінь всім напоминає,
Що то часи прийшли її.
